КРИМІНАЛІЗАЦІЯ ЕКСТРЕМІЗМУ В УКРАЇНІ: ЗА І ПРОТИ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

КРИМІНАЛІЗАЦІЯ ЕКСТРЕМІЗМУ В УКРАЇНІ: ЗА І ПРОТИ

27.12.2018 12:00

[Section 4. Criminal law. Criminal judicial law. Criminalistics. Criminology. Criminal executive law. Court organisation. Law enforcement agencies, public prosecutor’s and public defender’s offices]

Author: Козубенко Максим Олександрович, магістрант Інституту управління і права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


Останніми роками багато країн світу, включаючи Україну, постійно стикаються із загрозою вчинення терористичних актів, збільшенням загальної кількості інших кримінально караних проявів екстремізму, зокрема групових (масові заворушення, вандалізм, терористичні акти, порушення прав людини та ін.). І якщо законодавство України передбачає кримінальну відповідальність за тероризм, то питання екстремізму довгий час залишаються неврегульованими, а в наукових колах точаться дискусії щодо необхідності криміналізації цього діяння.

Питання криміналізації екстремізму в своїх роботах розглядали такі вітчизняні і зарубіжні науковці, як Г. Агєєв, Д. І. Амінов, В. Ф. Антипенко, Ю. М. Антонян, І. М. Білоус, С. С. Борисов, В. А. Бурковська, А. І. Долгова, В. П. Ємельянов, Ю. Б. Ірха, В. С. Канцір, М. Е. Косякова, Н. Ф. Кузнєцова, М. О. Ларкін, Б. Д. Леонов, С. Я. Лихова, В. В. Лунєєв, Т. І. Нагаєва, Д. О. Назаренко, Н. Паніна, О. В. Петрянін, В. П. Тихий, С. М. Фридінський, П. В. Шалдирван та ін.

Спроби законодавчого визначення екстремізму здійснювалися неодноразово. Так, у Верховній Раді України у 2002 р. був зареєстрований законопроект «Про протидію політичному екстремізму» [6]; у 2007, 2011, 2013 роках - законопроекти «Про протидію екстремізму» [3; 4; 5]. Ці нормативно-правові акти не знайшли підтримки у Верховній Раді України через суттєву недосконалість, наявність суперечливих неоднозначних приписів [10, с. 139]. 16 січня 2014 року Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян» № 721-VІІ було доповнено КК України статтею 110-1 «Екстремістська діяльність» [2]. У диспозиції ч. 1 ст. 110-1 КК України передбачалася відповідальність за виготовлення, зберігання з метою збуту чи розповсюдження, а також збут чи розповсюдження екстремістських матеріалів, у тому числі через засоби масової інформації, мережу Інтернет, соціальні інтернет-мережі, використання чи демонстрування екстремістських матеріалів перед масовим зібранням людей, у тому числі на зборах, мітингах, під час вуличних походів, демонстрацій, публічні висловлювання чи заклики екстремістського характеру, а також фінансування зазначених дій або інше сприяння їх організації чи здійсненню, у тому числі шляхом надання інформаційних послуг, грошових коштів, нерухомості, навчальної, поліграфічної чи матеріально-технічної бази, телефонного, факсимільного чи інших видів зв’язку, за відсутності ознак більш тяжкого злочину у вигляді накладення штрафу від двохсот до вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією екстремістських матеріалів. Але вже зовсім скоро Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо припинення норм законів, схвалених 16 січня 2014 року» від 23 лютого 2014 року № 767-VІІ зазначену статтю було виключено з КК України [1]. Проте відсутність кримінальної відповідальності саме за екстремізм не означає, що його прояви залишаються безкарними. 

Під кримінально караними проявами екстремізму можливо розглядати три великі групи суспільно небезпечних діянь: 1) кримінально карані діяння, які посягають на основи та безпеку політичного устрою (ст. ст. 109-111, 113 КК України); 2) злочини терористичного характеру (ст. ст. 112, 258, 258-1 - 258-5, 260, 261, 278, 442-444 КК України); 3) злочини екстремістської спрямованості, які вчиняються з мотивів ненависті або ворожнечі стосовно осіб, що належать до певної етнічної, расової, релігійної, політичної та іншої соціальної групи (п. 14 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 126, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 129, ст. ст. 161, 300 КК України) [7, с. 215].

Серед науковців не існує єдиного підходу до питання, чи слід вводити кримінальну караність екстремізму. Існують як прихильники посилення відповідальності за екстремізм, так і противники. Ряд науковців вважають екстремізм небезпечним явищем, яке розхитує основні підвалини суспільства, та є потенційно небезпечним для національної безпеки держави. Серед прибічників законодавчого врегулювання в Україні щодо екстремізму науковці Є. Скулиш, В. Ортинський, О. Писаренко, Е. Васильчук, І. Поддубський. Небезпека екстремізму, як зазначає О. Писаренко, полягає в тому, що, оперуючи простими й зрозумілими для пересічних людей поняттями та схемами, він здатний сформувати відповідну масову свідомість з метою подальшого маніпулювання. Під зовнішньою простотою запропонованих ним шляхів розв’язання проблем приховується прагнення підмінити існуючі закони, системи морально-етичних цінностей і культурних норм [13, с. 241]. На думку Ф. Васильєва, особливостями сучасного екстремізму є: збільшення його масштабності, тобто перетворення окремих екстремістських угруповань на впливові структури політичного життя; посилення жорстокості й безоглядності дій екстремістів; розмаїття форм екстремістської діяльності; використання новітніх технічних досягнень, засобів масового ураження (компонентів хімічної, бактеріологічної зброї, радіоактивних матеріалів); прагнення досягнути суспільного резонансу шляхом залякування населення. Автор акцентує увагу на зміцненні інформаційного, тактико-стратегічного, фінансового, ідеологічного, психологічного та ресурсного взаємозв’язків екстремістських угруповань в окремих країнах і на міжнародному рівні. До того ж, він стверджує, що активізація зовнішньої міграції стимулює долучення до екстремізму представників іноземних держав [8].

Серед науковців, які навпаки не прихильно ставляться до введення кримінальної відповідальності за екстремізм, існує спільна думка, що такі правові норми діюча влада може використовувати для боротьби з опозицією та інакомисленням. Так, В. Лунєєв вважає, що криміналізація екстремізму в Російській Федерації відкрила необмежені можливості для переслідування інакодумців [12, с. 392]. На прикладі ст. 110-1 КК України (що зараз виключена) можна сказати, що вона може спричинити випадки її застосування щодо людей, які не вчинили жодних суспільно небезпечних діянь. Наприклад, за «розповсюдження через соціальні інтернет-мережі» матеріалів, що містять ознаки «розпалювання соціальної ворожнечі», будуть притягуватися особи, незадоволені проявами соціальної нерівності (як-от представники «Податкового Майдану»), а за «публічні висловлювання екстремістського характеру» – особи, які з мотивів ущемлення їхніх мовних прав як представників титульної нації чи, навпаки, національної меншини, будуть закликати до проведення мирних масових акцій [11, c. 183]. На думку В. Климчука, чинна в Україні нормативно-правова база є достатньою для протидії екстремістській діяльності. Він вважає, що у разі введення в Кримінальний кодекс України відповідальності за екстремістські діяння, такі норми утворюватимуть небажану конкуренцію з положеннями антитерористичного законодавства України та відповідними статтями КК [14]. На перевагу противників введення кримінальної відповідальності за екстремізм говорить і той факт, що в законодавстві країн Європейського Союзу не існує окремих законів, що спрямовані на протидію екстремістській діяльності. Лише у кримінальних кодексах встановлена відповідальність за окремі види такої діяльності. Так, в Австрії, Німеччині та Італії заборонена діяльність профашистських і пронацистських партій [9].

Таким чином, ми вважаємо встановлення кримінальної відповідальності за екстремізм в Україні непотрібним. Екстремізм представляється нам занадто широким поняттям, щоб бути криміналізованим, а його правові визначення часто носять суб’єктивний характер, тому існує небезпека того, що влада може використовувати даний злочин для усунення небажаних, опозиційних сил, приклади чого ми можемо побачити на практиці зарубіжних країн. Криміналізованими, на нашу думку, мають право бути лише окремі прояви екстремізму, проте чинне кримінальне законодавство України в достатній мірі охоплює їх своїм правовим впливом.

Література:

1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо припинення норм законів, схвалених 16 січня 2014 року: Закон України від 23.02.2014 № 767-VII // ВВР. – 2014. - № 17. - Ст.593.

2. Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян: Закон України від 16.01.2014 № 721-VII, втратив чинність // ВВР. – 2014. - № 22. - Ст.801.

3. Про протидію екстремізму : Проект Закону України від 10 липня 2007 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=30527.9. 

4. Про протидію екстремізму : Проект Закону України від 15 вересня 2011 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=41152.10. 

5. Про протидію екстремізму : Проект Закону України від 2 грудня 2013 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=49227

6. Про протидію політичному екстремізму : Проект Закону України від 4 червня 2002 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=12411.8. 

7. Бояров В.І. Криміналістична класифікація кримінально-караних проявів екстремізму / В.І. Бояров // Вісник Академії адвокатури України. - 2015. - Т. 12. -№2 (33). - С. 210-216.

8. Васильев Ф. Природа современного экстремизма // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://jurnal.amvd.ru/indviewst.php?stt=214&SID.

9. Вишківський А. Екстремізм в Україні: привід чи реальність? // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://blogs.korrespondent.net/blog/users/3325656-ekstremizm-v-ukraini-pryvid-chy-realnist

10. Ірха Ю.Б. Окремі проблеми правового регулювання питань протидії екстремізму / Ю.Б. Ірха // Вісник Академії адвокатури України. - 2013. - № 1 (26). - С. 137-142.

11. Лихова С. Я. Кримінальна відповідальність за вчинення екстремістських злочинів / С. Я. Лихова, Ю. В. Лобода // Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. - 2017. - № 2. - С. 182-187. 

12. Лунеев В. Преступность XX века: мировые, региональные и российские тенденции. - Изд. 2-е, перераб. и доп. - М.: Издательство «Волтерс Клувер», 2005. - 912 с.

13. Писаренко О. Терроризм как крайняя форма выражения экстремизма // Научные проблемы гуманитарных исследований. - 2010. - № 10. - С. 241–248.

14. Щотижнева електронна інформаційно-правова газета «Правовий тиждень», № 1-4 від 27.02.2018 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://legalweekly.com.ua/index.php?id=16061&show=60237.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота