ВПЛИВ МЕХАНІЗМІВ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНІВ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ВПЛИВ МЕХАНІЗМІВ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНІВ

28.12.2018 13:32

[Section 8. Productive forces development and regional economy]

Author: Кіцелюк Уляна Михайлівна, аспірант, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника


Соціально-економічний розвиток регіонів актуалізує питання диференціації моделей ефективного їх розвитку, підвищення конкурентоздатності, мобілізації фінансових ресурсів, належного науково-технічного забезпечення у призмі реалізування Стратегії інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів.

Перехід до інноваційного розвитку, необхідність якого вже усвідомили країни світу, є дуже важливим і для нашої країни. Одним з важливих питань у комплексному соціально-економічному розвитку регіону є формування його інноваційного середовища, у зв'язку з чим необхідно здійснювати розгляд інноваційної стратегії розвитку на регіональному рівні. Світовий досвід показує, що сталий розвиток виробництва і підтримку його конкурентоспроможності в довгостроковій перспективі залежить не стільки від ресурсних можливостей, скільки від інновацій [1].

В Україні розроблено підходи до побудови моделі інноваційного розвитку регіонів, в основу якої покладено визначення поняття «інноваційна діяльність», що характеризується сукупністю технологічних, виробничих і комерційних заходів, які призводять до появи на ринку новітніх виробничих процесів та устаткування [2].

При цьому слід відмітити, що дифузію інновацій розглядають як процес, що складається із кількох етапів; як послідовний чи циклічний перебіг визначених етапів; у вигляді комунікацій, поширення нової ідеї, продукту, технології, методу управління; послідовна зміна предметів і явищ, що відбуваються закономірно; сукупність ряду послідовних дій, спрямованих на досягнення певного результату; послідовна зміна станів об’єкта у часі [3]. Це значно покращує функціонування усього ланцюга, а також збільшує імплементаційні можливості окремих його елементів. 

Інноваційна політика в широкому розумінні об’єднує науку, техніку, економіку, підприємництво і управління. Вона зачіпає все соціально-економічне середовище, включаючи виробництво, банки, науково-технічні кадри, науково-технічний рівень грамотності населення. Освіта серед інших державних інституцій однією з перших оцінила сучасні тенденції розвитку інноваційних процесів, їхня роль, значення у реформуванні економіки, соціальної політики, політичної системи держави, для підготовки висококваліфікованих фахівців-новаторів, розроблення нових програмних технологій, створення конкурентоспроможної, наукомісткої продукції.

У економіках країн, де впровадження цього процесу наштовхується на внутрішні бар'єри, пов’язані з дефіцитом інфраструктури, низьким рівнем знань, нездатністю генерувати ідеї, погано розвиненою системою освіти чи загальним низьким рівнем конкурентоспроможності та ефективності, відбувається протилежне. Вплив механізму кумулятивної причинності ускладнює ситуацію на ринку праці та освітніх послуг. Не розвинена система освіти не навчає кваліфікованих працівників, тому їх послуги є гіршої якості або використовуються в тих галузях економіки, які не потребують вищої кваліфікації. Це знижує конкурентоспроможність економіки, в якій домінують застарілі сфери діяльності. 

Від так, формування національної інноваційної системи в Україні необхідно здійснювати у тісному взаємозв’язку з інтеграцією національних інноваційних систем країн-членів ЄС в єдину мережу. Політика ЄС відзначається високою конструктивністю щодо вирішення проблем конкурентоспроможності на основі впровадження інноваційної стратегії розвитку, застосування новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій [4].

Отже, формування та реалізування інноваційних моделей розвитку в системі підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіонів необхідно представляти як сукупність цілей, завдань, засобів, методів, пріоритетів, напрямів, орієнтирів розвитку організації, спосіб досягнення мети, тобто як форму та засіб реалізації інноваційного розвитку. При цьому, реалізування інноваційних моделей розвитку в системі підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіонів повинно ґрунтуватись на формуванні розгалуженої законодавчої й нормативно-правової бази, підвищенні зацікавленості у підприємців та потенційних інвесторів щодо розроблення та впровадження інноваційних технологій, створенні передумов і стимулів, на рівні кожного регіону, мобілізації інвестиційних ресурсів, переструктуруванні господарських комплексів регіонів, посиленні ділової активності.

Список використаних джерел:

1. Угланова Л. И. Роль инновационной составляющей в стратегическом управлении социально-экономическим развитием региона [Текст] / Л. И. Угланова // Инновационные процессы в области образования, науки и производства: Материалы межрегион. науч.-практ. конф. (Нижнекамск, 14 – 16 апр. 2004 г.). – Казань, 2004. – Т. 2. – С. 264 – 266. 

2. Панасюк Б. Деякі підходи до прогнозування науково-технічної та інноваційної сфер [Текст] / Б. Панасюк // Економіка України. – 1999. – № 3. – С. 16.

3. Мала гірнича енциклопедія: в 3-х т. / за ред. В. С. Білецького. – Донецьк: Донбас, 2004. – 640 с.

4. Инновационные перспективы США, ЕС, Японии (технологические приоритеты и методология формирования) [Текст] / отв. ред. А. А. Дынкин. – М.: ИМЭМО РАН, 2013. – 345 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота