ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ

28.12.2018 16:04

[Section 7. Economic law. Economic judicial law. Financial law. Banking law]

Author: Ткаченко Яна Олексіївна, студентка Навчально-наукового інституту права, Університет державної фіскальної служби України


В Україні суб’єктами господарювання визнаються, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані відповідно до закону як підприємці та здійснюють господарську діяльність, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством [1].

Враховуючи наведене, слід відмітити, що відповідно до роз’яснень Міністерства Юстиції України від 14 січня 2011 року «Статус фізичної особи – підприємця: проблеми застосування законодавства» визначено наступну позицію у підходах до статусу майна підприємця: чинне законодавство не виділяє такого суб’єкт права власності як фізична особа-підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця. Законодавство встановлює, що така особа відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення [2]. Отже, суб’єктом права власності визнається саме фізична особа. 

Повна майнова відповідальність приватного підприємця за зобов’язаннями, пов’язаними із здійсненням підприємницької діяльності, є основною перешкодою під час вибору громадянами цієї організаційно-правової форми господарювання. Чинне законодавство не передбачає виокремлення майна, яке використовується підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, із загальної маси належного йому майна. Тому за рішенням суду стягнення може бути звернене на все належне приватному підприємцю майно, незалежно від того, чи використовується це майно для здійснення підприємницької діяльності, чи призначене для задоволення особистих та побутових потреб фізичної особи. На відміну від фізичної особи-підприємця юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями належним їй на праві власності майном [3]. 

Важливо зазначити, що у Європейських країнах, законодавчо закріплений «облік майна та операцій з майном підприємців», у той час, коли наше законодавство не передбачає такі дії, що значно гальмує розвиток підприємницької діяльності в Україні, хоча б у контексті економічної безпеки приватних підприємців.

Одним із важливих аспектів діяльності фізичних осіб-підприємців є питання оподаткування результатів їхньої діяльності – прибутку від підприємницької діяльності. На сучасному етапі фіскальна система України передбачає для малих підприємців два шляхи ведення своєї діяльності в частині сплати податків: загальна та спрощена система.

Якщо суб’єкт господарювання обирає загальну систему оподаткування, то на нього чекає сплата податків, відповідно до ст. 177 ПК України. Така система має ряд недоліків для платників, зокрема: значна кількість обов’язкових платежів; фіскальна мета впроваджених податків та зборів; складність ведення обліку та нарахування податків та зборів; потреба в ресурсах для ведення діяльності тощо. Найбільший тягар на підприємця в цьому випадку справляє податок на прибуток чи податок на доходи фізичних осіб, оскільки ставки обох становлять 18 % від бази оподаткування [4].

На загальній системі оподаткування органи державної фіскальної служби самостійно здійснюють взяття на облік підприємця не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відомостей від державного реєстратора [3].

Спрощена система оподаткування – це особливий механізм справляння податків і зборів, що замінює сплату окремих податків і зборів на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Усі суб’єкти господарювання, які можуть працювати на єдиному податку, поділені на чотири групи, три з яких можуть застосовувати фізичні особи-підприємці. Кожна група має свої критерії, в разі дотримання яких підприємець може самостійно її обрати.

Для першої та другої групи встановлена чітка сума податку на кожен місяць (10 % від прожиткового мінімуму для першої групи і 20 % від мінімальної заробітної плати для другої) незалежно від розміру доходу, а в третьої податок встановлений розміром 5 % від доходу [3]. 

Проте попри легкість реєстрації, простоту ведення обліку та звітності, економія на затратах для ведення роботи по нарахуванню, сплаті податків та відправлянні звітності в контролюючі органи та ряд інших переваг, у цій системі є ряд недоліків, які держава повинна ліквідувати для удосконалення податкової системи загалом, до них належать: можливість зловживання спрощеною системою та ухиляння від оподаткування; низька фіскальна ефективність; обмеження щодо кількості працівників, яких може залучити до своєї діяльності платник податку (для 1 та 2 групи); не врахування витрат платника, а лише доходу (для 3 групи); фіксована сплата податку, незалежно від факту отримання доходу; залежність від конкретних місцевих органів влади при призначенні ставки податку (для 1 та 2 групи) [5].

До 1 січня 2017 року фізичні особи-підприємці за наявності доходу за відповідний місяць зобов’язані сплачувати єдиний соціальний внесок, (далі – ЄСВ) в розмірі не менше мінімального страхового внеску (22 % від розміру мінімальної заробітної плати). А вже з 1 січня 2017 року потрібно сплачувати ЄСВ, незалежно від наявності доходу за відповідний місяць. 

Як повідомив сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній Open Data Bot, за три місяці, після внесення цих змін, припинили діяльність понад 300 000 фізичних осіб-підприємців. Аналітики вважають, що такий ажіотаж відбувся через зобов’язання підприємців сплачувати ЄСВ, незалежно від наявності доходу [2; 6].

Діяльність підприємців в Україні, має бути приведена у відповідність з пріоритетами державної політики щодо соціально-економічного розвитку країни та з урахуванням економічної ситуації в державі. З огляду на це, важливим є подальше реформування та вдосконалення механізму оподаткування діяльності фізичних осіб-підприємців, з метою впровадження адекватної системи оподаткування з урахуванням особливостей певних видів діяльності фізичних осіб-підприємців.

Література:

1. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436-IV // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15 (дата звернення: 25.12.2018).

2. Статус фізичної особи-підприємця: проблеми застосування законодавства: Роз’яснення Міністерства юстиції України від 14.01.2011 // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0012323-11 (дата звернення: 25.12.2018).

3. Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 № 2755-IV // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення: 25.12.2018).

4. Черепанин М.І. Оподаткування суб’єктів малого бізнесу: сучасний стан та напрями реформування. Молодий вчений. № 12.1(40). 2016. С. 996–1001.

5. Гега П. Т., Доля Л. М. Основи податкового права: навч. посіб. / П. Т. Гега, Л. М. Доля. К.: Знання, КОО, 2003. 302 с.

6. Коцупатрий М. М., Ковач С.І., Безверхий К. В. Системи оподаткування діяльності фізичних осіб-підприємців в Україні. Актуальні проблеми економіки. № 10(136), 2012. С. 183–194.

____________________

Науковий керівник: Будник Юлія Андріївна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри господарського права та процесу, Університет державної фіскальної служби України



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота