ВІЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ОБ’ЄКТІВ АВТОРСЬКОГО ПРАВА В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ - Scientific conference

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ВІЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ОБ’ЄКТІВ АВТОРСЬКОГО ПРАВА В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

19.03.2019 15:50

[Section 8. Intellectual property and its protection. Informational law]

Author: Колоденська Анна Юріївна, студентка магістратури, спеціалізація «Інтелектуальна власність», юридичний факультет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка


У зв’язку з євроінтеграційними процесами в Україні, а також імплементацією Угоди про асоціацію, особливої уваги заслуговує інститут вільного використання об’єктів авторського права, зміни в регулюванні якого зараз на часі.

Як відомо, випадки вільного використання творів без згоди автора регулюються ст. 444 Цивільного кодексу України, де зазначено, що твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно використаний будь-якою особою як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою, для відтворення у судовому та адміністративному провадженні в обсязі, виправданому цією метою, а також в інших випадках, передбачених законом. [1] Розширено зазначений перелік у статтях 21-25 Закону України «Про авторське право та суміжні права». [2]

У наукових колах та на практиці існує безліч підходів до розуміння сутності інституту вільного використання. Так, Ліпцик Д. розглядає вільне використання як можливість у певних випадках використовувати охоронювані твори вільно та безкоштовно (без дозволу та без виплати винагороди власнику авторського права) [3]. Панкеєв І. розуміє вільне використання як таке використання, коли користувач не повинен заручатися згодою автора чи іншого правовласника та виплачувати винагороду [4]. На думку Зайця О. В., право вільного використання є правом особи вільно, без згоди автора чи інших володільців прав вільно та безоплатно використовувати твір [5].

Узагальнюючи думки науковців, можна констатувати, що випадки вільного використання творів – це чітко визначений законодавством перелік винятків, коли твір може бути використаний без згоди автора.

Інститут вільного використання, закріплений в українському законодавстві, знайомий європейському законодавству саме як «винятки та обмеження», тому в даному контексті розглядатимемо ці поняття як корелюючі.

Аналізуючи нормативно-правові акти Європейського Союзу в цій частині, необхідно звернути увагу на Директиву 2001/29/єс Європейського парламенту та Ради від 22 травня 2001 року «Про гармонізацію певних аспектів авторського права та суміжних прав у інформаційному суспільстві». Метою цієї Директиви є, зокрема, сприяння розвитку навчання та культури через захист творів та інших об’єктів за наявності в той самий час винятків або обмежень в інтересах суспільства з виховною та навчальною метою. 

Директивою передбачений вичерпний список винятків та обмежень щодо прав на відтворення та публічне сповіщення. Список враховує різні правові традиції держав-членів та водночас призначений гарантувати функціонування внутрішнього ринку. Цей перелік винятків щодо публічного сповіщення встановлений у статті 5 та передбачає наступні випадки:

a) щодо відтворень на папері або іншому аналогічному носії, у яких використовується фотографічна техніка будь-якого виду або інший процес з аналогічними наслідками, за винятком партитур, за умови що суб’єкти прав отримують справедливу компенсацію;

b) щодо відтворень на будь-якому носії, виконаних фізичною особою для приватного користування та для мети, що не є безпосередньо чи опосередковано комерційною, за умови що суб’єкти прав отримують справедливу компенсацію, з урахуванням застосування чи незастосування до відповідного твору або об’єкта технологічних заходів, передбачених у статті 6;

c) щодо спеціальних дій із відтворення, здійснених бібліотеками, освітніми закладами або музеями, доступними для загалу, або архівами, які не мають наміру отримати безпосередню чи опосередковану економічну або комерційну вигоду;

d) коли йдеться про короткочасні записи творів, здійснені організаціями мовлення своїми засобами та для власних передач, може дозволятися збереження таких записів в офіційних архівах на підставі їхнього виключно документального характеру;

e) щодо відтворень передач, здійснених соціальними закладами без комерційної мети, такими як лікарні або місця позбавлення волі, за умови що суб’єкти прав отримують справедливу компенсацію.

У частині 3 зазначеної статті передбачено, що Держави-члени можуть передбачати винятки або обмеження щодо права, передбаченого в статтях 2 та 3 та чітко визначений перелік випадків, коли це можливо. Наприклад, у разі, коли використання має єдиною метою наочність для освітніх або науково-дослідних потреб, коли використання відбувається в інтересах осіб з обмеженими фізичними можливостями та не має комерційного характеру, коли використання здійснюється в інтересах громадської безпеки або гарантування правильного розвитку адміністративних, парламентських або судових процедур, коли використання здійснюється як карикатура, пародія або стилізація, коли використовується твір мистецтва у вигляді будинку або креслення чи плану будинку з метою реконструювання зазначеного будинку та інші визначені випадки [6].

Перелік таких винятків і обмежень, передбачений Директивою, є набагато ширшим та деталізованішим, аніж перелік випадків вільного використання, закріплений українським законодавцем. Станом на сьогодні Україна не є стороною Директив Європейського Союзу, але відповідно до Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу Директиви є орієнтиром для вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері авторського права і суміжних прав.

У рамках гармонізації українського законодавства з законодавством ЄС до Верховної Ради подано законопроект про зміни в захисті авторського права і суміжних прав (далі – законопроект № 7539). Зазначений законопроект містить зміни, які доповнюють перелік випадків вільного використання, передбачаючи, крім іншого, вільне використання творів для осіб з обмеженими можливостями сприймати друковану інформацію, вільні дії з базами даних, тимчасове відтворення об’єктів авторського права і суміжних прав, використання творів у зв’язку з демонстрацією або ремонтом обладнання, перевірка функціонування якого неможлива без використання творів, використання твору у вигляді макету, креслення чи плану будинку з метою реконструкції цього будинку [7].

Наразі законопроект № 7539 повернуто на доопрацювання. Імовірно, певні його положення потребують вдосконалення, однак, на нашу думку, внесення таких змін до чинного законодавства є прогресивним кроком до гармонізації українського законодавства з законодавством Європейського Союзу.

Список використаних джерел:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV. Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15

2. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року №3792-12. Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3792-12

3. Липцик Д. Авторское право и смежные права, М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. - 794 с. Научное издание. Перевод с французского. Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.twirpx.com/file/96373/

4. Панкеев И. О. Свободное использование произведений в журналистской деятельности. Електронний ресурс. Режим доступу: http://mediascope.ru/node/1015

5. Заєць О. В. До проблеми вільного використання об’єктів авторського права. Електронний ресурс. Режим доступу: http://visnyk.univd.edu.ua/?action=publications&pub_name=visnik&pub_id=179387&year=2006&pub_article=200404

6. Директива 2001/29/єс Європейського парламенту та Ради від 22 травня 2001 року «Про гармонізацію певних аспектів авторського права та суміжних прав у інформаційному суспільстві». Електронний ресурс. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/984_005-01

7. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав. Електронний ресурс. Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=63399

______________________________

Науковий керівник: Майданик Любов Романівна, кандидат юридичних наук, асистент, Київський національний університет імені Тараса Шевченка 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота