КОМПЛЕКСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

КОМПЛЕКСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

17.04.2019 14:16

[Section 3. Civil and family law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Author: Брендуля Ірина Сергіївна, викладач кафедри Енергетичного машинобудування Первомайської філії Національного університету кораблебудування ім. адм. Макарова


Право на судовий захист є непорушним конституційним правом людини та громадянина, та закріплене у ст. 124 Конституції України. Але, реалізація такого права часом ускладнюється ухваленням незаконних і необґрунтованих судових рішень. Тому законодавець у п. 8 ч. 3 ст. 129 Основного Закону визначив, що однією з основних засад судочинства є право апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Сьогодні апеляція є найбільш поширеним у сучасному цивільному процесі способом оскарження судових рішень, які не набрали законної сили, адже кількість апеляційних скарг, поданих на судові рішення суду першої інстанції, постійно збільшується. Це означає, що сторони цивільного процесу все більш активно використовують своє право апеляційного оскарження судового рішення, яке розглядається ними як ефективний та надійний механізм захисту своїх прав, свобод і законних інтересів, а також виправлення судових помилок. 

У науці цивільного процесуального права точиться гостра дискусія щодо сутності апеляційного провадження, його правової природи. Неоднозначність визначення апеляційного провадження пов’язана із вкладанням у це поняття різного змісту, що обумовлено в тому числі й відсутністю єдності щодо виокремлення його ознак. Останні як кількісно, так і понятійно в літературі йменуються по-різному. Комплексне дослідження його ознак, встановлення їх системи дозволить усунути полеміку щодо визначення поняття апеляційного провадження, розуміння його сутності, відмежовувати від інших способів перегляду судових рішень.

У теорії цивільного процесу сутність та структура права апеляційного оскарження судових рішень є недостатньо дослідженими, що свідчить про необхідність ґрунтовного наукового аналізу такого права. У вітчизняній науковій літературі зверталась увага лише на окремі аспекти означеної проблеми, не достатньо висвітлювалось питання комплексності апеляційного провадження в цивільному процесі України. 

Віддаючи належне результатам наукових досліджень з цієї проблематики, слід констатувати, що в умовах оновленого цивільного процесуального законодавства України системного дослідження та нового переосмислення потребують з’ясування сутності цього конституційного права, його складових елементів і проблем, пов’язаних з його реалізацією у стадії апеляційного провадження, визначення суб’єктів права на апеляцію та ін. 

Апеляційне оскарження з’явилося ще за стародавніх часів та поступово формувалося й діяло в залежності від історичного періоду, політичної влади, економічної та соціальної ситуації в певній державі. Кожний історичний етап розвитку тієї чи іншої країни, зокрема, Стародавнього Риму, Німеччини, Франції, Росії (України, під час перебування у складі Росії), суттєво вплинув на становлення інституту апеляції. Аналізуючи історичний досвід апеляційного оскарження, ми маємо можливість скористатися надбаннями наших пращурів, відмітити всі позитивні та негативні моменти для того, щоб порівняти отримані знання із сучасністю та вирішити проблемні питання у майбутньому [1, c.121].

Щодо сутності апеляції в цивільному процесі України, можна констатувати, що вона полягає в перегляді законності й обґрунтованості судового рішення, яке не набрало законної сили. У ЦПК України запроваджена неповна модель апеляції, яка передбачає в законі один випадок розгляду справи повторно, – це очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження. Оскільки повторність розгляду справи вказаним нормативним приписом відбувається за ініціативи суду, а не учасників процесу в суді першої інстанції, учасники процесу не наділені правом подавати нові докази під час повторного розгляду справи, тому така повторність жодним чином не засвідчує запровадження окремих елементів повної апеляції в цивільному судочинстві України [2, c.129].

До складу суб’єктів, які беруть участь на першому етапі апеляційного провадження, входять: суд (суддя) першої інстанції, оскільки він на наступний день після закінчення строку для подання апеляційної скарги надсилає її разом зі справою до апеляційного суду, суд (суддя) апеляційної інстанції, особи, за ініціативою яких порушується апеляційне провадження та їх процесуальні опоненти, тобто особи, які мають заперечення щодо поданої апеляційної скарги. Дві останні категорії суб’єктів повинні мати право на апеляційне оскарження.  

Законодавче не визначення конкретного переліку осіб, які мають право апеляційного оскарження судового рішення, з одного боку, сприяє дотриманню та реалізації прав, свобод та законних інтересів осіб відповідно до чинного законодавства, а з другого – призводить до зловживань особами цим правом з метою затягування розгляду справи. Процесуальне значення приєднання до апеляційної скарги в цивільному судочинстві полягає в тому, що дозволяє повніше реалізувати принцип доступності особи до правосуддя. А також виявляє процесуальну активність і волю не тільки співучасників, а й інших осіб, які беруть участь у справі та дозволяє суду апеляційної інстанції зрозуміти ще до судового засідання їх правову позицію у справі. І сприяє реалізації принципу забезпечення права особи на судовий захист [3, с.59].

Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а апеляційну скаргу на цю ухвалу – протягом десяти днів після подання заяви про її оскарження. Чинним ЦПК України чітко регламентовано вимоги до форми і змісту заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Вони обов'язково подаються у письмовій формі. Законодавець значно змінив порядок подання апеляційної скарги. Заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу згідно зі ст. 296 ЦПК слід подавати до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Проте останній вже не вирішує питання про дотримання форми та змісту скарги і не приймає залежно від цього рішення про її направлення до апеляційного суду або повернення суб'єктові звернення – через три дні після закінчення строку подання апеляційної скарги суд першої інстанції за будь яких обставин повинен надіслати скаргу разом зі справою до апеляційного суду. Протягом трьох днів після надходження справи суддя-доповідач вирішує питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом. Тобто вже не суддя першої інстанції приймає скаргу на своє рішення, а суддя вищестоящого суду. Цим самим законодавець значно спростив доступ до правосуддя, підвищив гарантії об'єктивного незалежного вирішення цивільно-правових спорів [4, с.33]. 

Повноваження суду апеляційної інстанції – це сукупність його прав на здійснення встановлених законом процесуальних дій щодо рішення, яке не набрало законної сили і є предметом перевірки за апеляційною скаргою.

Розглянувши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу в разі: залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення – без змін; зміни ухвали суду першої інстанції; скасування судового рішення і постановлення нової  ухвали; скасування судового рішення і залишення позовної заяви  без розгляду або закриття провадження у справі; визнання судового рішення нечинним і закриття провадження у справі; скасування ухвали суду і направлення справи на новий  розгляд до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду  першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З усіх процесуальних питань суд апеляційної інстанції постановляє ухвали.

Судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються або надсилаються особам, які беруть участь у справі, в порядку, встановленому статтями 160, 167 ЦПК.

Отже, апеляція є однією з форм оскарження судового рішення, що не набрало законної сили, у кримінальній, цивільній, адміністративній або господарській справі. 

Структура права апеляційного оскарження складається з єдності декількох взаємопов’язаних, але цілком самостійних, таких, що не збігаються за змістом, правомочностей, а саме: 1) подання до суду апеляційної скарги, доповнень і змін до неї; 2) вимоги щодо прийняття судом першої та апеляційної інстанції апеляційної скарги, поданої особою, її представником; 3) розгляд апеляційної скарги в суді; 4) ухвалення судом апеляційної інстанції певного рішення з приводу поданої апеляційної скарги.

Відмітимо, що вимога щодо подачі апеляційної скарги до суду першої інстації, а не безпосередньо до апеляційною є правильним рішенням законодавця, адже, як правило апеляційні суди знаходяться на значній відстані від сторін, і це може ускладнити подання скарги.

Перелік використаної літератури

1. Історія виникнення та розвитку апеляційного провадження в цивільному процесі. І.В.Циб // Вісник ОНУ імені І.І.Мечникова, 2012. Т.17, Вип.7. – С.115-121.

2. О.Захарова. Сутність інституту апеляції в цивільному процесі України // Национальный Юридический журнал: теория и практика, грудень 2015. – С.129-131.

3. Батрин О.В. Суб’єкти апеляційного оскарження судового рішення в цивільній справі / О.В.Батрин // Форум права. – 2013. - №1. – С.47-52.

4. К. В. Гусаров. Повноваження суду апеляційної інстанції за правилами ЦПК України // Бюлетень Міністерства юстиції України № 12 (50) 2005, С.27-



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота