ОСОБЛИВОСТІ НІМЕЦЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ НА ХАРКІВЩИНІ В 1941-1943 РР. - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ НІМЕЦЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ НА ХАРКІВЩИНІ В 1941-1943 РР.

25.11.2019 09:57

[ Section 1. Theory and history of state and law. Law philosophy. History of political and legal studies]

Author: Скрипниченко Юрій Федорович, учитель географії ЗОШ ІІ-ІІІ ст. № 69 м. Харкова, здобувач кафедри «Історія України», Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди


Щодо організації і реалізації економічної політики в сільському господарстві українських територій, серед вищого нацистського керівництва не було єдиної точки зору. Міністерство окупованих східних областей на чолі з А. Розенбергом було переконано в тому, що на окупованих нацистами українських територіях «в сільському господарстві основа – (повинна бути – С. Ю.) спадковий двір... 1. Селянська земля не дробиться, не продається; 2. Заборонене концентрації власності в руках багатих; 3. Якщо не виключена, то здержується пролетаризація селянства; 4.Однак, крім одного спадкоємця, якому переходить спадковий двір, усі решта діти селянина повинні шукати засоби до життя на стороні, виштовхуючись із села; 5. Селянин - власник тільки формально, бо продавати землю він не може, значить, на лице вторгнення держави на священне права власності» [1, с.16]. Головними поясненнями іншої програми щодо розвитку сільського господарства окупованих українських територій, яку запропонував Рейхсмаршал Г. Герінг полягали у тому, що:

по-перше, нацистська влада, запроваджуючи систему поділу на декілька мільйонів селянських господарств великих сільських господарств (радянських колгоспів), не змогла б успішно контролювати усеохоплююче виробництво;

по-друге, перехід від колективних форм господарювання до індивідуальних господарств, неминуче призвів би не тільки до дестабілізації виробництва різноманітної сільськогосподарської продукції, але й до суттєвих перебоїв у постачанні продуктів харчування до мілітаристської Німеччини.

по-третє, негативно позначилося б на продуктивності праці землевласників із-за того, що в українського селянина не було досвіду самостійного ведення господарства (навики які були втратечені на протязі 20-30 років ХХ ст.), і відсутністю індивідуального сільськогосподарського інвентаря.

В СРСР, колективна система ведення сільського господарства, яка існувала на протязі уже декілька десятиліть, давала в економічному розвитку значні позитвні результати. А найголовніше, колгоспно - радгоспна система господарювання була найкращою формою примусової праці у виробництві різноманітної сільськогосподарської продукції. Врешті-решт, програма, яку запропонував Г. Генріг, була взята за основу ведення сільського господарства на окупованих українських територіях.

Однак, запроваджена окупаційною владою, колективна система ведення сільського господарства з часом викликала серед селян значне невдоволення. Вихід з даної проблеми нацистська окупаційна влада вбачала в тому, щоб дати «селянам землю і твердий економічний грунт, а від цього буде краще всім громадянам» [2, арк.76].

Тому, 15 лютого 1942 року, Е. Кохом був прийнятий закон «Про новий аграрний лад». Згідно з цим законом, передбачався відхід від радянського колективного господарства до вільних селянських господарств. Радянські колгоспи фактично перетворювалися на сільськогосподарські «громадські господарства», на чолі з управляючим. Наприклад, на території Борівського району що на Харківщині, у період з липня 1942 по лютий 1943 роки функціонували наступні громадські господарства:







Приватною власністю оголошувалися присадибні ділянки. Нацистами на «державні господарства» були перейменовані радгоспи. В їхній власності залишалися машинно-тракторні станції.

В цілому, нацистам застосовувати радянську колгоспну систему управління сільського господарства, було вигідно «бо німцям було зручно витягати продукцію з колгоспів (громадських дворів) та само, як це робили більшовики. Були поодинокі випадки поділити колгоспи на групові господарства, але на цьому справа і закінчилася. З допомогою місцевих людей був перевірений склад управ у колгоспах і керівників радгоспів та МТС. Позапартійних (тобто комуністів) лишали, нових призначали переважно з фахівців» [4, с.89].

Згідно з «Законом про новий аграрний порядок»: «всі працездатні особи мали працювати. Мінімум трудоднів, який вони мали виробити на громадській ниві становив для чоловіків – 150 днів на рік, для жінок – 100, для молоді і старих понад 60 років – 30 днів» [5, арк.30].

Лише «6 червня 1943 р. рейхскомісар східних територій А. Розенберг видав декларацію про наділення селян землею у рейхскомісаріаті «Україна». В ній зокрема наголошувалося на тому, що: «Уряд Німеччини визнає і захищає селянську власність. Тому також і по всіх звільнених від більшовиків областях, німецька влада запроваджує приватну власність на землю для всього трудящого селянства» [6]. Однак, прийняття рейхскомісаром східних територій А. Розенбергом Декларації 6 червня 1943 р. занадто: «вже було пізно. Декларація не була втілена в життя бо розпочалолося масове вигнання окупантів з української землі. Суто прагматичні міркування в аграрному питанні явно домінували над ідеологією, яка базувалася на приватної власності» [7, с.109].

Література:

1. Немятый В. Н. В борьбе за срыв грабительских планов фашистской Германии / В. Н. Немятый. – К., 1982. – 230 с.

2. ДАХО. – Ф. Р. – 3082. – Оп.1. – Спр.3. – Арк.76.

3. Власенко С. І. Нацистський апарат управління сільським господарством військової зони України (1941- 1943 рр.) / С. І. Власенко // Архіви України. - 2010. - №. 2. - С. 99-114.

4. Дражевська Л. Діяльність органів самоврядування і громадських організацій у Харківській області в 1941-43 рр. / Л. Дражевська // Український засів. – 1993. – № 5(9). – С. 76-94.

5. ДАХО. – Ф. Р. – 3407. – Оп.1. – Спр.4. – Арк.30.

6. Газета «Нова Україна». – 6 червня 1943 р.

7. Скоробагатов А. В. Харків у часи німецької окупації (1941-1943). / А. В. Скоробагатов. - Харків: Прапор, 2004. – 368 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота