ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ: ПРОБЛЕМИ ТА СПОСОБИ ЇЇ ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ: ПРОБЛЕМИ ТА СПОСОБИ ЇЇ ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ

17.12.2019 22:16

[Section 8. Intellectual property and its protection. Informational law]

Author: Ланько Олексій Володимирович, студент 3 курсу, Навчально-науковий інститут «Юридичний інститут ДВНЗ» «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»


Інтелектуальна власність набуває все більшого значення у зв’язку з розвитком суспільства. Поняття інтелектуальної власності закріплене у Конвенції 1967 року [1, c.32].

Наявність сучасної, міжнародно визнаної системи інтелектуальної власності є необхідним елементом для досягнення високого економічного та соціального розвитку будь - якої держави. Захист інтелектуальної власності сприяє використанню та подальшому розвитку підприємницьких і творчих талантів та досягнень, підтримує та зберігає національний потенціал у сфері інтелектуальної діяльності та залучає інвестиції, стабілізуючи економічний стан, при якому як вітчизняні, так і зарубіжні інвестори можуть бути впевнені в тому, що їх права будуть поважатись. Створення саме такої системи має особливе значення для України – країни зі значним науково-технічним та інтелектуальним потенціалом.

Відповідно до Конституції України, яка гарантує кожному громадянину свободу художньої, наукової і технічної творчості, наша незалежна держава послідовно створює свої власні механізми захисту інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, які виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності[2].

Також Цивільний кодекс України визначає об’єкти, що входять до поняття інтелектуальної власності.

Тобто інтелектуальна власність – це права на результати інтелектуальної власності. Відповідно до законодавства України інтелектуальна власність включає дві складові:

1. Майнові права.

2. Немайнові права.

Обсяг даних прав визначений спеціальними законами, що закріплюють правове регулювання об’єктів інтелектуальної власності.

Дані об’єкти повинні підлягати особливій охороні з боку держави та суспільства. 

Охорону об’єктів інтелектуальної власності часто обожнюють із захистом таких прав.

Захист полягає у визнанні та відновленні прав на об’єкти інтелектуальної власності. Захист здійснюють суди та адміністративні органи, у той час як охорону здійснюють патентні органи.

Отже, охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності – це визнання за автором об’єкту інтелектуальної власності виключних прав на послугу або продукт, який він створив.

Проте для захисту необхідно володіти правами на даний об’єкт та мати документальне підтвердження даних прав. Документальним підтвердженням можуть виступати:

1. Патент.

2. Свідоцтво.

3. Ліцензійний договір [3, c. 43].

Створення об’єктів інтелектуальної власності передбачає охорону прав на дані об’єкти.

Законодавець закріпив наступні форми захисту інтелектуальної власності:

1. Юрисдикційну.

2. Неюрисдикційну.

Неюрисдикційна форма полягає у самостійному захисті порушених прав. Тобто особа, що зазнала порушення у даному випадку не звертається до державних органів за своїм захистом. 

Прикладом неюрисдикційного захисту може бути, повідомлення, особи, що порушує права, про вчинене порушення з його боку [4, c. 8]. Ще одним прикладом може бути пропозиція самостійного врегулювання спорів шляхом переговорів. Дана форма є менш ефективною, оскільки порушник зазвичай ухиляється від проведення переговорів та відшкодування завданої ним шкоди.

Юрисдикційна форма полягає у захисті об’єктів інтелектуальної власності шляхом звернення до компетентних державних органів, наприклад суду. Юрисдикційна форма у свою чергу поділяється на два види:

1. Загальна форма,

2. Спеціальна форма.

Загальна форма передбачає захист у судовому порядку. Спеціальна форма – адміністративний захист порушених прав. Спеціальна форма застосовується лише тоді, коли вона прямо передбачена в законі.

Юрисдикційна форма передбачена різними міжнародно-правовими договорами, що ратифіковані Україною. Тобто даний інститут відповідає міжнародним вимогам захисту авторських прав. 

Виділяють наступні типи захисту інтелектуальної власності:

1. Товарний знак на виготовлену продукцію,

2. Авторське право,

3. Патенти.

Серед проблем охорони права інтелектуальної власності найгострішими визначаються такі, як випуск піратської продукції, в тому числі створення веб-сайтів виключно для поширення піратських матеріалів, не контрольоване використання фальшивих товарів, які приносять великі збитки бюджету, а також завдають великої шкоди іміджу країни, тривалість оформлення патенту та товарної марки, охорона комп`ютерних програм та баз даних, охорона виробників аудіовізуальної продукції, охорона знаків для товарів та послуг (товарних знаків), відсутність належного інформаційного забезпечення діяльності в галузі охорони інтелектуальної власності тощо [5].

Але незважаючи на вищезазначене, на сьогодні в Україні здійснюються заходи, спрямовані на дотримання конституційних прав громадян на захист інтелектуальної власності, забезпечення сприятливих умов для створення об’єктів інтелектуальної власності. Триває робота щодо підвищення якості законодавчих актів, усунення суперечностей та прогалин.

Слід зазначити що, все ж-таки найефективнішим способом захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності є звернення до суду у порядку цивільного, кримінального провадження, також можна сконстатувати, що в Україні сформована необхідна законодавча база, яка б запровадила створення та додержання прав на результати особистої інтелектуальної діяльності. Проте складність розгляду спорів у сфері інтелектуальної власності, їх розповсюдження, відсутність сумісних судових визначень до вирішення цього розділу суперечок – ці чинники диспозитивно впливають на стандарт правового захисту суб’єктів/об’єктів інтелектуальної власності. 

Отже, на мою думку розв’язання продемонстрованих проблем захисту прав інтелектуальної власності є важливим завданням сучасної правової системи та юридичної практики, насамперед у цьому напрямку може бути доречна діяльність спеціалізованого суду з розгляду та визначення справ у сфері інтелектуальної власності.

Список використаної літератури:

1. Этапы интелектуальной собственности. Startuphouse: веб-сайт. URL: http://startup-house.ru/stati-pro-startapy/link/etapy-razvitiya-startapov

2. Конституція України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 30. – с. 140. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

3. Наривончик Д. Инвестиции в обьекты — как это работает? Money Never Sleep: веб-сайт. URL: http://money-never-sleep.ru/startup_investment/

4. Чазов Е.В. Характеристика интелектуальной собственности. Наукові праці НУХТ. 2013. № 52. С.122-128.

5. Проблеми інтелектуальної власності – камінь спотикання для  економіки. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://tridentlaw.kiev.ua/public/56-2011-09-07-10-44-00.html


________________

Науковий керівник: Ніколенко Лариса Анатоліївна, кандидат економічних наук, доцент кафедри аудиту, «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»




Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота