ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ МЕДІЙНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ МЕДІЙНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

23.01.2020 17:06

[Section 10. World economy and international economic relations]

Author: Любчик Катерина Леонідівна, аспірант кафедри Міжнародного обліку та аудиту, Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана»


У характеристиці причин, що породили усталений і незворотний тренд медійної глобалізації, не можна оминути увагою і динамічне нарощування масштабів світового виробництва теле- і радіоапаратури, розширення їх цінової доступності для широких верств населення, зниження абонентської плати за користування теле- і радіосигналами, активну підтримку медіабізнесу у багатьох країнах та значне розширення підприємницької діяльності медіа-холдингів. Окремо слід сказати також про фундаментальні зміни у світовій політичній й економічній системах кінця 1980-х років, пов’язаних з руйнуванням системи соціалізму, а отже – усуненням бар’єрів її конфронтації з державами західної демократії, формуванням колосального глобального споживчого попиту на програмні продукти, їх швидким проникненням в усі сфери людської життєдіяльності та перетворенням на найбільш економічно доцільний інструмент постачання інформаційно-розважального контенту у будь-яку точку планети. Дане явище професор Технологічного університету Квінсленда М. Флю дуже влучно кваліфікує глобалізацією засобів масової інформації як головного джерела інформування світової спільноти про актуальні події у різних куточках світу, коли інформація та зображення починають відігравати ключову роль у розбудові загальносвітової системи взаєморозуміння різних народів, регіонів і культур.

Інституційно-регуляторною «реакцією» на подібні фундаментальні тенденції медійної глобалізації стали докорінні зміни діючих міжнародних торговельних режимів, що суттєво «полегшили» зовнішню експансію медіа-корпорацій та відкриття для них нових регіональних ринків. Принагідно відзначити, що Сполучені Штати Америки найбільш послідовно й активно відстоюють позицію щодо включення засобів масової інформації і торгівлі медійними продуктами у міжнародні торговельні угоди, зокрема, Генеральну угоду про тарифи і торгівлю (ГАТТ), Уругвайський раунд переговорів СОТ, Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (НАФТА), Торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) та ін. Саме положення цих угод «примусили» країни відкрити свої медійні ринки для вільної конкуренції і міжнародної торгівлі медіа-продуктами насамперед  на основі урегулювання найбільш проблемних питань, пов’язаних з транскордонним рухом аудіовізуальних і пов’язаних послуг, захистом авторських і суміжних прав на створені у медійному бізнесі продукти і послуги, передачею патентів і ліцензій на права інтелектуальної власності, наданням концесій операторам медіа-ринку та ексклюзивних прав на розміщення медіа-реклами тощо. 

Проте, доволі багато країн неохоче відкривають національні ринки іноземним операторам медійної індустрії, домагаючись від СОТ виключати режими функціонування засобів масової інформації з передбачених даною міжнародною організацією режимів найбільшого сприяння. Найменш розвинутим країнам світу було також надано право на відносно тривалий термін часу утримуватись від повного виконання міжнародних норм щодо захисту авторських і суміжних прав. Саме цим пояснюється той факт, що навіть за умов глобальної лібералізації й інформаційної відкритості світова індустрія медіа і розваг і дотепер залишається однією з найбільш захищених, з точки зору надходження прямого іноземного інвестування, сфер. Зокрема, опитування топ-менеджменту глобальних корпорацій, проведене експертами ЮНКТАД у 2017 р., засвідчує, що сектор медіа і розваг зазнає потужного цифрового впливу: це відзначили 62% опитаних респондентів (рис. 1). Одночасно 50% з них наголошують на тому, що медіа є закритим для притоку іноземного інвестиційного капіталу сектором, що справляє потужний гальмуючий вплив на процеси його фінансування (рис.2.). 

Доволі велика кількість країн, у тому числі найрозвинутіших (Канада, держави Європейського Союзу) дотепер встановлюють пороговий рівень мінімального ефірного часу, який мають займати лише місцеві мовники. Наприклад, головна директива ЄС у галузі аудіовізуального мовлення «Телебачення без кордонів» (ст. 4) вимагає від телерадіокомпаній відведення 50%-ї обов’язкової квоти інформаційного контенту, який має мати виключно європейське походження.




Водночас, Європейська конвенція про транскордонне телебачення 1989 р. передбачає норму щодо 83% прибутку від медіа-реклами, що має залишатись у Європі, а ціла низка європейських країн (на кшталт Франції, яка активно проводить політику франкофонії) розробили навіть спеціальне законодавство, що містить більш жорсткі норми щодо присутності в інформаційному просторі іншомовних представників. Це дає змогу ефективно захищати європейський інформаційний простір від іноземного втручання, забезпечувати реалізацію спільної інформаційної політики ЄС та вільний доступ усіх європейських агентів до регіональних інформаційних ресурсів, а також стимулювати міждержавне співробітництво країн Євросоюзу у сфері інформації і комунікацій.


________________

Науковий керівник: Галенко Оксана Миколаївна, доктор економічних наук, професор, Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана»




Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота