КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ НА ТЛІ РЕАЛІЗАЦІЇ СВОЇХ ПОЛОЖЕНЬ І МОЖЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ ФАКТИЧНОГО КОНСТИТУЦІЙНОГО ЕКВІВАЛЕНТУ В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКИХ СУСПІЛЬНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ НА ТЛІ РЕАЛІЗАЦІЇ СВОЇХ ПОЛОЖЕНЬ І МОЖЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ ФАКТИЧНОГО КОНСТИТУЦІЙНОГО ЕКВІВАЛЕНТУ В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКИХ СУСПІЛЬНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

30.01.2020 19:24

[Section 2. Constitutional law. Constitutional judicial law. International law]

Author: Пірог Артем Сергійович, студент юридичного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара


Конституціоналізм, особливо український, є дуже складним і суперечливим процесом спроби регулювання суспільних відносин і регламентації такого регулювання з боку держави. Слово «спроба» в попередньому реченні займає своє місце невипадково і досить доречно, адже воно відображає стан розвитку і проблеми в цій сфері. Конституція України була прийнята з конкретною, вираженою в самому Основному Законі України, ціллю: «Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя… - приймає цю Конституцію - Основний Закон України» [1]. Однак, турбота про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя нерідко стає об’єктом зневажання як на рівні повсякденного життя, коли подекуди та чи інша норма українського законодавства порушується суб’єктами права, так і на рівні законодавчому, коли законодавчі акти суперечать один одному, виникають колізії, невідповідність Конституції, але не це є першочерговою проблемою в контексті даного дослідження. Наразі цікаво зафіксувати свою увагу на самому факті можливості порушення того суспільно-правового режиму, який зафіксований Конституцією. Кожний випадок відходження від загальноприйнятих норм створює свого роду унікальну ситуацію, керування якою таким чином зосереджено не тільки в компетенції визначених законодавством осіб, а й залежить від волі і дій осіб, винних у порушенні права. Створюються відносини, як конфліктують і суперечать законодавству, і можливі випадки, коли ці відносини складно зупинити, вони настільки тривало і міцно розвиваються, що створюють свої власні, не завжди правила ведення певних відносин у певних сферах. Це є негативним чинником, який певним чином змінює відносини, створюючи самобутні унікальні напівлегальні правила. Однак, можливі і досить розповсюджені випадки автономної регуляції відносин в межах правового вектору, без порушення законодавства. Саме з цього приводу сучасна правова наука почала користуватися поняттями не тільки юридичної, а й фактичної Конституції. 

Юридична конституція є системою норм, які регулюють певне коло суспільних відносин, а фактична – це і є ті відносини, які склалися у суспільстві. Проте, поява першої зовсім не означає зникнення останньої. Більш того, факт появи юридичної конституції матеріалізує ускладнення правової матерії у сенсі співіснування двох конституцій. Адже суспільні відносини, зафіксовані в юридичній конституції статичні, тому й зафіксовані, фактичні ж покликані до життя розвитком, удосконаленням, тому вони є динамічними [2]. 

Отже, Конституція України являє собою позитивний ідеал, а реальний стан речей у суспільстві демонструє постійний розвиток і намагання його домогтися, але особливість українського аспекту розподілу реальності і гіпотетичної законодавчої регуляції в тому, що законодавчий рівень також можна в певних випадках віднести до фактичного конституціоналізму. Як? Відповідь на це питання дає сама Конституція України в ст. 147: «Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України» [1].

Не зважаючи на ст. 8 Конституції («Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.»), Закони України у випадку визнання їх Конституційним Судом України невідповідним положенням Конституції України, можуть до цього юридичного факту деякий час регулювати суспільні відносини фактичним чином, створюючи ситуацію ігнорування верховенства права. Безумовно, випадки невідповідності нормативно-правових актів Основному Закону існують аналогічним чином і в інших країнах, але тільки в Україні ці проблеми настільки яскраво переплетені з політично-історичним розвитком країни в контексті міжнародних відносин. Ілюстрацією цьому служить конституційне закріплення визначення політичного курсу України: «Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України, приймає цю Конституцію - Основний Закон України» [1].

Як висновок, є доцільним зазначити, що Основний Закон України на даний момент часу задає чіткий вектор розвитку суспільних правових відносин, і є дуже важливим, щоб тенденція зближення цього нормативно-правового акту з реально існуючим станом українських суспільних відносин зберігалася. Така тенденція дозволить межі між поняттями юридичної Конституції України і її фактичного еквіваленту стертися, в проголосити абсолютне верховенство права в нашій державі.

Література:

1. Конституція України від 28.06.1996 р. №30 зі змінами та доповненнями станом на 30.09.2016 р.

2. Сліденко І. Проблеми співвідношення юридичної і фактичної Конституції України з позицій світового конституційного виміру / І. Сліденко // Конституція і конституціоналізм в Україні: вибіркові проблеми : зб. наук. праць / відп. ред. П.Ф.Мартиненко , В.М.Кампо. – К. : Купріянова, 2007

_____________

Науковий керівник: Заворотченко Тетяна Миколаївна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії держава і права, конституційного права та державного управління юридичного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота