КОНЦЕПЦІЯ ГЕРМЕНЕВТИКИ В. ДІЛЬТЕЯ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

КОНЦЕПЦІЯ ГЕРМЕНЕВТИКИ В. ДІЛЬТЕЯ

14.02.2020 16:40

[Section 1. Theory and history of state and law. Law philosophy. History of political and legal studies]

Author: Ремізова Олеся Володимирівна, здобувачка ступеню доктора філософії, аспірантка кафедри теорії права та держави Київського національного університету ім. Т. Шевченка


Величезний вплив на розвиток гуманітарних наук початку ХХ століття справило розроблення філософсько-теоретичних засад історії на основі герменевтики. Важливе місце серед мислителів, які розробляли дану проблематику доцільно відвести Вільгельму Дільтею. Адже саме В. Дільтей був першим, хто чітко поставив питання про герменевтику як теорію історичного пізнання, започаткувавши новий напрям розвитку цієї науки. До Дільтея герменевтика розглядалася як допоміжна дисципліна, набір технік оперування текстом, після - як філософська, мета якої - створити можливість гуманітарного дослідження [8].

Між іншим, методу герменевтики Дільтея властиві спільні та відмінні риси, як з природно-науковим пізнанням, так і з безпосередньою художньої інтуїцією. Крім того, Дільтей висунув ідею розуміння герменевтики як наук про дух, на відміну від властивого наук про природу пояснення. Водночас необхідно зауважити, що В. Дільтей лише розробляє найбільш загальні підходи до застосування герменевтичого методу не демонструючи при цьому безпосередньо його використання [2, c. 34].

Герменевтика В Дільтея розвивається в межах психологічного підходу в основі якого розгляд трьох послідовних процесів, серед яких: переживання, вираження і розуміння. При чому, як свідчить аналіз літературних джерел, ключовою категорією у тріаді герменевтичної концепції В. Дільтей виступає саме розуміння [1, c. 169]. 

Згідно з поглядами Дільтея, немає такого переживання, яке б повністю виключало розуміння і не потребувало вираження; аналогічно справа йде з розумінням, яке передбачає як обов’язкову умову переживання, а в якості неминучого наслідку - вираз, який, будучи формою екстеріорізації переживання, не тільки має потребу в розумінні, точніше в саморозумінні, але і розрахований на розуміння з боку інших. Ця остання, інтерсуб’єктивна функція розуміння і спонукає Дільтея визнати його найбільш адекватним і відповідним чином для вивчення проявів як суб’єктивного, так і об’єктивного духу, трактованого в гегелівському сенсі культурних і цивілізаційних досягнень. У своєму технічному застосуванні воно є відтворенням в життєвому досвіді дослідника зображеного в досліджуваних їм творах живого духовного досвіду. Подібна практика стає можливою з огляду на те, що розуміючий та розумівшийся в рівній мірі належать до духовно-історичної дійсності. Аби пізнати об’єктивований у текстах або творах мистецтва духовний світ, необхідно перейнятися уявленнями, зрозуміти мотиви, прийняти ідеали, їх творця. Інструментом, який дозволяє це зробити, у Дільтея, являється емпатія - застосування, перевтілення в іншого, ототожнення себе з ним [4, c. 32].

Дослідження показало, що у герменевтиці Дільтея розуміння себе через іншого досягається не у безпосередньому, живому спілкуванні із сучасником, а при звертанні до історії культури як сфери об’єктивних, письмово зафіксованих проявів життя. Метод Дільтея по суті має на увазі перенесення сьогодення в минуле і впорядкування цього минулого як справжнього.

У своїх пізніх працях В. Дільтей підсилює зв’язок між переживанням і розумінням, представляючи їх як дві сторони одного процесу. Згідно концепції так званої «розуміючої герменевтики», саме переживання як реальне проживання, участь у життєвих взаємодіях, в яких здійснюються одиничні і унікальні психічні зв’язки, є основою для народження розуміння, повне досягнення якого, на думку автора, є неможливим. Але для самої можливості переживання необхідний збір історичного матеріалу емпіричного характеру, повне і докладне вивчення якого і дозволяє реконструювати життя іншого, а реконструювавши, пережити його як своє і тим самим зрозуміти [3].

Водночас необхідно зазначити, що згідно з поглядами В. Дільтея на «розумінні» ґрунтується методологія гуманітарних наук. У той же час, наукам природним властиво «пояснення». На його думку, якщо механізм пояснення - це логічний висновок, то розуміння є неформалізованим методом проникнення в сенс предметів, що є створенням людського духу. 

Герменевтика постає у Дільтея як основоположна наука про розуміння, яка має справи зі свідомістю суб’єкта, опосередкованою в знаковій формі. Такий опредмечений прояв духовного життя Дільтей назвав об’єктивуванням. Він вважав, що тільки на основі «розуміння» аналізу об’єктивацій людського духу можливий науковий підхід до життя свідомості і до розуміння культури.

Характерно, що введений Дільтєєм дихотомізм між поясненням і розумінням як дихотомізм між різними методологіями знайшов як прихильників, так і критиків. Так, зокрема, дещо критичні погляди до такого підходу висловлює Поль Рікер. Він погоджується з Дільтєєм в тому, що текст як об’єкт герменевтики є об’єктивації: в ньому об’єктивовану «дискурс». Однак, на відміну від Дільтея, він вважає, що інтерпретація тексту відбувається в формі діалектичного взаємодії процесів розуміння і пояснення [7, c. 36]. Зауваження П. Рікера видається цілком слушним.

Необхідно також зазначити, що у вищих формах розуміння доводиться до певного спеціалізованого мистецтва, що в його застосуванні до фіксованих життєвих висловлювань В. Дільтей називає тлумаченням. Згідно своєї концепції Дільтей тлумачення являє собою сукупність мисленнєвих зусиль і відповідних правил. Це «інтелектуальне зусилля з розуміння внутрішнього духовного значення за тими або тими зовнішніми його вираженнями» [1, c. 169], - вважає Дільтей. У свою чергу, з набуттям зовнішнім вираженням вербальності таке тлумачення трансформується в інтерпретацію. 

Не можна не зважати й на те, що Дільтей значно розширив круг герменевтичної інтерпретації. Дільтей відстоює концепцію герменевтичного кола за якою, з одного боку, сенс твору як цілого має бути зрозумілим з його окремих частин (слів, речень), а з іншого боку, розуміння окремо взятих частин виокремлених з цілого тексту передбачає певне загальне розуміння цілого, без чого вирвані з контексту слова здаються позбавленими сенсу [1, c. 169]. Тобто, неможливо зрозуміти частини без розуміння цілого, і навпаки.

Втім попри усі намагання ученого, об’єктивно-загальнозначущого розуміння в «науках про дух», об’єктивності гуманітарного знання Дільтею через недостатність філософського фундаменту обґрунтувати не вдалося. Більш продуктивний розвиток методологічних принципів, які прагнув розробити Дільтей, вимагав більш глибинних філософських засад [6, c. 36].

З огляду на вищенаведене, можна дійти висновків про те, що В Дільтей намагався розв’язати філософські проблеми, що опинилися в центрі уваги світової філософської думки наприкінці XX ст., а саме: розуміння, об’єктивності гуманітарного знання, відношення до класичної філософії, історизму, інтерсуб’єктивності тощо.

Концепція герменевтики В. Дільтея заклала фундамент формування герменевтики як теорії історичного пізнання. Вчений зробив значний внесок у розвиток цієї науки. Втім окремі концептуальні положення науковця мають дещо спірний характер, а отже, концепція герменевтики В. Дільтея потребує подальших наукових досліджень.

Література:

1. Вільгельм Дільтей і філософія «духовно-наукового» знання за заг. Ред. М. Марчука. Чернівці: Черівецький нац. ун-т. 2011. 232 с.

2. Дубініна В. Герменевтичний проект В. Дільтея. Вісник Львівського ун-ту. 2018. №16. С. 31-36.

3. Кистова А.В. Методологическое значение «понимающей герменевтики» Вильгельма Дильтея для социально-философского исследования современных социокультурных феноменов. Современные проблемы науки и образования. 2013. № 3. URL: http://www.science-education.ru/ ru/ article/ view?id=9331 (дата обращения: 11.02.2020).

4. Коваль О.А., Крюкова Е. Б. В. Дильтей и Х.-Г. Гадамер: от теориии исторического понимания к универсальности понимания языка как истории. Вестник ВГУ. Серия: Философия. 2016. №2. С. 28-37.

5. Недугова И. А. Герменевтический круг как подход к анализу культуры. Альманах современной науки и образования. 2014. № 11 (89). С. 98-101.

6. Одарченко М. М. Значення інтерпретацій В. Дільтелем класичної німецької філософії для генезису методології філософії життя. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2003. № 473. С. 31-36.

7. Соболева М.Е. Философская герменевтика: понятия и позиции. М.: Академический Проект, 2013. 151 c.

8. Филимонова И. А. Герменевтика Х. Г. Гадамера как методология социокультурного действия: автореф. дис. ... кандидата философских наук. 2003. Ростов-на-Дону, 2003. 400 с. URL: https://www.dissercat.com/content/ germenevtika-kh-g-gadamera-kak-metodologiya-sotsioku lturno go-deistviya (дата звернення: 10.02.2020)



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота