ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОГО УСИНОВЛЕННЯ ДІТЕЙ–СИРІТ В УКРАЇНІ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОГО УСИНОВЛЕННЯ ДІТЕЙ–СИРІТ В УКРАЇНІ

21.05.2020 22:11

[Section 3. Civil and family law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Author: Лейбель Валерія Едуардівна, студентка, Полтавський юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


Усиновлення є самостійним інститутом сімейного права, головним завданням якого є надання дітям-сиротам та дітям, які залишились у силу тих чи інших обставин без батьківського піклування, благополучних умов виховання в сім’ї. Охорона дитинства є одним із пріоритетних завдань демократичної держави. У контексті правового захисту дітей актуальності набуває проблема міжнародного усиновлення. Саме тому, в більшості випадків, такий процес містить багато суперечливих аспектів, які потребують термінового вирішення. У більшості випадків через економічні причини українці не мають можливості усиновити дітей, а тому наразі є досить актуальним усиновлення іноземними громадянами. 

Питання міжнародного усиновлення досліджувались у працях В.А, Рясенцевої, О.О. Дюжевої, Ю.С. Червоного, А.О. Зіміної  та інших правників. Процес міжнародного усиновлення в Україні відбувається виключно за участю Міністерства соціальної політики України. Державна прикордонна служба України, в межах своїх повноважень, забезпечує законність процедури щодо підстав вивезення дітей за кордон.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про охорону дитинства», лише за умови неможливості влаштувати дитину-сироту в рідному середовищі, приймається рішення щодо міжнародного усиновлення [1].

До однієї з проблем правового регулювання цього інституту можна віднести відсутність законодавчого визначення поняття міжнародного усиновлення. Стаття 207 Сімейного кодексу України  усиновлення визначає як прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки або сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього ж Кодексу. При цьому стаття не відображає специфіку усиновлення за участю іноземного елементу.

Стаття 206 Сімейного кодексу України забороняє посередницьку та комерційну діяльність при здійсненні процедури усиновлення. Тому майбутні батьки часто звертаються до так званих «випадкових посередників», яких знаходять через соціальні мережі, або неофіційні агенції. Це створює велику проблему, адже сама ефективність діяльності таких агентств має бути гарантована як  досвідченим і професіональним персоналом, так і відповідним контролем з боку держави та її компетентних органів [2].

Ще однією із проблем такого усиновлення є контроль за дотриманням прав усиновлених дітей, які були вивезені за кордон. Гаазька конвенція про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення не встановлює обов’язковості подачі звітів іноземними громадянами після усиновлення дитини, але жодною мірою не забороняє та не виключає їх наявність [12].

Існує також проблема неможливості співробітниками консульських установ внаслідок наявності невеликої кількості працівників особисто відвідати сім’ї усиновлювачів. Тому можемо констатувати, що система нагляду за дотриманням прав усиновлених українських дітей, яка передбачена законодавством України і яка покладає певні функції у цій сфері на консульські установи України за кордоном, є неефективною і фактично не працює.

Не менш важливим та, в свою чергу, негативним фактором є те, що у дітей, яких усиновили іноземці, відбувається повна зміна культурного середовища. Такі чинники як необхідність адаптації, зміна мовного середовища є важкими психологічними випробуваннями для дитини, адже таким чином вона частково втрачає свою культурну ідентичність. Крім того, відсутність чіткого державного механізму контролю за умовами проживання дітей в сім’ях усиновлювачів-іноземців може призвести до порушення в майбутньому прав та інтересів дитини [3].

У більшості випадків, іноземне усиновлення для дітей-сиріт в Україні – це шанс на краще життя. Однак воно не повинно стати жорстким випробуванням для дитини. Тому питання міжнародного усиновлення потребує подальшого дослідження з метою удосконалення національного законодавства у цій сфері.

Список використаної літератури:

1. Про охорону дитинства : Закон України від 26.04.2001, № 2402-ІІІ із змінами і доп. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14;

2. Сімейний кодекс України : Закон України від 10.01.2002, № 2947-ІІІ. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14;

3. Моренець І.А.  Проблеми усиновлення дітей іноземцями / Моренець І.А., Шуміло І.А.. //  // Актуальні проблеми сучасного міжнародного права : зб. наук. ст. за матеріалами І Харк. міжнар.-прав. читань, присвяч. пам’яті проф. М. В. Яновського і В. С. Семенова, Харків, 27 листоп. 2015 р. : у 2 ч. – Харків, 2016 – Ч. 2. – С. 273–277.

4. Рум’янцева - Козовник А.В. Правові аспекти усиновлення іноземцями дітей, які є громадянами України / Рум’янцева - Козовник А.В. // Наше право. – 2017. - №6. – С. 71-75.

________________

Науковий керівник: Губанова Ольга Валеріївна, кандидат юридичних наук, асистент, Полтавський юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота