ВИЗНАЧЕННЯ ПРІОРИТЕТІВ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ІННОВАЦІЙНО АКТИВНИХ ЕКОНОМІКО-ГОСПОДАРЧИХ СИСТЕМ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ВИЗНАЧЕННЯ ПРІОРИТЕТІВ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ІННОВАЦІЙНО АКТИВНИХ ЕКОНОМІКО-ГОСПОДАРЧИХ СИСТЕМ

22.07.2020 19:00

[Section 1. Economy, organization and administration of enterprises, branches and complexes]

Author: Солоха Дмитро Володимирович, доктор економічних наук, професор, PhD, Донецький державний університет управління, Україна; Бєлякова Оксана Володимирівна, кандидат економічних наук, доцент, PhD, Азовський морський інститут Національного університету «Одеська морська академія», Україна


Реалії сьогодення відвинули як перед вітчизняними товаровиробниками, так й перед їх вітчизняними партнерами принципово нові вимоги до реалізації стратегічних концептів ведення економіко-господарчої діяльності в стратегічній перспективі.

Це в першу чергу зумовлено переходом на наступний технологічний уклад, докорінною зміною системи технологій, перегрупуванням всього світогосподарського устрою.

Отже завданням вітчизняним суб’єктам господарювання є адекватне світовим вимогам позиціонування на світовому ринку товарів та послуг, фармування власного бізнес-простору у світовому геополітичному просторі.

Цілком поділяючи думку авторів [7], стратегічні переваги економіко-господарчим системам (ЕГС) можливо забезпечити та реалізувати, лише чітко визначивши пріоритети розвитку в довгостроковій перспективі й безумовно, на інноваційних засадах.

Тобто одним з концептів конкурентоздатного стратегічного розвитку ЕГС є інноваційна активність.

Одне з найважливіших завдань вдосконалення механізму стратегічного управління ЕГС на інноваційних засадах – це розробка й впровадження в економіко-господарську практику сценарного підходу до стратегічного управління, який передбачає побудову та дослідження альтернатив, варіантів економічного стану таких систем в майбутньому.

Сценарний підхід міцно перетинається та взаємозбагачується зі стратегічним плануванням та ситуаційним управлінням ЕГС. Вперше термін «сценарій» до прогнозування був запропонований німецьким філософом, футурологом Германом Каном [6]. Г. Кан вперше відійшов від традиційного розуміння поняття сценарію.

Не зважаючи на достатню кількість наукових досліджень з зазначеної проблематики [1; 2; 4; 6], сьогодні методологічно невизначеними та недостатньо  науково опрацьованими є наступні питання:

- поняттєвий апарат сценарного підходу до стратегічного управління ЕГС;

- методичні аспекти використання сценарного підходу до стратегічного управління наявним потенціалом ЕГС;

- зв’язок та відмінності сценарного підходу та стратегічного планування;

- зв’язок та відмінності сценарного підходу та ситуаційного управління;

- зв’язок та відмінності сценарного підходу з функціями управління.

Наведений вище перелік питань сформував базову експлікацію завдань, які необхідно дослідити при формуванні методології сценарного підходу до стратегічного управління ЕГС.

Впровадження сценарного підходу до стратегічного управління допомагає сучасним українським ЕГС досліджувати альтернативні можливості використання наявних ресурсів, виявити кумулятивний ефект реалізації економічного потенціалу ЕГС в довгостроковій перспективі.

Вперше поняття «сценарій» виникає в контексті розробок провідної британо-нідерландської компанії Royal Dutch Shell, яка завдяки сценарному підходу змогла використати всі економічні можливості та зменшити збитки внаслідок енергетичної кризи кінця 70-х років [5, с. 85].

Але, первісно поняття «сценарій» використовувалось переважно в сенсі прогнозування можливих варіантів економічного майбутнього [5, с. 71]. 

Аналіз літературних джерел [1; 3; 5] показав, що чіткі визначення понять «економічний сценарій», «сценарний аналіз», «сценарний синтез», «сценарний підхід до управління» практично відсутні.

Найбільш близько. на нашу думку, за сенсом визначення дає Д.А. Аакер: «Сценарії розробляються виходячи із стратегічних невизначеностей, а також можливостей і погроз середовища» [1, с. 61].

На наш погляд, визначивши поняття «економічний сценарій», задамо точку відліку для подальшого дослідження сценарного підходу до стратегічного управління ЕГС в цілому та управління його економічним потенціалом, як одним з пріоритетів ефективного розвитку, зокрема.  

Слід враховувати, що дослідження пріоритетів (варіантів) розвитку управління економічним станом ЕГС в майбутньому, програвання цих варіантів (сценаріїв) впливає на прийняття управлінських рішень про формування, використання та, взагалі, управління наявним потенціалом ЕГС.

Сучасний менеджер (власник) ЕГС повинен володіти найсучаснішим інноваційними технологіями стратегічного управління, що є важливим при прийнятті оптимальних рішень. 

При прийнятті рішення, щодо пріоритетів стратегічного управління ЕГС  потрібно враховувати низку наступних чинників:

- наявні економічні ресурси ЕГС та їх структуру;

- наявні технології використання економічних ресурсів ЕГС задля ведення господарської діяльності на інноваційних засадах (виробництво продукції, надання послуг, здійснення робіт);

- наявні технології прийняття, впровадження та контролю стратегічних управлінських рішень.

До чинників, що перелічені вище, потрібно додати ще один, а, саме: усвідомлення можливих варіантів реалізації наслідків управлінських рішень.

Як зазначає дослідник О.С. Большаков, «метод сценаріїв надає можливість оцінити найбільш вірогідний хід подій і можливі наслідки рішень, що приймаються» [2, с. 135]. Себто, при формуванні понятійного апарату сценарного підходу до стратегічного управління потенціалом ЕГС  потрібно враховувати ймовірність здійснення майбутніх економічних подій.

Прийняття стратегічних управлінських рішень, – це один із найважливіших пріоритетів (аспектів) економічного синтезу, що призводить до появи в системі потенціалу ЕГС нових властивостей або, навіть, корінної перебудови всієї системи на інноваційних засадах.

Будь-яка діяльність ЕГС будь-то оперативна діяльність, або господарювання в стратегічній перспективі, безумовно пов’язана з певними ризиками притаманними ринковому механізму господарювання. 

Аналіз чутливості припускає дослідження варіантів розвитку за допомогою середньозважених величин або побудови дерева ймовірностей та побудови «профілю ризику» [4, с. 96].

Специфіка економічного сценарію полягає в тому, що головним критерієм стратегічного управління на базі сценаріїв є дослідження ступеня впливу незалежних чинників економічного потенціалу ЕГС на фінансово-економічні результати – чистий дохід і чистий прибуток.

Стратегічний економічний сценарій вимагає наявність зворотного зв’язку із визначеними майбутніми економічними станами та станом досліджуваної ЕГС, майбутнім розкриттям складових наявного потенціалу та відповідними фінансово-економічними результатами господарської діяльності ЕГС.

Майбутній економічний стан – це стан економіки ЕГС, відповідне розкриття її потенціалу внаслідок настання (реалізації) майбутніх подій.

На підставі вищесказаного можна зробити наступні висновки:

- для економічного сценарію (або сукупності економічних сценаріїв) існує точка відліку. Наприклад, це сучасний економічний стан ЕГС. Або економічний стан ЕГС в минулому. 

Досягнення поставленої мети керівництвом потребує певних управлінських рішень та наявності економічних ресурсів ЕГС, тобто вдосконалення системи стратегічного управління певними складовими елементами потенціалу. Прийняття та здійснення управлінських рішень закономірно змінює економічний стан ЕГС;

- певні економічні стани ЕГС, або економічні події (господарські операції і так далі) формують певну множину траєкторій розвитку управління, формування та використання економічного потенціалу задля отримання бажаних фінансово-економічних результатів від господарської діяльності ЕГС;

- економічний сценарій об’єднує економічні стани ЕГС себто множину перетинів на траєкторії розвитку господарської діяльності ЕГС. Перетин, тобто моментний економічний стан ЕГС характеризується фінансово-економічними показниками. 

Траєкторія характеризується зміною, динамікою фінансово-економічних показників ЕГС під впливом тих або інших чинників. Вплив фактору часу на фінансово-економічні результати від управління та використання економічного потенціалу ЕГС нами не досліджується, якщо елімінувати вплив фактору часу, для формування економічної моделі сценарію потрібно використати фундаментальний економічний аналіз підсистем економічного потенціалу як чинників зміни економічних станів ЕГС та визначити чутливість фінансово-економічних показників ЕГС до них.

Сценарний підхід слід розглядати як окрему галузь стратегічного управління ЕГС. Сценарне планування – складова сценарного підходу, пов’язана з плануванням фінансово-економічних показників економічних параметрів.

Сценарний підхід може бути використаний, з одного боку, задля потреб стратегічного планування, з другого боку, він може використовувати методики стратегічного аналізу для дослідження зовнішнього середовища. 

Визначення характерних індикаторів, фінансово-економічних показників повинно проводитися на першому етапі сценарного підходу, їх зміни повинні тестуватись при програванні економічних сценаріїв, та контролюватись при реалізації планів.

Ще одним пріоритетом стратегічного управління потенціалом інноваційно активних ЕГС є інформація. Оскільки рішення завжди мають альтернативний характер, то без якісної економічної інформації, що добуває облік, ефективне рішення не можливе. 

При виборі певного економічного сценарію ставляться відповідні цілі, тому важливу функцію грає контроль. Контроль призваний зіставити заплановане та досягнуте. Вибір будь-якого економічного сценарію повинен ґрунтуватись на відомостях обліку, та бути проаналізований задля оцінки впливу чинників господарської діяльності.

Сценарний підхід також може бути використаний для самостійного прийняття рішень поза межами стратегічного планування, також – для прогнозування і оцінки впливу сучасних та майбутніх чинників, які мають бути враховані при стратегічному управлінні використанням та розкриттям економічного потенціалу інноваційно активних ЕГС.

Перелік використаних джерел:

1. Аакер Д.А. Стратегическое рыночное управление: пер. с англ. под ред. С.Г. Божук. 7-е изд. СПб.: Питер, 2007. 496 с.

2. Большаков А.С., Михайлов В.И. Современный менеджмент: теория и практика. СПб.: Питер, 2000. 416 с.

3. Переслегин С.Б. Новые карты будущего, или Анти-Рэнд. М. АСТ: АСТ МОСКВА, СПб.: Terra Fantastica, 2009. 701 с.

4. Рингланд Дж. Сценарное планирование для разработки бизнес стратегии: пер. с англ. М.: ООО «И.Д. Вильямс», 2008. 560 с.

5. Подшиваенко Г.П., Лахметкина Н.И., Макарова М.В.  Инвестиции: учебное пособие. М.: КНОРУС, 2006. 200 с.

6. Kahn H., Wiener A. The Year 2000: A Framework for Speculation on the Next Thirty-Three Years. New York: MacMillan The Hudson Institute, 1967. 431 p.

7. Kashchena N., Solokha D., Trushkina N., Potemkin L., Mirkurbanova R.  Use of multi-agent simulation modeling for predicting the sales of wholesale trade companies. Journal of Management Information and Decision Sciences. Volume 22, Issue 4, 2019. Р. 483- 488. (Scopus)  



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота