ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОКАЗІВ У ЦИВІЛЬНОМУ ТА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСАХ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОКАЗІВ У ЦИВІЛЬНОМУ ТА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСАХ

23.02.2021 19:17

[Section 3. Civil and family law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Author: Березіна Катерина Романівна, студентка 3 курсу, групи СП-83, факультет соціології і права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»


Доказування є невід’ємною та надзвичайно значущою складовою процесуальної діяльності суду. В цивільному процесуальному праві юридично значущі факти правового спору встановлюються за допомогою доказів. У свою чергу в кримінально-процесуальному праві докази встановлюють наявність або відсутність обставин, що підлягають доказуванню при провадженні у кримінальній справі, а також інших обставин, що повинні мати значення у кримінальній справі.

Доказами в цивільному процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи [1].

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню [2].

Характерним для доказів як в цивільному так і в кримінальному процесах є те що вони повинні бути отримані виключно за допомогою передбачених у законі та допустимих засобів доказування у визначеному порядку.

Класифікація доказів в різних процесах має спільні риси. Критерії такої класифікації характерні для процесу, але також мають свої особливості в залежності від завдання самого процесу. Так в цивільному та кримінальному процесі схожі критерії класифікації, а саме: за характером зв’язку – прямі та побічні; за джерелом формування – первинні та похідні. Відмінність їх полягає за механізмом формування в цивільному процесі – це особисті, письмові, речові та електронні, в кримінальному процесі – особисті та речові. Існує ще один критерій, який характерний лише для кримінального процесу – стосовно предмету обвинувачення. 

Докази в цивільному процесі встановлюються письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків, в той час як в кримінальному процесі джерелами є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Показання свідка в цивільному процесі як джерело доказу принципово різниться з показанням в кримінальному процесі, основна відмінність – процесуальний статус особи яка дає показання, якщо в цивільному судочинстві – це свідок, в кримінальному провадженні – підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, експерт.

Речові докази як в кримінальному так і в цивільному процесах це предмет матеріального світу, які своєю наявністю, якістю, властивостями, місцезнаходженням та іншими ознаками дають можливість встановити факт чи обставину. Відмінність даного доказу в тому, що в кримінальному провадженні речовим доказом також є предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Письмове джерело доказу характерне лише для цивільного процесу, але можна сказати що в кримінальному провадженні є еквівалент – документ. В Цивільному процесуальному кодексі визначено, що письмовим доказом є документи (крім електронних, адже електронне джерело доказу в цивільному процесі виокремлено, на відмінну від кримінального процесу), які містять дані про обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору. В той час як в Кримінальному процесуальному кодексі зазначено, що до документів також можна віднести матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації в тому числі і в електронній формі. Тобто якщо в цивільному процесі письмові докази це документи, то в кримінальному процесі документи це не лише письмові докази, але й електронні.

Висновок експерта як для цивільного так і кримінального процесах це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені в результаті них висновки, обґрунтовані відповіді на питання які були поставленні експертові.

Для прийняття доказів в цивільному процесі у справу вони повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, в свою чергу Кримінальний процесуальний кодекс висуває вимоги лише належності та допустимості.

Вимога належності є обов’язковою як для кримінального процесу, так і для цивільного, належним є доказ, який містить інформацію щодо наявності чи відсутності обставин, які підлягають доказуванню.

Допустимість доказу визначається однаково для цивільного та кримінального процесу, тобто доказ повинен бути отриманий лише у порядок, встановлений у відповідному процесуальному законі.

В Цивільному процесуальному кодексі закріплені вимоги достовірності й достатності на відмінну від кримінального, хоча на нашу думку, дані вимоги випливають із загальних положень, хоча й не закріпленні.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування [1].

Підсумовуючи вищевикладене, будь-який процес має свої загальні положення, які знайшли відображення як в цивільному, так і в кримінальному процесі. Водночас можемо зазначити, що вони докорінно різні в залежності від завдань цивільного судочинства або кримінального провадження.

Література:

1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#Text (дата звернення 19.02.2020)

2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text (дата звернення 19.02.2020)

3. Капліна О. В., Шило О. Г., Трофименко В. М. Кримінальний процес: підручник / за заг. ред. О. В. Капліної, О. Г. Шило. Харків. Право. 2019. 584 с.

4. Цивільний процес України : підруч / за заг. ред. М. М. Ясинка. К. Алерта, 2014. 744 с.

________________ 

Науковий керівник: Солончук Ірина Вікторівна, старший викладач кафедри інформаційного права та права інтелектуальної власності, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота