ЦИФРОВІЗАЦІЯ ПРАВА - ПЕРСПЕКТИВА ДЛЯ УКРАЇНИ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ЦИФРОВІЗАЦІЯ ПРАВА - ПЕРСПЕКТИВА ДЛЯ УКРАЇНИ

23.02.2021 19:23

[Section 8. Intellectual property and its protection. Informational law]

Author: Оліфіренко Артем Олексійович, студент 1 курсу, юридический институт правосудия и адвокатуры, ФГБОУ ВО «Саратовская государственная юридическая академия»


У 2014 році в Україні створено новий орган, відповідальний за впровадження електронного уряду - Державне агентство з питань електронного урядування України [1], воно було відповідальним координатором, який займався впровадженням електронного урядування: інтегрував державну політику у сфері інформатизації, формував і використовував національні електронні інформаційні ресурси для розвитку інформаційного суспільства. І добився великих успіхів, зокрема розвиток проекту eHealth, а подальшою розробкою і впровадженням eHealth займався МОЗ, для чого в грудні 2017 року було створено Державне підприємство «Електронне здоров'я» [2].

Через деякий час, в 2019 році проектний офіс був перепрофільований в Міністерство цифрової трансформації України [3]. І продовжує велику роботу над «державою в телефоні». Проривним став сервіс Дія (Держава і я), де користувачі можуть користуватися цифровими документами та публічними (державними) послугами через Інтернет. Паралельно йде робота над іншими великими проектами: цифрову освіту, BroadBand, E-резидентство, єМалятко.

Україна ратифікувала найважливіші правові акти, які розвивають і декларують інформаційні та цифрові права людини. Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, поряд з іншими, проголошувала інформаційні права і свободи особистості. Конвенція Ради Європи Про захист прав людини і основних свобод, прийнята в Римі 4 листопада 1950 року, і Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства від 22 липня 2000 року - містять положення, що закріплюють інформаційні права і свободи.

Україна плавно рухається до створення повноцінного електронного уряду, концепцію якого поклало в 1998 році, коли були прийняті закони, Закон України «Про Концепцію Національної програми інформатизації», Закон України «Про Національну програму інформатизації».

Але повною мірою Міністерство поки не переходить на західний формат цифрового права. Цифровізація істотно зачіпає практично всі соціальні відносини. Цифрові технології починають диктувати свої умови, до яких необхідно адаптувати правові інститути, в тому числі інститути цивільного права. І це важлива тема.

Український вчений О. А. Баранов вважає: «інформаційне право - це галузева юридична наука, яка вивчає сукупність норм права, що регулюють інформаційні відносини в суспільстві, які належать до інформаційної діяльності в цілому» [4, С. 25].

На початку 2000-х американський юрист Роберт Дж. Амброги написав: «інтернет-право — це динамічна, гнучка і незвідана область практики, де правила ще не визначені остаточно. Насправді це навіть не окрема область права, фактично це суміш теорії і практики, взятих з різних сфер, – мішанина з частин, взятих з інтелектуальної власності, громадянських свобод, деліктного, кримінального, майнового, телекомунікаційного, міжнародного торгового, комерційного і колізійного права» [5, С. 139].

Тут важливо зрозуміти, що терміни «інформаційне право», «інтернет право», «кіберправо», «право кіберпростору», «веб-право», «комп'ютерне право» і «цифрове право» ідентичні, а відмінність в назвах пояснюється швидше науковими уподобаннями або сферою інтересів їх авторів, ніж грунтується на глибоких доктринальних розробках.

А значить «цифрове право» треба розуміти як сукупність правових норм та інститутів, що регулюють різні відносини, пов'язані з впровадженням і використанням цифрових технологій, але ці норми не об'єднані єдиним регулятивним методом і відносяться до різних галузей права: від електронних гаманців і онлайн-арбітражу до законодавчого регулювання кібербулінгу, цим і почало займатися Міністерство цифрової трансформації України [6].

У продовженні реформ можна зробити наголос на юрисметрію і на її основоположні принципи – застосування цифрових технологій для оцінки нормативно-правових актів (скажімо – нові закони від Верховної Ради) з використанням спеціально розробленого математичного програмного забезпечення. І такі технології базуються на формалізації та автоматизації юридичних процедур відповідно до принципів нечіткої математичної логіки [7, С. 105-110]. Яскравий приклад тому-оцінка рішень Верховного Суду США з використанням технології штучного інтелекту Dr. Watson. В українському середовищі це може бути застосовано для прогнозування якості прийнятих законів: вибір оптимальних і правових рішень, з ефективною оцінкою правового впливу шляхом аналізу та узагальнення соціологічних опитувань, експертних висновків, правозастосовчої практики як всередині країни, так і за кордоном.

Питання в пошуку належної форми регулювання Інтернету на міжнародному та національному рівнях актуальне зараз, оскільки інформаційний простір не обмежується територією тільки однієї держави, об'єднань держав і навіть континентів. Поєднання м'якого права (soft law), представленого міжнародним правом, норм саморегуляції та норм технічних засобів утворило особливу форму регулювання Інтернету [8, С. 201].

У своїй роботі Девід Р. Джонсон і Девід Г. Пост стверджують, що Інтернет зараз став необхідним для управління самим собою і замість того, щоб підкорятися законам конкретної країни, вони виділяють «громадян Інтернету», які підкорятися законам електронних суб'єктів, таких як постачальники послуг, тому держава може зайняти тут певне положення [9].

У Німеччині опубліковані наукові роботи з прогнозування електронних правових систем, враховані можливості штучного інтелекту, машинного навчання та методу генерації процесів через призму права, що також може бути включено до програми реформ Міністерства цифрової трансформації України [10, С.72].

Ми все частіше спостерігаємо процес закріплення в нормативних правових актах нових блоків суспільних відносин - в основному інформаційних відносин або в сфері обробки персональних даних (інформаційної безпеки). З цього виділяються нові способи використання електронних документів (електронного документообігу) та правового регулювання сфери електронної торгівлі. І це невід'ємна реальність сучасного розвитку законодавства в Україні

Таким чином, в середньостроковій перспективі можна поставити питання про виділення окремих підгалузей інформаційного законодавства в новому Кодексі інформаційних (цифрових) відносин.

Нова цифрова реальність вимагає нового розуміння всього механізму правового регулювання і, що особливо важливо, нового розуміння місця права в новому цифровому суспільстві.

На першому етапі поширення Інтернету в середині XX - початку XXI століття відносини між користувачами регулювалися на основі стихійно виникали звичаїв і технічних норм. Але швидкоплинна поява "даркнета", кримінальної і прихованої сторони Інтернету і перетворення інформаційного простору в величезні спільноти користувачів піддаликували до необхідності вироблення міжнародно-правових документів і механізмів нейтралізації соціально небезпечних проявів цифрового простору. Але на ряду з цим виникла і опосередкована Цифрова середа, яка поступово починає контролюватися (не прямо) державами: кріптавалюти з блокчейн технологіями, смарт-контракти, кібербулінг, хакерні атаки і кібербезопаность.

Як в Україні, так і в усіх країнах пост-радянського простору (крім Прибалтики) доктрина цифрового права поступається Заходу, так в США закріплюється поняття інформації як об'єкта товарного обміну. Захист прав власника інформації здійснюється відповідно до принципів, на основі яких створюється захист прав власників різних матеріальних благ. Варто переглянути таке ставлення в середньостроковій перспективі, адже це стане прямою запорукою розвитку як цифрового права, так і електронної демократії.

Використання цифрового права не обмежується законодавством, але може і має бути реалізовано у сфері правовозастосування. Зарубіжний досвід показує, що це перспективний шлях підвищення ефективності правореалізаційної діяльності. У цьому аспекті яскраво виділяється електронне голосування. Порівняно недавно Рада, 26 січня 2021 року прийняла Законопроект №3612 «про народовладдя через всеукраїнський референдум» [11]. Основною новацією законопроекту Президента Зеленського є запровадження електронних процедур організації та проведення всеукраїнського референдуму - створення автоматизованої інформаційно-аналітичної системи для забезпечення, в тому числі, для забезпечення електронного голосування. Ці кроки спрямовані на електронну демократію.

Цифрове суспільство чітко передбачає зміну форматів взаємодії громадян з державними і муніципальними інститутами. Цифрова реальність формує поведінку людини, норми суспільних відносин, починає створювати цифрове право і правосвідомість. Проте природа цього закону залишається зрушенням у правовій парадигмі, яка багато в чому знаходиться в процесі розвитку.

Сьогодні стан українського інформаційного суспільства потребує динамічного розвитку правової системи, виявлення відповідних доктринальних положень та комплексної організації правового забезпечення інформаційної сфери.

Нова цифрова реальність ставить перед юридичною практикою і юридичною наукою безліч принципово нових завдань, пов'язаних з розробкою ефективних інструментів і моделей правового регулювання різних сфер життя суспільства. Все це надалі сприяє побудові нового електронного уряду України.

Література:

1. Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади. Кабінет міністрів України Постанова від 4 червня 2014 р. № 255 Київ // URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/255-2014-%D0%BF#Text (дата звернення: 25.01.2021).

2. Проектний офіс передав МОЗ систему eHealth // URL: https://moz.gov.ua/article/news/proektnij-ofis-peredav-moz-sistemu-ehealth 

3. Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади. Кабінет міністрів України Постанова  від 02 вересня 2019 р. № 829 Київ // URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/deyaki-pitannya-optimizaciyi-sistem-829 (дата звернення: 27.01.2021).

4. Баранов О. А. Інформаційне право України: стан, проблеми, перспективи: підруч. / О. А. Баранов. – К.: Софт Прес, 2005.  С. 25

5. Ambrogi, Robert J. The Essential Guide to the Best (and Worst) Legal Sites on the Web. 2th edn. N.Y.: ALM Publishing, 2004. P. 139 (Chapter 12).

6. Digital Law and Technological Innovation. The University of Melbourne // URL: https://law.unimelb.edu.au/study/masters/specialist-legal-areas/digital-law-and-technological-innovation (дата звернення: 28.01.2021).

7. Белов В.М., Зырянова Е.В., Косов Д.Л. Особенности оценки качества нормативных правовых актов. Использование автоматической системы оценки качества нормативных правовых актов // Государство и право. 2017. № 10. С. 105—110

8. Гьяро Т. От современного SOFT LAW к античному SOFT LAW // Правоведение. 2016. № 2. С. 201

9.  David R. Johnson and David G. Post . Law and Borders – The Rise of Law in Cyberspace // URL: https://web.archive.org/web/20080507070939/http://www.cli.org/X0025_LBFIN.html (дата звернення: 25.01.2021).

10. Germain Claire M. Digitizing the World’s Laws. Ithaca, 2010. Paper 72

11. Проект Закону про народовладдя через всеукраїнський референдум URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69060 (дата звернення: 23.01.2021).


________________

Науковий керівник: Николаев Владимир Евгеньевич, кандидат юридических наук, доцент кафедры информационного права и цифровых технологий ФГБОУ ВО «Саратовская государственная юридическая академия» 

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота