ПЕРСПЕКТИВИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ МЕДІАЦІЇ ЯК СПОСОБУ АЛЬТЕРНАТИВНОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРІВ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ПЕРСПЕКТИВИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ МЕДІАЦІЇ ЯК СПОСОБУ АЛЬТЕРНАТИВНОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРІВ

20.03.2021 10:35

[Section 3. Civil and family law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Author: Гутник Євгенія Степанівна, студентка 3 курсу юридичного факультету Запорізького національного університету


Медіація, переговори та арбітраж є способами альтернативного врегулювання спорів. Питання офіційного запровадження медіації є актуальним, оскільки наразі її становище в цивільному процесуальному праві залишається досить невизначеним. На розгляд Верховної Ради було подано декілька законопроектів, які б регулювали процедуру медіації.

Проблематику законодавчого запровадження медіації досліджують науковці Т. Цувіна, Т. Кисельова, Я. Головачов, Н. Крестовська, Л. Романадзе та інші. 

На сьогодні медіація використовується для вирішення сімейних, трудових, комерційних, земельних та деяких інших спорів, однак немає точного законодавчого переліку всіх категорій. У Законі України «Про безоплатну правову допомогу» надання особі допомоги в забезпеченні доступу до вторинної правової допомоги та медіації є правовою послугою [1]. Навчання медіації здійснюється за проектами та програмами громадських об’єднань (наприклад, Українського центру медіації, Української академії медіації) у співпраці з фахівцями з Великобританії, США, Німеччини. Однак в Україні відсутні кваліфікаційні вимоги для можливості зайняття професійною медіацією.

Медіація - структурований процес, за допомогою якого дві або більше сторін спору намагаються самостійно, на добровільній основі, досягти згоди для вирішення спору за підтримки медіатора. Може бути ініційована самими сторонами або у результаті пропозиції чи розпорядження суду, або для виконання припису законодавства [2]. За класифікацєю Т.А. Цувіної, медіація може бути присудовою (судовою) та досудовою. Присудова медіація буває 1) зовнішньою (суддя передає справу на розгляд медіатору, який обирається сторонами, займається наданням послуг приватно та зареєстрований як медіатор; та 2) внутрішньою (проводиться суддями-медіаторами або працівниками суду. Якщо медіатором є суддя, то він не входить до складу суду, що розглядає зазначену справу) [3]. Моделі системи медіації розглядалися також в програмному документі «Інтеграція медіації в судову систему України» за авторством Т. Кисельової у рамках проекту Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні» [4]. На основі зроблених автором досліджень «пілотних» проектів медіації при судах, виділено окремі моделі медіації.

Перша – добровільна позасудова медіація. Медіаторів мають готувати поза межами суду, вони співпрацюють з адміністрацією суду та внесені до списку зовнішніх медіаторів. Суддя пропонує передати справу до медіатора, сторони у разі погодження обирають медіатора. Якщо за результатами медіації сторони не дійшли згоди, тоді суддя виносить рішення у справі. Т. Кисельова відмічає невизначеність питання оплати послуги медіаторів, як в разі оформлення угоди, так і недосягнення згоди [4]. Можливо запропонувати оплату послуг сторонами порівну у разі успішної допомоги медіатора, та включення до переліку судових витрат у разі продовження судового розгляду. 

Другий шлях впровадження – підготовка суддів із медіації. Згідно із сіткою Л. Ріскіна, медіація поділяється на оціночну та фасилітаційну. В Україні переважає саме фасилітаційна медіація, за якої медіатор лише допомагає сторонам з’ясувати інтереси, сильні та слабкі сторони учасників, виробити вигідний для обох сторін варіант вирішення спору, можливі наслідки неврегулювання спору, варіанти судового чи іншого вирішення спору [5]. Отже згідно з другою моделлю судді можуть виступати як медіатори. Якщо справу можна вирішити за допомогою медіації, то суддя передає її до іншого судді того ж самого суду, який проводить медіацію в спеціальному приміщенні. Після процедури медіації сторони повертаються до судді-доповідача, незалежно від результату. Якщо сторони не дійшли згоди, суддя виносить рішення у справі [4]. 

На сучасному етапі Цивільний процесуальний кодекс України (далі за текстом – ЦПК) у ст. 201-205 містить положення про врегулювання спору за участю судді (далі – ВСзУС), однак, ця процедура є лише дотичною до медіації [6]. Варто розглянути основні відмінності ВСзУС від медіації. Згідно із ст. 201 ЦПК, ВСзУС проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті, крім випадку,  якщо у справу вступила третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору [6]. На відміну від цього, медіація може бути застосована на будь-якій стадії.  

ЦПК встановлює, що провадження зупиняється ухвалою, і сторони можуть досягти згоди протягом розумного строку, – але не більше тридцяти днів з дня постановлення ухвали, у разі недосягнення згоди повторне ВСзУС не допускається [6]. При медіації термін не обмежується та можливе повторне звернення до процедури.

При медіації сторони за згодою обирають медіатора, а при ВСзУС посередником є той суддя, в провадженні якого перебуває справа. Я. Головачов наголошує, що суддя все ж не є медіатором, він залишається виключно фахівцем у галузі права, чий досвід та знання судової практики можуть призвести до вдалого улагодження конфлікту в стадії судового провадження [7]. 

Медіатор може відмовитися від проведення процедури, але суддя таким правом не наділяється – він може лише заявити про самовідвід з передбачених у ЦПК підстав. Також у ч. 2 ст. 37 ЦПК міститься обмеження, що суддя, який брав участь у ВСзУС, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення [6]. 

ВСзУС не є заповненням прогалини у цивільно-процесуальному законодавстві – потрібно законодавчо запровадити саме медіацію як альтернативний спосіб врегулювання спору. За своєю суттю ВСзУС залишається розглядом справи в судовому порядку, при якому суддя орієнтується на позиції сторін, а не на інтереси, і може запропонувати сторонам потенціальний шлях мирного врегулювання спору. Отже, в цивільному процесі можуть застосовуватися і ВСзУС, і медіація, оскільки вони є різними механізмами. Згідно з наведеними вище моделями медіації, які були випробувані на практиці, внутрішня присудова модель створює зайве навантаження на судову систему та суддів, і її буде важно відмежувати від ВСзУС. Було б доцільно використовувати два види медіації: позасудову - в спорах, які не були передані на судовий розгляд, та зовнішню присудову - коли справа перебуває в провадженні суду. 

Проаналізуємо законопроект 2020 року. Серед позитивних рис варто відмітити запровадження принципів медіації - добровільності, конфіденційності, незалежності та нейтральності медіатора, неупередженості медіатора, самовизначення та рівності прав сторін медіації [8]. Це відповідає вже наявному положенню у ст. 70 ЦПК: не може бути допитана як свідок особа, якій були довірені відомості у зв’язку з проведенням послуг посередництва (медіації). Можливо, варто було б запровадити поняття «таємниці процедури медіації» для запобігання розкриттю конфіденційної інформації. Окрім того, нейтральність медіатора є підставою для доповнення законодавства нормами про відвід, самовідвід та заборону здійснювати представництво особою, яка виконувала функції медіатора під час врегулювання спору. 

Вимоги до медіатора зводяться до проходження певної кількості годин практичного та теоретичного навчання. Базову підготовку можна проходити як в Україні, так і за її межами [8], що дозволяє краще перейняти досвід провідних країн із активним зверненням до процедури медіації. Отже, вища юридична освіта не є обов’язковою для медіатора – залежно від виду спору, медіатором може бути особа з економічною, психологічною освітою, оскільки при фасилітаційній медіації робота посередника полягає в допомозі сторонам порозумітися, прийти до консенсусу із врахуванням інтересів обох сторін.

Згідно з проектом закону, сторони можуть укласти медіаційну угоду як окрему угоду або застереження у договорі. Застосування медіації передує зверненню до суду – це і є позасудова (приватна) медіація. У разі невиконання чи неналежного виконання угоди за результатами медіації сторони можуть звернутися до суду, третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу. Після відкриття провадження в суді сторони також мають право застосувати процедуру медіації в ході провадження. Відповідно, мають бути внесені зміни до ст. 197 ЦПК в такому вигляді: «у підготовчому засіданні суд з’ясовує…чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду, передати справу на розгляд медіатора або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді». Як і у випадку з ВСзУС, при виявленні сторонами бажання звернутися до медіації на будь-якій стадії, суддя має зупинити провадження.

В якості висновку варто зазначити, що найбільш перспективним варіантом є запровадження фасилітаційної позасудової медіації для досудового врегулювання спору та зовнішньої присудової - після відкриття провадження у справі. Медіаторами можуть бути особи із вищою освітою, які пройшли навчальну програму. Відповідно, необхідно буде утворити реєстри медіаторів та затвердити обов’язкові вимоги до особи, яка подає заяву для внесення у реєстр. Запровадження медіації матиме результатом внесення змін до цивільно-процесуального законодавства для забезпечення можливості сторін звернутися до цього альтернативного способу врегулювання спору. 

Література:

1. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 02.06.2011. Відомості Верховної Ради України. 2011. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text (дата звернення: 18.03.2021)

2. Про деякі аспекти медіації у цивільних та господарських правовідносинах: Директива 2008/52/ЄС Європейського Парламенту та Ради. Офіційний вісник Європейського Союзу від 21.05.2008 р. Неофіційний переклад. URL: https://ukrmediation.com.ua/images/DOCS/Model-documents/mediation-directive-ukr.pdf (дата звернення: 18.03.2021)

3. Цувіна Т.А. Впровадження інституту присудової медіації як перспективний напрям реформування цивільного процесуального законодавства. Україна на шляху до Європи: реформа цивільного процесуального законодавства: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Київ, 2017. С. 195–200 URL: http://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/12731/1/Cuvina_195-200.pdf (дата звернення: 18.03.2021)

4. Кисельова Т. Інтеграція медіації в судову систему України. Програмний документ. Киів. 2017. URL: https://rm.coe.int/kyselova-t-mediation-integartion-ukr-new-31-07-2017/168075c1e7 (дата звернення: 18.03.2021)

5. Медіація у професійній діяльності юриста. Підручник. /за ред. Наталі Крестовської, Луїзи Романадзе. Одеса. 2019. 462 ст. URL: http://namu.com.ua/ua/downloads/-pidrychnik-dlya-uristov/підручник%20з%20медіації.pdf (дата звернення: 18.03.2021)

6. Цивільний процесуальний кодекс України : Закон України від 18.03.2004 р. № 1618-IV. Відомості Верховної Ради України. 2004. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text  (дата звернення: 18.03.2021)

7. Головачов Я. Врегулювання спорів за участю судді: «Що?» і «Як?». Юридична Газета online. №9 (715). URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/sudova-praktika/vregulyuvannya-sporiv-za-uchastyu-suddi-shcho-i-yak.html (дата звернення: 18.03.2021)

8. Проект Закону про медіацію від 19.05.2020 №3504. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=68877&pf35401=527488 (дата звернення: 18.03.2021)

________________ 

Науковий керівник: Алімов Кирило Олександрович, кандидат юридичних наук, доцент, Запорізький національний університет



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота