ОКРЕМІ ПИТАННЯ НЕДІЙСНОСТІ ЗАПОВІТУ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ОКРЕМІ ПИТАННЯ НЕДІЙСНОСТІ ЗАПОВІТУ

24.03.2021 19:43

[Section 3. Civil and family law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Author: Пецух Наталія Мирославівна, слухач Центру післядипломної освіти, заочного і дистанційного навчання, Львівський державний університет внутрішніх справ


Інститут спадкування вважається одним з найголовніших в цивільному праві України, при цьому у ЦК України не в повній мірі врегульовані питання наслідків вчинення недійсного заповіту.

Наслідки недійсності заповіту залежать від того чи виконано заповіт. Якщо заповіт не був виконаний, то достатньо факту констатації недійсності заповіту. Такий заповіт не породжує правових наслідків: нечинними є заповідальні розпорядження, заповідальний відказ (ст. 1238 ЦК України) та покладення (ст. 1240 ЦК України), складені за життя спадкодавця. 

Відповідно до ч. 4 ст. 1257 ЦК України у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах. Це правило не застосовується до негідних спадкоємців (ст. 1224 ЦК України). 

Недійсність заповіту необхідно визначати на момент його складання та посвідчення. Так, заповіт, складений обмежено дієздатною особою, є нікчемним незважаючи на відновлення цивільної дієздатності на момент відкриття спадщини. І навпаки: визнання особи недієздатною на момент відкриття спадщини не впливає на чинність заповіту, складеного дієздатною особою. 

Недійсність заповіту може бути повною або частковою. При частковій недійсності заповіту недоліки можуть стосуватися окремих заповідальних розпоряджень або їх частин. Відповідно до ч. 3 ст. 1257 ЦК України недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. Недійсність окремої частини заповіту не має наслідком недійсності інших його частин і правочину вцілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України). Наприклад, заповіт визнається недійсним в певній частині, якщо заповідач позбавив права на спадщину обов’язкових спадкоємців; розпорядився усім майном, хоча йому належала лише частина (наприклад, не врахована частка іншого з подружжя у спільному майні) тощо. 

Як зазначає Є.О. Рябоконь положення ч. 3 ст. 1257 ЦК України застосовуються у тому випадку, коли внаслідок недійсності окремого розпорядження заповіт не визнається повністю недійсним [1, с. 127]. 

Наступним наслідком недійсності заповіту є відновлення раніше складеного заповіту, якщо він визнається недійсним як такий, що вчинено дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (ст. 225 ЦК України) або під впливом насильства (ст. 231 ЦК України). Визнання заповіту недійсним з інших підстав не відновлює чинності попереднього заповіту.

У разі виконання заповіту (прийняття спадщини), все виконане підлягає передачі особі, яка має право на таке майно. Це можуть бути спадкоємці за законом або спадкоємці за заповітом, який відновлює чинність після визнання заповіту недійсним на підставах, передбачених у ст.ст. 225, 231 ЦК України. Можна погодитися з Ю.О. Заікою, що захист прав зацікавлених осіб у таких випадках повинен здійснюватися за допомогою позову про витребування майна і відшкодування збитків на підставі глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» [2, с. 94-95].

Від недійсності заповітів необхідно відрізняти їх нечинність [1, с. 127-128; 3]. Нечинними є заповіти, наприклад, у випадку припинення права власності на зазначену у заповіті річ, смерть спадкоємця за заповітом до відкриття спадщини, неприйняття або відмова від прийняття спадщини усіма спадкоємцями за заповітом тощо. Про випадок втрати заповітом чинності також йдеться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», де у п. 18 зазначено, що розірвання шлюбу або визнання його недійсним після складення заповіту подружжя позбавляє цей заповіт юридичного значення без пред’явлення відповідного позову.

У випадку настання обставин, які зумовлюють втрату чинності заповіту, це відбувається автоматично. Спадкування за заповітом, який втратив чинність, не відбувається, матиме місце спадкування за законом. Заповіт може втратити чинність як повністю, так і в частині заповідальних розпоряджень (наприклад, ч. 4 ст. 1235, ст. 1239). 

Література:

1. Заіка Ю.О., Рябоконь Є.О. Спадкове право: навчальний посібник. К.: Юрінком Інтер, 2009. 352 с.

2. Заіка Ю.О. Правові наслідки визнання заповіту недійсним. Прокуратура. Людина. Держава. 2005. № 9. С. 94-95.

3. Печений О. Втрата чинності заповітом. Тлумачення заповіту. Вісник академії правових наук. 2010. № 4. С. 128-133.

________________ 

Науковий керівник: Кучер Віталій Орестович, кандидат юридичних наук, доцент, Львівський державний університет внутрішніх справ



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота