ІНВЕСТИЦІЇ В ІНФРАСТРУКТУРНІ ПРОЄКТИ ЯК КЛЮЧОВИЙ ФАКТОР РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ІНВЕСТИЦІЇ В ІНФРАСТРУКТУРНІ ПРОЄКТИ ЯК КЛЮЧОВИЙ ФАКТОР РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

01.04.2021 22:06

[Section 1. Economy, organization and administration of enterprises, branches and complexes]

Author: Оршанська Мар'яна Іванівна, аспірантка, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка


Анотація. В умовах глобалізації ринків, сучасного динамічного розвитку суспільства та прогресивних технологій, коли інформація поширюється на всі куточки континентів за лічені хвилини, результативність ведення бізнесу, господарської діяльності прямо залежить від використання новинок техніки та правильної організації комунікації. Відтак важливе місце посідає проблема інфраструктурної забезпеченості, створення комфортної та якісної платформи для швидкої реалізації рішень, наявність чіткої злагодженої взаємодії не лише між процесами виробництва, а й допоміжними та обслуговуючими складовими. Створення, реалізація та введення в експлуатацію інфраструктурного проєкту напряму залежить від коштів та джерел інвестування, які можна поділити на внутрішні та зовнішні. Досвід іноземних держав щодо умов та інструментів залучення прямих інвестицій, об’єктивне оцінювання ризиків поряд із розрахунком ефективності інфраструктурних проєктів є актуальним для розвитку економіки України.

Ключові слова: інфраструктура, інфраструктурні проєкти, прямі іноземні інвестиції.

Термін «інфраструктура» як економічна категорія виник у ХІХ ст. та вперше прослідковується у праці видатного шотландського економіста і філософа, основоположника класичного напряму сучасної економічної теорії А. Сміта «Багатство народів. Дослідження про природу та причини добробуту націй», де наголошено на необхідності створення допоміжних систем, що не вважаються економічно вигідними для приватного інвестора [5, с. 485]. У цьому контексті видатний німецький економіст і громадський діяч К. Маркс зазначав, що в будь-якому виробництві є додаткова матеріальна складова, яка не бере безпосередньої участі у виготовленні продукції, але без якої неможливий злагоджений виробничий процес [2]. Із часом зміст терміна «інфраструктура» зазнав значних трансформаційних змін. Інфраструктура нині трактується як частина національної економіки, котра, по-перше, забезпечує створення суспільних благ або ж товарів суспільного використання, а по-друге, підтримує ефективне та злагоджене функціонування всіх систем економіки та суспільства [6].

Комплексне поняття інфраструктури включає в себе такі складові, як: виробничу, соціальну, ділову, інформаційну, фінансову, екологічну, інноваційну, організаційну тощо. Відповідно до особливостей країн і регіонів існує різне співвідношення видів інфраструктури, проте кожна із цих складових характеризується певним рівнем важливості та впливу на загальне зростання інфраструктури економіки держави.

Із погляду економічного зростання, інфраструктура економіки держави є важливим фактором, що сприяє розвитку та надходженню прямих іноземних інвестицій, а також конкурентоспроможності в усіх секторах національної та регіональної економіки, та може бути привабливою інвестиційною можливістю сама по собі. Згідно з прогнозами Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), при середньорічному темпі зростання в 3,3% світовий ВВП подвоїться до 2035 року і складе 145 трлн.  доларів СШ, а загальні інвестиції у глобальну інфраструктуру, зокрема транспорт, телекомунікації, виробництво, передачу та розподіл різних видів енергії тощо, становитимуть 71 трлн. доларів США [8, с. 2]. При таких темпах багаторазово посилиться навантаження на інфраструктуру в більшості країнах світу, тому її своєчасний й інтенсивний розвиток стане запорукою стійкого зростання світової економіки та торгівлі.

Щодо інфраструктурних проєктів, то в сфері бізнесу під терміном «проєкт» розуміється сукупність взаємопов’язаних видів діяльності, які виконуються командою однодумців впродовж певного періоду з метою досягнення поставлених цілей та завдань. У сучасному проєктному менеджменті цей термін визначається як процес здійснення комплексу цілеспрямованих дій для створення нового унікального продукту в межах встановленого бюджету, часу та якості [1, с. 14]. На нашу думку, проєкт ‒ це, по-перше, сукупність запланованих заходів для досягнення цілей, вирішення проблем і реалізації завдань, а, по-друге, сукупність ідей, планів та дій щодо зміни існуючої ситуації чи інновацій у суспільній сфері.

Концепція управління інфраструктурними проєктами ґрунтується на інтегрованому підході світового досвіду, особливостей розподілу регіональних особливостей та визначення показників доцільності впровадження. Поряд із знаннями і технологічними досягненнями, ідеями та можливостями необхідно створити ефективне середовище для реалізації структурного й комплексного підходу в управлінні інвестиційними проєктами. Принагідно зазначимо, що за оцінками Світового банку в 2013 р. 42 % світових інвестицій в інфраструктуру припадало на автомобільні та залізні дороги, порти і аеропорти, 21% ‒ на енергетику, 20% ‒ на водо забезпечення, 17% ‒ на телекомунікації [7].

Відтак, інфраструктурні проєкти, будучи оперативним інструментом розвитку різних регіонів, сфер і секторів, спрямовані на інноваційний шлях розвитку національної економіки. Проте для реалізації проєктів потрібно враховувати основні перешкоди та ризики (політичні, фінансові, комерційні, екологічні й ін.), які призводять до виникнення непередбачуваних обставин. Так, політичні ризики здебільшого зумовлені невпевненістю в ефективності нормативно-правової бази, а також пов’язані зі зміною державної політики щодо соціального й економічного вектору розвитку, відкритістю і прозорістю господарського судочинства тощо. Фінансові ризики лежать у площині грошового регулювання, зміни відсоткової ставки та знецінення національної валюти, а комерційні ‒ у сфері неефективного управління і неправильно розрахованої потреби в інвестиційному забезпеченні. Екологічна складова ризику зумовлена наслідками техногенних катастроф, забруднення територій, іншими проблемами, пов’язаними зі здоров’ям та життєдіяльністю населення [4, с. 121].

Подолання вищезгаданих ризиків відображається на інвестиційній привабливості країни. Сьогодні для реалізації інфраструктурних проєктів найчастіше використовують кошти держаного бюджету та фондів (біля 65%), банківські кредити (7,7%), власні кошти інфраструктурних компаній (6%), прямі іноземні інвестиції від корпорацій з високим іміджем та рівнем капіталізації (1,9%), кредити міжнародних фінансових організацій (1,2 %) тощо [3]. Відтак, міжнародні ринки капіталу нині ще недостатньо освоєний інструмент із залучення фінансових ресурсів для розвитку інфраструктури.

Одним із координаторів інвестиційних надходжень в економіку нашої країни є Державне агентство інфраструктурних проєктів України. Стратегія розвитку, запропонована цим агентством, передбачає реалізацію чотирьох пріоритетних напрямів розвитку транспортної галузі на період до 2030 року: 1 ‒ конкурентоспроможна і ефективна транспортна система, 2 ‒ інноваційний розвиток транспортної галузі й глобальні інвестиційні проекти, 3 ‒ безпечний для суспільства, екологічно чистий та енергоефективний транспорт, 4 ‒ безперешкодна мобільність та міжрегіональна інтеграція. Згідно зі звітом, представленим у березні 2021 р., за період виконання Державної програми інвестування інфраструктурних проєктів реалізовано 43 заходи, з яких 15 ‒ у 2019 р. та 28 ‒ у 2020 р. Зокрема, у 2019 році було оголошено торгів очікуваною вартістю 821 млн. 837,2 тис. грн., а у 2020 році ‒ 1 млрд. 218 млн. 159,9 тис. грн. [3]. Збільшення інвестиційних коштів на 48,2 % свідчить про правильний вектор розвитку економіки держави та перспективність вдосконалення інфраструктурних об’єктів. Крім того, для реалізації іноземними інвесторами інфраструктурних проєктів в Україні створений спеціальний ресурс UkraineInvest, що містить перелік перспективних об’єктів інвестиційної діяльності.

Таким чином, ключова проблема, яку потрібно розв’язати найближчим часом для значного збільшення іноземних інвестицій, ‒ це пошук розумного балансу між ризиком і прибутковістю інфраструктурних проєктів. В минулому інвестиційні ризики інфраструктурних проєктів були занадто високими, а потенційна прибутковість ‒ незначною, що знижувало інтерес іноземних інвесторів. Сьогодні держава пропонує іноземним інвесторам механізми фінансування, які знижують ризик інвестицій в інфраструктурні проекти: гарантія мінімального трафіку при інвестиціях в інфраструктуру; захист інвестицій від інфляції; мінімальний платіж після завершення будівництва інфраструктурного об’єкта тощо.

Список використаних джерел:

1. Локк Д. Основы управления проектами. Москва: НИРРО, 2004. 253 с.

2. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. Т. 1. URL: http://www.esperanto.mv.ru/Marksismo/Kapital1/index.html

3. Міністерство інфраструктури України. URL: https://mtu.gov.ua/news/ 32636.html

4. Рибчук А. В. Теоретичні аспекти еволюції виробничої інфраструктури у глобальному середовищі. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2012. Вип. 110 (Ч. І). С. 118 ‒ 123.

5. Сміт А. Багатство народів. Дослідження про природу та причини добробуту націй. Київ: Наш формат, 2018. 722 с.

6. Спицына, Л. Ю. Инновационная инфраструктура рынка. URL: https://urait.ru/bcode/434047.

7. Drexler M., Wong A. Infrastructure Investment Policy. URL: http://www3.weforum.org/docs/WEF_II_InfrastructureInvestmentPolicyBlueprint_Report_2014.pdf

8. Woetzel J., Garemo N., Mischke J., Kamra P., Palter R. Bridging infrastructure gaps: Has the world made progress? McKinsey Global Institute, 2017. P. 1 ‒ 12.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота