МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В СУЧАСНИЙ ПЕРІОД - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В СУЧАСНИЙ ПЕРІОД

24.05.2021 19:07

[Section 3. Civil and family law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Author: Погорецький Юрій Віталійович, студент 2 курсу, Волинського національного університету імені Лесі Українки


Розвиток України як правової демократичної держави в XXI столітті дав початок реалізації ряду процесів щодо вдосконалення законодавства. Не стала винятком і сфера інтелектуальної власності, в правовому регулюванні якої велика роль належить міжнародним актам. 

Національне законодавство щодо охорони прав інтелектуальної власності діє тільки в межах держави. А винаходи або авторські твори з легкістю можуть бути незаконно вивезені за межі держави їх виникнення, позбавляючи, таким чином, винахідників права на винагороду за їх використання. Необхідність дослідження міжнародних норм у сфері інтелектуальної власності зумовлена зобов’язаннями України з міжнародних і міждержавних угод, зокрема в рамках членства України у СОТ, ВОІВ та ін. 

Найбільш значущими в сфері інтелектуальної власності є Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності 1967 р., Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 р. і Бернська конвенція з охорони літературних і художніх творів 1886 р., адже саме вони є основоположниками в сфері міжнародно-правової охорони прав інтелектуальної власності. 

Координує комплекс заходів з міжнародного співробітництва в галузі інтелектуальної власності Всесвітня організація інтелектуальної власності, яка є однією з спеціалізованих організацій в системі Організації Об’єднаних Націй. Необхідно відзначити, що ВОІВ була заснована укладенням в 1883 р. Паризької конвенції про охорону промислової власності і в 1886 р – Бернської конвенції з охорони літературних і художніх творів. 

У 1967 р була укладена Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності, але в силу вона вступила тільки через три роки. Завданням організації є сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом співпраці держав і, у відповідних випадках, через взаємодію з будь-якою іншою міжнародною організацією. ВОІВ сприяє охороні інтелектуальної власності в усьому світі, гармонізації певних норм міжнародного права в сфері інтелектуальної власності, становленню та підтримці законності прав промислової власності.

Україна є членом Всесвітньої організації інтелектуальної власності, а отже, виконує зобов’язання практично за всіма існуючими міжнародними документами в сфері інтелектуальної власності. 

Метою Паризької конвенції про охорону промислової власності є забезпечення правової охорони результатів інтелектуальної діяльності, спрямоване на істотне зростання якості товарів. Цю конвенцію застосовують до об’єктів прав промислової власності (винаходи, промислові зразки, товарні знаки, фірмові найменування, географічні зазначення, корисні моделі, захист від недобросовісної конкуренції) [4]. 

До складу Бернської конвенції з охорони літературних і художніх творів входять матеріально-правові норми щодо: авторів і творів, що охороняються; термінів і правил охорони кінофільмів, фотографій, радіопередач, телепередач, збірників, лекцій, творів фольклору, звукозапису та інших предметів охорони [1]. 

Всесвітня конвенція про авторське право була розроблена і прийнята на спеціальній конференції, що відбулася під егідою ЮНЕСКО 6 вересня 1952 р. в Женеві, метою якої є створення універсального режиму для охорони і захисту авторських прав на літературні, наукові і художні твори на міжнародному рівні. Маються на увазі такі різновиди творів, як письмові, музичні, драматичні і кінематографічні, твори живопису, графіки та скульптури. У Конвенції досить чітко регламентується порядок публікації творів, оформлення авторства, конкретні гарантії матеріальних і нематеріальних прав авторів [5, с. 26]. 

Договір ВОІВ про авторське право, прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 року, передбачає, що охорона авторських прав поширюється на форму вираження, а не на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі. Інформація про управління правами означає інформацію, яка ідентифікує твір, автора твору, володаря будь-якого права на твір або інформацію про умови використання твору, а також будь-які цифри або коди, в яких представлена така інформація, якщо будь-який з цих елементів інформації доданий до примірника твори або фігурує у зв’язку з поширенням твори серед широкої публіки.

Відповідно до ст. 14 Договору ВОІВ про авторське право сторони передбачають наявність в їх законах заходів щодо забезпечення прав, які дозволяють ефективно протидіяти будь-яким актам порушення прав, передбачених цим Договором, включаючи термінові заходи щодо запобігання порушень і стримуючі заходи від подальших порушень [3].

Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію (1971 р.) заснувало Міжнародну патентну класифікацію, яка розділила всі сфери техніки і технологій на вісім розділів, до складу яких увійшло близько 71 тис. рубрик. Індекс кожної рубрики складається з букв латинського алфавіту і арабських цифр, а ці індекси вказані на кожному патентному документі, опублікованій заявці і виданому патенті на винахід [6]. 

Відповідно до Угоди патентні відомства країн-учасниць повинні вказувати в кожній публікації і в офіційних документах про реєстрацію прав на промислові зразки відповідні індекси Міжнародної класифікації промислових зразків. Необхідність Міжнародної патентної класифікації визначається потребою пошуку патентних документів для дослідження рівня техніки. Такий пошук необхідний як патентним відомствам, що видає патенти на винаходи, так і потенційним винахідникам, науково-дослідним організаціям та іншим особам, причетним до нових розробок і їх використання. 

Договір про патентне право, прийнятий 15 січня 2002 року, спростив формальності і раціоналізував процедури щодо національних і регіональних патентних заявок, визначив стандартний набір формальних вимог (стандартні бланки, спрощені процедури, засоби для попередження випадкової втрати прав і основні принципи електронної подачі заявок ).

Віденська угода про Міжнародну класифікацію зображувальних елементів торговельних марок (1973 р.) визначила класифікацію для здійснення експертизи заявок на реєстрацію прав на торговельні марки, що складаються з образотворчих елементів, містять їх. Саме тому патентні відомства країн-учасниць Паризької конвенції відзначають в офіційних публікаціях, документах, пов’язаних з реєстрацією прав на торговельні марки, відповідні позначення цієї класифікації. 

Лісабонський договір про правову охорону географічних зазначень і міжнародної реєстрації прав на них (1958 р.) сприяє забезпеченню правової охорони географічних зазначень за рахунок міжнародної реєстрації прав на них. Реєстрація таких прав здійснюється Міжнародним бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності в Женеві на підставі заявки, яку подає компетентний орган країни – учасниці цієї угоди. Також відповідно до Лісабонської угоди країни-учасниці повинні забезпечувати правову охорону географічних зазначень до тих пір, поки воно має правову охорону в країні походження [5, с. 342]. 

В рамках СОТ питання прав інтелектуальної власності регулюються Угодою СОТ про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. Новим для багатосторонніх міжнародних угод з охорони прав інтелектуальної власності є визначення принципу найбільшого сприяння, який передбачає, що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються учасником угоди громадянам будь-якої іншої країни, повинні бути негайно і безумовно надані громадянам всіх інших країн-членів з визначенням окремих вилучень. 

Отже, в умовах сьогодення міжнародна система охорони права інтелектуальної власності прагне до формування та функціонування єдиних підходів. Однак, незважаючи на швидкий розвиток технологій, виникають нові методи порушення норм права в сфері інтелектуальної власності. У зв’язку з цим необхідно подальший розвиток і вдосконалення міжнародних нормативно-правових актів у сфері як охорони, так і захисту права інтелектуальної власності.

Список використаних джерел:

1. Бернська конвенція з охорони літературних і художніх творів від 24 липня 1886 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_051  (Дата звернення 14.05.2021)

2. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_123 (Дата звернення 14.05.2021)

3. Рожкова М. А. Міжнародні договори в сфері інтелектуальної власності (актуальний огляд багатосторонніх угод): навчальний посібник. Київ: Освіта. 2017. 770 с. 

4. Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію від 24 березня 1971 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/999_001 (Дата звернення 14.05.2021).

5. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_018 (Дата звернення 14.05.2021).

________________ 

Науковий керівник: Чубоха Надія Федорівна, доцент, Волинський національний університет імені Лесі Українки



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота