ПРИНЦИПИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА В ДІЯЛЬНОСТІ ПОСАДОВИХ ОСІБ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ПРИНЦИПИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА В ДІЯЛЬНОСТІ ПОСАДОВИХ ОСІБ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

22.08.2021 17:11

[Section 5. Administrative law. Administrative judicial law. Customs and tax law. Municipal law]

Author: Майданевич Ганна Анатоліївна, аспірантка, Науково-дослідний інститут публічного права


В сучасних умовах спрямованості публічної влади дотримання пріоритету прав і свобод людини та громадянина, принципи адміністративного права  як керівні настанови  орієнтовані на права і законні інтереси  громадян й спрямовані на забезпечення гарантій їх ефективної реалізації та захисту

Джерелом принципів адміністративного права є принципи, зафіксовані в Конституції України. З огляду на предмет нашого дослідження, найбільш важливими є такі принципи: принцип верховенства права; людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У питанні дослідження принципів адміністративного права у виконавчому провадженні, слід звернути увагу на ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII, в якому знайшли свої відображення конституційні принципи діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців.

Водночас П. Баранчик висловлює думку, що принципи адміністративного права є не лише ті засадничі, базові, основні положення, які закріплюються у законодавчих актах, а й решта, проте саме ті з них, які є закріпленими на законодавчому рівні, складають основну їх частину [1, c. 36]. У свою чергу О. Світличний вважає, що принципи права, які діють у суспільстві, не обов’язково зафіксовані в законі. Проте реальний прояв конституційного принципу правової держави про найвищу соціальну цінність – людини і громадянина може бути забезпечений через гарантування не лише загальних (конституційних), а й галузевих норм права [2, с. 56].

Незважаючи на різні доктринальні підходи до принципів адміністративного права, слід підкреслити, що особи, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, повинні під час виконавчого провадження зобов’язані дотримуватися принципів викладених у Конституції України та інших законодавчих актах, які регулюють відносини у сфері виконавчого провадження. Наприклад, закріплений у ст. 8 Конституції України принцип верховенства права, означає, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Враховуючи, що державне управління займає базове місце і є серцевиною управлінських відносин, відповідно і принципи державного управління відіграють центральну роль в системі принципів державного управління [3, с. 77].

Враховуючи, що законодавець не завжди може відображати в законах певній перелік принципів діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, ми вважаємо, що принцип взаємодії органів державної виконавчої служби з іншими учасниками виконавчого провадження та принцип поваги до суспільного інтересу, як принципи-обов’язки повинні бути включені до ст. 2 «Засади виконавчого провадження» Закону України «Про виконавче провадження».

Принцип взаємодії органів державної виконавчої служби з іншими учасниками виконавчого провадження.

На зв’язок органів державної виконавчої служби з іншими учасниками виконавчого провадження вказують норми Закону України «Про виконавче провадження» та інші нормативно-правові акти. Зокрема, «Рішення, що підлягають примусовому виконанню органами та особами, які здійснюють примусове виконання рішень, мають свою специфіку, яка визначає в подальшому дії виконавців у виконавчому провадженні. Іноді виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) неможливо здійснити без проведення спільних скоординованих дій органів ДВС з іншими державними, правоохоронними органами. Також для забезпечення повного, своєчасного виконання рішень виконавці мають володіти великим обсягом інформації щодо боржника. Доволі часто вона міститься у різних інформаційних системах, до яких виконавці не мають доступу. Відсутність доступу до інформації, яку створюють та накопичують органи державної влади, правоохоронні органи, в процесі здійснення ними діяльності, дуже впливає на якість та ефективність роботи органів ДВС [4, c. 100].

Як наголошує Н. Горбань, недосконале законодавство, яким визначається автономія державних органів, відсутність у ньому положень про особливості взаємодії між ними, створює штучні перешкоди та породжує проблеми в їх діяльності. Тому, здійснюючи реформування діяльності органів, які здійснюють примусове виконання рішень, вносячи зміни в законодавство, слід врахувати, що поряд із інформаційно-аналітичною та технічною автономією органів ДВС має бути чітко регламентована їх взаємодія і з іншими державними органами та посадовими особами для забезпеченням співробітництва, взаємодоповнення, координації й узгодження дій для досягнення спільної мети та досягнення високого рівня комунікації між ними» [117, c. 100]. 

Вищенаведене підтверджується ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого у разі якщо боржник без поважних причин не з’явився за викликом виконавця, виконавець має право залучати в установленому порядку працівників поліції. Про тісний зв’язок органів державної виконавчої служби з Міністерством юстиції України щодо ведення єдиного реєстру боржників, вказує і наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку функціонування автоматизованої системи «Банкрутство та неплатоспроможність» від 18.02.2020 № 594/5.

Згідно пункту 4 вказаного наказу, адміністратор автоматизованої системи є державне підприємство «Національні інформаційні системи», а отже, за певних обставин органи державної виконавчої служби взаємодіють із вказаним суб’єктом публічної адміністрації, а також Державною судовою адміністрація України. На це вказує ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» [8] та пункт 17 ст. 4 Положення про Державну судову адміністрацію України від 22.10.2010 р. № 12, відповідно до якого Державна судова адміністрація України погоджує Положення про автоматизовану систему документообігу в судах загальної юрисдикції, Положення про порядок доступу суду до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Норми Закону України «Про виконавче провадження» також свідчать, що органи державної виконавчої служби взаємодіють із: Міністерством фінансів України; податковими органами; місцевими органами влади; органами соціального страхування; Національним банком України; суддями, слідчими, прокурорами, працівниками підрозділів, які провадять оперативно-розшукову діяльність, експертами, спеціалістами, перекладачами, суб’єктами оціночної діяльності – суб’єктами господарювання, які діють як учасники цього виконавчого провадження, виконавцями та помічниками приватних виконавців, крім випадків, коли вони діють як законні представники або уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження.

Принцип поваги до суспільного інтересу. Цей принцип визначає, що здійснюючи виконавче провадження, діяльність посадових осіб органів державної виконавчої служби спрямована задоволення інтересів окремої категорії громадян, юридичних осіб, суспільства і держави.

Саме інтерес суспільства спонукає посадових осіб органів державної виконавчої служби діяти у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України здійснюють покладені на них державою завдання, що становить суспільний інтерес. 

Отже, у практичній площині дотримання вказаних спеціальних принципів-обов’язків є гарантією, що поставлені перед посадовими особами державної виконавчої служби завдання будуть виконані, а мета виконавчого провадження досягнута.

Література:

1. Баранчик П. О. Принципи адміністративного права: дис. ... канд. юрид. наук. Запоріжжя, 2012. 214 с.

2. Світличний О. П. Реалізація загальноприйнятих принципів права в управлінській діяльності земельними ресурсами. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2010. № 11. С. 53–58.

3. Світличний О.П. Принципи права в управлінській діяльності земельними ресурсами. Правові реформи в Україні: проблеми реалізації: міжнарод. наук.-практ. Конф., м. Київ, 16-17 лютого 2011 року. Київ: у 4-х томах. К.: Центр правових наукових досліджень, 2011. Т. 3. С.76–78.

4. Горбань Н.С. Особливості взаємодії органів державної виконавчої служби та митниць Державної фіскальної служби під час передавання майна, конфіскованого за рішенням судів, та розпорядження ним. Часопис Київського університету права. 2018. №3. С. 100–104.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота