ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ НА РІВНІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ НА РІВНІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

17.12.2021 07:21

[Section 5. Administrative law. Administrative judicial law. Customs and tax law. Municipal law]

Author: Данилюк Юлія Олександрівна, студентка юридичного факультету, Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова


«Права людини та громадянина є невід’ємною складовою сучасної демократичної держави», проте таке твердження існувало не завжди. Хоча сам термін «права людини» є досить новим, але сама суть даного поняття була відома ще у Стародавній Греції та Римі. Саме у XX, у період війни, зросла увага на права та свободи людини. Вже у той час зазнала невдач радянська філософія, яка допускала пріоритет суспільства над особою, а суспільних і державних інтересів – над інтересами індивіда. Людину почали визнавати як найвищу цінність. Найголовнішою подією, яка стала початком визнання прав людини на законодавчому рівні, стало проголошення «Загальної декларації прав людини» Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, де у першій статті було зазначено: «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю й повинні діяти один щодо іншого в дусі братерства» [1].

Після цього багато держав підтримали зазначену Декларацію і почали прописувати права людини у Конституція та інших законах. Наприклад, стаття 3 Конституції України зазначає, що «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» [2].

На державному рівні права людини захищаються спеціально створеним інститутом омбудсмена, тобто Уповноважено з прав людини. Він має досить важливе значення у механізмі забезпечення прав людини в Україні. Проте, що ж стосується захисту прав на місцевому рівні?

Проблема муніципальних прав та свобод є відносно новою для нашої юридичної науки. В українській науковій літературі дана проблема набула поширення у 80-х роках XX століття.

Вітчизняний дослідник І. Л. Литвиненко правами людини у сфері місцевого самоврядування визначає, як ті права, які забезпечують реальні можливості кожному члену територіальної громади брати участь у вирішенні всіх питань місцевого значення, в управлінні комунальною власністю, використовувати всі матеріальні і духовні надбання, що розподіляються за територіальним принципом, відчувати на собі всі позитивні наслідки діяльності самоврядних органів, спрямовані на реальне забезпечення прав і свобод, життєвих потреб та інтересів людини [3].

Муніципальні права та свободи закріплені як і у найважливішому нормативному акті державного рівня – Конституції, так і у актах місцевого рівня – статутах територіальних громад. Перелік прав, які закріплені у Конституції щодо регламентації відносини по забезпеченню прав і свобод людини і громадянина у сфері місцевого самоврядування є доволі значним. Проте цей перелік не є вичерпними, розширити його можна ознайомившись і статутами територіальних громад.

Варто зазначити, що правовий статус людини у системі місцевого самоврядування характеризується органічною єдністю як індивідуальних муніципальних прав, котрі належать кожній людині окрему і можуть бути реалізовані окремо кожним членом територіальної громади незалежно від інших її членів (право на доступ до служби в органах місцевого самоврядування, індивідуальні звернення), так і колективних муніципальних прав,  реалізувати які можна лише за допомогою колективних дій усіх чи більшості членів територіальної громади (на місцевому референдумі, місцевих виборах, зборах, громадських слуханнях, шляхом внесення місцевих ініціатив, колективних звернень) [4].

Права та свободи людини у місцевому самоврядуванні є різновидом загальних конституційних прав громадян, і тому їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності органів публічної влади.

Весь механізм забезпечення прав та свобод людини на рівні місцевого самоврядування є залежним від повсякденної роботи органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, від забезпечення належних соціально-культурних, політичних, матеріальних, фінансових та інших умов розвитку територіальних громад.

Окремої уваги та детального вивчення потребує механізм реалізації муніципальних прав і обов’язків особи. Механізм реалізації прав і обов’язків особи – це складний і багатосторонній як в організаційному так і в юридичному розумінні організм, який розкривається нормативну упорядкованість, структуру (суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин), різноманітні соціальні і юридичні фактори, форми, способи, умови й гарантії здійснення правових норм у відповідності з демократичними процедурами, принципами верховенства права і законності.

Деякі права та свободи не потребують спеціального механізму для здійснення, їх реалізації відбувається без особливої активності носія права, а тому для цього досить звичайної позитивної діяльності органів публічної влади та інших інститутів громадянського суспільства, а необхідність у правозахисному механізмі виникає лише тоді коли права і свободи особи порушуються. Однак більшість прав і свобод не можуть бути реалізовані без функціонування спеціального механізму до елементів якого відносять: а) норми, що закріплюють права, свободи та обов’язки особи та визначають процедуру їх реалізації; б) юридичні факти; в) індивідуально-правові акти (документи); г) правовідносини; д) права, свободи та обов’язки особи, їх зміст, структуру, обсяг та гарантії здійснення; е) форми та методи здійснення прав та обов’язків, практичне втілення можливості та необхідності у дійсність.

Основою механізму реалізації прав та обов’язків особи є сукупність факторів, необхідних умов переведення соціальних благ, що закріплені нормою права, в практичну життєдіяльність конкретної людини. Органи публічної влади та інші інститути громадянського суспільства зобов’язані забезпечити здійснення прав та обов’язків особи шляхом створення умов для їх реалізації.

На даний момент процес розвитку місцевого самоврядування в Україні набуває все більших обертів. Значною мірою на це впливає реформа децентралізації, яка дасть можливість новоствореним громадам надавати якісні умови для реалізації та захисту прав та свобод людини на місцевому рівні.

Список використаних джерел:

1. Загальна декларація прав людини від 10 рудня 1948 року // – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text

2. Конституція України від 28 червня 1996 року // – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

3. Литвиненко І. Л. Діяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню конституційних прав та свобод людини і громадянина : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / І. Л. Литвиненко. – К., 2003. – С. 10 (20 с.)

4. Любченко П. М. Права і свободи людини у сфері місцевого самоврядування: проблеми правового регулювання та реалізації / П. М. Любченко // Конституційна реформа в Україні в сфері місцевого самоврядування: уроки від країн Вишеградської четвірки : тези доп. та наук. повідом. учасників наук.-практ. конф. (м. Харків, 21–22 жовт. 2016 р.). – Харків, 2016. – С. 57–70.

________________ 

Науковий керівник: Галус Олена Олександрівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права, доцент, Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота