ВПЛИВ ПАНДЕМІЇ COVID-19 НА РИНОК ПРАЦІ УКРАЇНИ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ВПЛИВ ПАНДЕМІЇ COVID-19 НА РИНОК ПРАЦІ УКРАЇНИ

19.04.2022 15:07

[Section 8. Productive forces development and regional economy]

Author: Чеховська Валерія Сергіївна, студентка, Запорізький національний університет; Гельман Валентина Миколаївна, доктор економічних наук, професор, Запорізький національний університет


Пандемія коронавірусу стала неочікуваною подією для кожної країни. Деякі бізнеси вимушені були закритися, але більшість все ж таки пристосувалося та підтримували робочий процес, але не без втрат. 

Все більше компаній шукає працівників для дистанційної роботи, але деякі все ж не поспішають з цим. Робота вдома дає можливість скоротити витрати для роботодавця, але деякі впевнені, що працездатність робітників знижується. Хоча розповсюдженими є випадки, коли навантаження вдома зростає через те, що роботодавець не бачить процесу роботи або вважає, що час використовується неефективно.

За підрахунками Міжнародної організації праці працівники з усього світу втратили загалом 3,7 трильйона доларів або 8,3% від власного доходу це еквівалентно 4,4% валового внутрішнього продукту світу. За різними прогнозами у 2021 році загальний робочий час у порівнянні із четвертим кварталом 2019 року зменшиться на 2,0-4,6%, що відповідає робочому часу 60-130 мільйонам робітників [1].

На ринок праці в Україні також впливає притік мігрантів. Через закриття кордонів та введення карантинних обмежень в інших країнах, заробітчани повернулися на батьківщину. Це зумовило збільшення кількості безробітних та зменшення обсягів грошових переказів з-за кордону.

У період карантину до економічно неактивного населення відносились самозайняті особи та підприємці, діяльність яких була обмежена, і тому вони чекали зняття заборон, щоб відновити роботу. Також до цієї категорії належать люди, які втратили роботу та припинили її пошуки через обмеженість або відсутність транспорту чи через припинення роботи навчальних закладів через що не було з ким залишити дітей. Сюди ж відносяться і заробітчани, які повернулися до України, але очікували відкриття кордонів, тому вони не потрапили до числа безробітних [2].

За даними Державної служби статистики України у 2020 році кількість зайнятого населення складала 15244,5 тис. осіб, що на 650,4 тис осіб або 4,1% менше, ніж у попередньому році. Кількість безробітного населення збільшилась та дорівнює 1673,3 тис. осіб, це на 180,4 тис. осіб або 12,5% більше, ніж у 2019 році. Найбільший приріст зайнятого населення впродовж досліджуваного періоду був у 2018 році та склав 222,7 тис. осіб або 1,4%. Найменша кількість безробітного населення була у 2019 році – 1486,9 тис. осіб, у відсотках до робочої сили відповідної групи це дорівнює 8,6% (табл. 1).

Таблиця 1. Зайняте та безробітне населення працездатного віку за 2016-2020 рр [3].




Через поширення пандемії коронавірусу та перехід багатьох людей на дистанційну форму роботи, було перегнуто законодавство, щодо віддаленої роботи та її поєднанням із роботою у звичайному режимі на робочому місці. Влада переглянула Кодекс законів про працю та доповнила його статтями та положеннями щодо  врегулювання дистанційної роботи. У Кодексі з’явилися такі поняття як «надомна робота», «дистанційна робота», «гнучкий режим робочого часу». Також до Закону України «Про зайнятість населення» внесли зміни щодо допомоги у зв’язку з частковим безробіттям.

Включення норм щодо дистанційної праці та гнучкого графіку до Кодексу законів про працю – це довгоочікуваний крок як для працівників,  так і для роботодавців, які раніше використовували застарілі положенням чи рекомендації, але в результаті вони не несуть матеріальної вигоди для бізнесу під час карантину.

У сьогоднішніх умовах невизначеності переймаються як роботодавці щодо збереження бізнесу, робочих місць, заробітних плат робітників та можливості виведення бізнесу на рівень попередніх років, так і працівники щодо збереження власного доходу в карантинних умовах.

У таких складних умовах державі необхідно підтримувати населення та бізнес, надати роботодавцям хоча б нормативні інструменти для моделювання робочого процесу  та витрат на  оплату праці при надзвичайних ситуаціях, щоб не бути притягнутими до відповідальності за вимушені дії [4].

Перекваліфікація працівників стане більш актуальною та дасть змогу тим, хто втратив робочі місця, компенсувати нестачу робочої сили у інших галузях. Оплата чи часткова компенсація курсів сприятиме активізації населення до змін у своїй професійній діяльності.

Список використаних джерел:

1. Моніторинг МОП: COVID-19 та світ праці. 7-е видання. URL: https://www.ilo.org/global/topics/coronavirus/impacts-and-responses/WCMS_767028/lang--en/index.htm (дата звернення: 24.10.2021).

2. Шоломницька О. Ринок праці України, гендерна нерівність та трудова міграція: досвід карантину. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2021/01/15/670012/ (дата звернення: 24.10.2021).

3. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата звернення: 24.10.2021).

4. Звєрєва Л. Заходи зі збереження робочих місць під час СOVID-19 в Україні та закордоном. Закон і бізнес. URL: https://zib.com.ua/ua/142432-zahodi_zi_zberezhennya_robochih_misc_pid_chas_sovid-19_v_ukr.html (дата звернення: 24.10.2021).



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота