ЗУПИНЕННЯ ПЕРЕБІГУ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ І НОВЕЛИ ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ЗМІНИ ОБРАХУНКУ СТРОКУ ПОЗОВНОЇ ДАНОСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ЗУПИНЕННЯ ПЕРЕБІГУ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ І НОВЕЛИ ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ЗМІНИ ОБРАХУНКУ СТРОКУ ПОЗОВНОЇ ДАНОСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

28.04.2022 11:29

[Section 3. Civil and family law. Civil judicial law. Commercial law. Housing right. Obligation law. International private law. Labour law and public guarantee law]

Author: Цеберський Володимир Віталійович, студент, Науково-навчальний інститут права Київський національний університет імені Т. Шевченка


Значення позовної давності полягає у стабілізації й упорядкуванні цивільно-правових відносин, зміцненні договірної дисципліни, полегшенні роботи юрисдикційних органів. Позовна давність надає потерпілій особі чітко визначений, але цілком достатній строк для захисту свого права. Цей строк покликаний сприяти усуненню невизначеності у відносинах учасників цивільно-правового обороту, оскільки за відсутності позовної давності потерпіла особа могла б скільки завгодно утримувати боржника під загрозою застосування заходів державно-примусового впливу, не вдаючись при цьому до реалізації свого інтересу. Встановлення строку позовної давності має і суттєве процесуальне значення, оскільки із спливом тривалого часу ускладнюється (навіть унеможливлюється) збирання доказів, необхідних для розгляду справи судом [1].

В умовах воєнного стану по новому постає проблема належного захисту права та інтересів суб’єктів приватного права, зокрема перегляд питання зупинення позовної давності під час дії воєнного стану.

Зупинення перебігу позовної давності – це фактичне припинення обрахунку позовної давності під час існування встановлений законодавством обставин. Іншою ознакою цього інституту є те, що від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. 

Відповідний інститут є гарантією того, що особа, яка об’єктивно не має можливості захистити свої права в конкретний момент в часі, коли перебіг позовної давності вже почався, – отримує таку можливість завдяки зупиненню перебігу позовної давності [2].

Під зупиненням слід розуміти таку зміну порядку обчислення строку, за якою в період дії певної обставини, передбаченої цивільним законодавством (ст. 263 ЦК та інші норми ЦК), перебіг строку «завмирає», а після припинення цієї обставини перебіг самого строку поновлюється в частині, що залишилася [1].

Цивільний кодекс визначає обставини, які спричиняють зупинення перебігу позовної давності (ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України) [3]:

1) якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

2) у разі відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

В умовах воєнного стану й реальних бойових дій, з якими зустрілася Україна в 2022 році, найбільш актуальними будуть пункти 1 і 4.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України зупинення перебігу позовної давності пов’язується із існуванням надзвичайної або невідворотної події. Очевидним є те, що в умовах окупації функціонування судів припиняється і, крім того, велика кількість людей з України взагалі втрачає можливість взаємодіяти з органами державної влади. Отже, зміна підсудності судів також не зможе допомогти таким людям захищати своє цивільні права та законні інтереси.

Отже, можна передбачити використання п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України судами в найближчому майбутньому у зв’язку з воєнною агресією Російської Федерації на території України [3].

Що ж стосується п. 4 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України, то вона, а саме те, що стосується переведених на воєнний стан військових формувань, очевидно, потребує вдосконалення з наведених нижче причин.

В законодавстві немає чітких критеріїв щодо виокремлення тої чи іншої силової структури до військового формування, а деякі органи державної влади взагалі не отримують належного захисту цивільних прав з боку законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій [4].

Однак відповідне положення жодним чином не полегшує питання віднесення відповідних структур до військових формувань.

Зокрема, існує питання, чи окремі службовці, які безпосередньо беруть участь у відсічі збройної агресії, вважатися такими, що є у складі військового формування, переведеного на воєнний стан. У випадку Національної гвардії України питання вирішується майже однозначно, бо відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням, а відповідний закон передбачає переведення формування на воєнний стан [5]. Однак у випадку працівників Державної служби з надзвичайних ситуації України такий порядок не передбачений і відповідна служба не є військовим формуванням. Такий стан речей спонукає до розширення державних структур, перебування у складі яких під час дії воєнного стану буде приводити до зупинення перебігу строку позовної давності.

Крім того, 15 березня 2022 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» відповідно до якого до Цивільного кодексу України був доданий пункт 18 і 19 Прикінцевих та перехідних положень [6].

Відповідно до нововведеного п. 19 строки відповідно до статей 257-259 Цивільного кодексу України під час дії воєнного стану продовжуються на строк його дії.

Відповідне положення може принести ряд проблем, а тому воно потребує детального аналізу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності становить три роки. Відповідно до нового положення такий строк позовної давності буде продовжений на строк дії воєнного стану.

Фактично, законодавець увів у Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України інститут зупинення перебігу строку позовної давності у зв’язку із введенням воєнного стану.

Однак тоді виникає питання, чому відповідне положення просто не було додано у статтю 263 Цивільного кодексу України. У такому разі була змінена загальна норма, яка б мала вплив і на інші нормативно-правові акти – зокрема багато строків позовної давності передбачені Господарським кодексом України і вони не були змінені згаданим вище законом [7].

У такому випадку, наприклад, фізичні особи – підприємці, які є у складі переведеного на воєнний стан військового формування зможуть використати саме п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України при обґрунтуванні зупинення перебігу строків позовної давності відповідно до приписів Господарського кодексу України.

Більше того, постає аналогічна проблема також у випадку сімейних відносин. У Сімейному кодексі України також встановлені строки спеціальні строки позовної давності, які, як виходить з внесених законодавцем змін, також не будуть зупинятися на час дії воєнного стану [8].

З іншого боку, це питання може бути вирішене за рахунок системного і розширювального тлумачення відповідних приписів Верховним Судом, однак все одно утворена прогалина може загрожувати справедливому захисту майнових і особистих немайнових прав суб’єктів приватного права, які передбачені не лише Цивільним кодексом України. Така проблема, очевидно потребує законодавчого вирішення.

Отже, можна зробити висновок про несистемність внесення нових змін до законодавства України щодо фактичного зупинення дії строку позовної давності в різних сферах приватного права, що потребує внесення відповідних змін.

Література:

1. Цивільне право : підручник : у 2 т. / В. І. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М. Баранова, Т. І. Бєгова та ін. ; за ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. – Х. : Право, 2011. – Т. 1. – 656 с.

2. Цивільне право України: підручник [Текст] : в 2 т. Т. 1 / кол. авторів; за ред. Г.Б. Яновицької, В.О. Кучера. – Львів: «Новий Світ-2000», 2014. – 444 с.

3. Цивільний кодекс України : Кодекс України; Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 435-IV // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/435-15;

4. Про оборону України : Закон України від 06.12.1991 № 1932-XII // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/1932-12;

5. Про Національну гвардію України : Закон України від 13.03.2014 № 876-VII // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/876-18;

6. Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану : Закон України від 15.03.2022 № 2120-IX // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2120-20.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота