ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

29.08.2022 17:24

[1. Economic sciences]

Author: Лісін Микита Сергійович, магістр, Державний біотехнологічний університет, м. Харків, Україна


Теорією і практикою доведено, що для успішного функціонування підприємства в ринкових умовах необхідно здійснювати оцінку його конкурентоспроможності. Оцінку конкурентоспроможності підприємства можна вважати свого роду лакмусовим папером, який показує ступінь ефективності використання ресурсів підприємства, розкриває його сильні та слабкі сторони, а також  є передумовою для виявлення та розробки конкурентних переваг. 

М. Портер, досліджуючи категорію «конкурентних переваг», вважав їх ключовими факторами успіху, характерних для певного підприємства  (галузі) чинників, що дають йому переваги над конкурентами (іншими галузями), наприклад, у боротьбі за інвестиції внаслідок більшої прибутковості або швидкості обороту капіталу тощо. Він писав, що конкурентні переваги поділяються на два основних види: більш низькі витрати та диференціація товарів [1, с. 55]. 

Портер звертає увагу на те, що конкурентна перевага в ринковому середовищі залежить від наявності та ефективності використання ресурсів, що знаходяться у розпорядженні фірми. Поєднання головних факторів не можна розглядати як постійним або універсальним для всіх галузей промисловості. Кожна окрема галузь має свої специфічні вимоги до такої комбінації [2 с. 10]. 

І.І. Боришкевич визначає конкурентні переваги як унікальні сильні сторони підприємства по відношенню до існуючих підприємств-конкурентів, що поєднують в собі кращі елементи ведення бізнесу, такі як сприятливий ринковий клімат, вдало продуманий маркетинг, застосування новітніх технологій, сучасних девайсів, організацію діяльності на інноваційній платформі, тобто це все те, що робить продукцію чи послугу ексклюзивною, забезпечуючи підприємству лідерство, конкурентоспроможність та популярність серед споживачів [3, с. 8].

Н.А. Стельмащук зазначає, що набуття та утримання конкурентних переваг підприємствами залежить, перш за все, від їх джерел. Вивчення джерел дозволить оцінити конкурентні переваги окремих підприємств, що надасть можливість зміцнити їхні позиції [4, c. 127].

В науковій літературі не існує єдиного підходу щодо визначення джерел формування конкурентних переваг.  Насамперед це пов’язано з розвитком економічних відносин, правилами ведення бізнесу, а також  впливом змін умов зовнішнього та внутрішнього середовища. Відповідно до цього змінюються й основні джерела формування конкурентних переваг. В науковій літературі конкурентні переваги підприємства за джерелами їх виникнення поділяють на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх відносять: виробничі, технологічні, кваліфікаційні, організаційні, управлінські, інноваційні, економічні, географічні та спадкові складові. До зовнішніх відносять: інформаційні, конструктивні, якісні, поведінкові, кон’юнктурні, сервісні, іміджеві, цінові, збутові, комунікаційні. Внутрішні джерела дають характеристику діяльності підприємства, які перевищують аналогічні характеристики підприємств конкурентів, тоді як зовнішні – ті,  які спираються на спроможність підприємства створити більш важливі цінності для споживачів його продукції [4 c. 127].

Науковці по різному виділяють сукупність джерел конкурентних переваг для підприємства. Так, О.М. Николюк пропонує джерела конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства систематизувати залежно від сфери виникнення конкурентних переваг – переваги ресурсного забезпечення, виробництва та збуту. У межах ресурсного забезпечення основними джерелами конкурентних переваг є показники родючості ґрунту, кваліфікація персоналу, рівень механізації та якісні характеристики техніки. У виробничому процесі основними джерелами конкурентних переваг є рівень врожайності сільськогосподарських культур та продуктивність тварин, використання інноваційних технологій, власна переробка сільськогосподарської сировини, а у збуту - наявність бренду, рівень товарності продукції та частка ринку, способи просування [5, с. 162].

І.І. Боришкевич джерелом конкурентних переваг агарних підприємств вбачає у підвищенні якості сільськогосподарської продукції, проведенні наукових досліджень та технологічних розробок, використанні сучасних систем інформаційних агротехнологій, залучення інвестицій, впровадження інноваційних підходів в управлінні персоналом [3 с. 9]. 

Науковці В.М. Клочко, В.В. Мерчанський та Н.В. Чуйко виділяють, як джерела досягнення конкурентних переваг, використання міжнародних стандартів ведення бізнесу та виробництва сільськогосподарської продукції; впровадження передового досвіду кращих підприємств України та світу; використання переваг кооперативного об'єднання дрібних сільськогосподарських виробників для постачання матеріально-технічних ресурсів, переробки та збуту аграрної продукції; використання сучасних науково-технологічних та інноваційних розробок [6].

Так, Л.С. Шеховцова  до джерел конкурентних переваг відносить фактори виробництва (природні ресурси, сприятливі умови для виробництва товарів, кваліфіковану робочу силу); ефективне інвестування в освіту, технології, ліцензії;  створення нових видів продукції, виробничих процесів та інших інновацій;  використання створеного багатства для забезпечення економічного зростання [7, с. 13]. 

Кожне сільськогосподарське підприємство самостійно виходячи з наявного ресурсного потенціалу формує унікальні для нього  джерела конкурентних переваг.  

Отже, джерелами формування конкурентних переваг науковці вбачають сукупність внутрішніх та зовнішніх факторів. Не має універсального підходу до визначення переліку головних джерел конкурентних переваг підприємства, оскільки вони є унікальними для кожного підприємства та  їх значущість залежить від умов, в яких функціонує підприємство. 

Література:

1. Портер М. Международная конкуренция. Международные отношения. 1993. – 896 с.

2. Чернишова О.Б. Конкурентоспроможність підприємства оцінка рівня та напрями підвищення: монографія / за заг. ред. О. Г. Янкового.  Одеса : Атлант, 2013. -470 с.

3. Боришкевич І.І. Стратегічні напрями забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств. Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Економічні науки. 2017. Вип. 12(1).  С. 6-12. .  URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vkpnuen_2017_12(1)__3 (дата звернення: 27.08.2022).

4. Стельмащук Н.А. Діагностика конкурентних переваг аграрних підприємств. Сталий розвиток економіки. 2013. № 4. С. 125-132.  URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sre_2013_4_29 (дата звернення: 27.08.2022).

5. Николюк О.М. Оцінка конкурентоздатності сільськогосподарських підприємств в умовах обмеженої інформації. Актуальні проблеми економіки. 2016. № 8. С. 160–164.

6. Клочко В.М., Мерчанський В. В., Чуйко Н.В. Конкурентоспроможність продукції АПК в умовах глобалізації: монографія.  Х., 2013. - 238 c.

7. Шеховцева Л.С. Конкурентоспособность региона: факторы и метод создания. Маркетинг в России и за рубежом.  2001.  № 4(24).  С. 11-16.

_____________________

Науковий керівник: Воронкова Алла Анатоліївна, кандидат економічних наук, доцент, Державний біотехнологічний університет, м. Харків, Україна



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота