АГРОХОЛДИНГІЗАЦІЯ ТА ДІДЖИТАЛІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ПРОФЕСІЇ В УМОВАХ ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

АГРОХОЛДИНГІЗАЦІЯ ТА ДІДЖИТАЛІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ПРОФЕСІЇ В УМОВАХ ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ

12.09.2022 17:56

[1. Economic sciences]

Author: Метелиця Володимир Михайлович, доктор економічних наук, старший науковий співробітник, професор кафедри обліку та консалтингу, Державний податковий університет, м. Ірпінь


У вітчизняній науковій літературі поняття «агрохолдингізація» розглядається, як засіб підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, з одного боку, та, як загроза існуванню і розвитку сіл, сільських територій та сільського населення, – з іншого – [1]. При цьому процеси поглинання і укрупнення аграрних формувань супроводжуються глибинним проникненням цифрових та інноваційних технологій в усі бізнес-процеси господарства [2]. Ці процеси ставлять нові завдання перед управлінцями різного рівня, в тому і перед представниками бухгалтерської професії, які працюють в агробізнесі.

У 2019 році Центр професійних бухгалтерів [3] провів анкетне опитування серед бухгалтерів 162 аграрних формувань із 14 регіонів України. Метою дослідження було вивчення ступеня готовності бухгалтерського людського капіталу аграрного сектору економіки України до процесів агрохолдингізації та цифрової трансформації (діджиталізації). Науковий інтерес представляє аналіз результатів цього анкетування в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення регіонів України.

В анкетуванні взяли участь бухгалтери різних організаційно-правових форм господарювання: 44,4% товариства з обмеженою відповідальністю, 25,9% приватні підприємства, 23,5% фермерські господарства, 6,2% сільськогосподарські кооперативи.

За територіальним розміщенням 25,3% з них – це були обліково-фінансові працівники суб’єктів агробізнесу Київської області, 15,4% – Одеської, 9,9% – Полтавської, 6,8% – Кіровоградської, 6,2% – Черкаської, 5,6% – Житомирської, 5,6% – Харківської, 4,9% – Чернігівської, 4,3% – Дніпропетровської, 4,3% – Вінницької, 3,7% – Херсонської, 3,7% – Запорізької, 2,5% – Сумської, 1,9% – Миколаївської областей.

За площею сільськогосподарських угідь в обробітку 44 суб’єкти мали від 1 000 до 2000 га, 36 суб’єктів від 500 до 1 000 га, 29 суб’єктів – від 100 до 500 га, 21 суб’єкт – 2 000-3 000 га, 19 суб’єктів 3 000-5 000 га, 7 суб’єктів понад 5 000 га, та 3 суб’єкти до 100 га.

Лише 71, % респондентів відповіли, що всі права користування земельними ділянками зареєстровані належним чином в Реєстрі прав на нерухоме майно, 24,1% відмітили, що права користування не зареєстровані, а 4,3% не змогли відповісти на питання. У період воєнного стану відсоток тих, хто засвідчив би про відсутність держреєстрації прав користування с.г. угіддями, зріз би у зв’язку з призупинкою функціонування Реєстру прав на нерухоме майно.

При цьому лише 45,1% опитаних здійснило викуп майнових сертифікатів та оформило права власності на активи, 21,6% – здійснило частковий викуп, а 33,3% не дали відповіді на питання.

Готовність придбати земельні ділянки для ведення сільськогосподарського товарного виробництва на відкритому довоєнному ринку висловили бухгалтери 47,5% респондентів, 25,3% вказали на свою неготовність до купівлі-продажу сільськогосподарських угідь, а 27,2% взагалі не змогли надати відповідь.

На питання, з якими організаційно-технічними проблемами стикаються аграрні підприємства в цілому та обліково-фінансові служби зокрема, 32,7% респондентів вказало на відсутність кваліфікованої робочої сили. 29,6% опитаних визнає проблемою відсутність достатніх капітальних вкладень, 24,1% – низьку якість послуг зв’язку (телефон, інтернет), 3,7% – шахрайство, 3,1% – відсутність програмного забезпечення, 2,5% – відсутність робочого обладнання, 0,6% – затримку виплати зарплати. І лише 6,8% респондентів не бачать проблем ні в організації праці, ні в її технічному забезпеченні.

Зрозуміло, що в період воєнного стану респонденти північних, східних та південних областей України надали б відповідь про те, що головними проблемами для агробізнесу є: знищення матеріально-технічної бази господарств, відсутність каналів збуту продукції, складність отримання доступних кредитних ресурсів, мобілізація і переміщення персоналу.

Подавляюча більшість опитаних (95,7%) висловилась проти входження їхнього господарства до складу агрохолдингу, а позитивно на процес поглинання сприймають лише 4,3%.

В той же час трохи більше половини опитаних (52,5%) стверджують, що співпрацюють з агроходингами: купують у них виробничі запаси (мінеральні добрива, пальне, засоби захисту рослин) та продають їм власновирощену сільськогосподарську продукцію. 40,1% вказали на те, що їхні господарства не співпрацюють з агрохолдингами.

Схожа ситуація і з надходженням від агрохолдингів пропозицій про придбання (поглинання) аграрних суб’єктів господарювання. Так, 46,3% респондентів дали відповідь про те, що вони не отримували пропозицій від агрохолдингів про продаж (поглинання) господарства. Натомість у 43,8% опитаних є інформація про те, що їхнє керівництво отримувало від агрохолдингових структур пропозиції про продаж активів господарства та входження його до складу агрохолдингів.

На питання, чи рекомендували б Ви власнику господарства продати його агрохолдингу, майже половина опитаних бухгалтерів (45,1%) не змогла дати відповідь. Третина (29%) висловились за те, що не рекомендували б злиття з холдинговими структурами. І лише 11,1% респондентів бачить правильним входження господарства в такі структури. Проте, в період воєнного стану ці процеси призупинені.

Важливими також були відповіді на питання щодо наявності у власників господарства нащадків (дітей) та їх бажання розвивати господарство в майбутньому. Виявилось, що 70,4% респондентів засвідчили, що нащадки (діти) є і вони готові успішно розвивати господарство їхніх батьків. Лише 0,6% з тих, в кого немає нащадків (дітей), готові продати своє господарство. Ця проблема ускладниться в історичній перспективі, адже після завершення бойових дій не всі нащадки будуть готові повернутися в Україну і продовжити розвивати господарства своїх батьків.

Щодо рейдерських атак на господарство, то 82,7% заявили про відсутність таких атак, але все ж таки 7,4% вказали на те, що спроби рейдерських захоплень були.

Частина питань стосувалася використання сучасних технологій для підвищення ефективності ведення бухгалтерського обліку та звітності.

Так, 66,7% респондентів використовують бухгалтерське програмне забезпечення, 60,5% – електронний кабінет платника, 37,7% – онлайн реєстри (для перевірки надійності партнерів, прав на нерухоме майно і транспортні засоби, судових справ та ін.), 28,4% – соціальні мережі (такі як групи Viber), 3,7% – хмарні технології (зокрема, Google Drive).

Підвищувати власну професійну кваліфікацію і отримувати інформацію про навчальні заходи бухгалтери готові у різних форматах: 61,7% – згодні приймати участь у вебінарах, 26,5% – в онлайн відеосемінарах, а 13,6% – у скайп нарадах. Третина респондентів (34,6%) не проти отримувати автоматичні телефонні дзвінки та текстові повідомлення на телефон із запрошеннями взяти участь у навчальних заходах (семінарах, вебінарах, конференціях).

Важливо, що 58% опитаних фахівців обліково-фінансових служб регулярно беруть у нарадах вищого керівництва господарства щодо прийняття стратегічних рішень, а 16,1% готують плани і затверджують документи. В той же час 24,1% опитаних жодним чином не беруть участі у прийнятті стратегічних рішень. Проте, в період воєнного стану частка останніх значно зменшиться, адже державою введено низку податкових пільг для підтримки бізнесу і правильне їх застосування потребує постійних консультацій керівництва з бухгалтерською службою.

Висновки. Проведене дослідження дає підстави для висновку про те, що обліково-фінансові працівники аграрних формувань з пересторогою ставляться до можливостей поглинання їхніх малих і середніх господарств великими холдинговими структурами. Очевидно, в першу чергу, вони вбачають в цьому загрозу вивільнення персоналу і втрату свого робочого місця. В період воєнного стану ця проблема лише загострилась: через знищення матеріально-технічної бази аграріїв значна частина працівників обліково-фінансових служб залишилась без роботи.

До процесів діджиталізації фахівці бухгалтерських служб аграрних господарств готові та активно вивчають і застосовують новітні технології у своїй професійній діяльності. Респонденти визнають той факт, що діджиталізація підвищує ефективність їхньої роботи, але впровадження цифрових та інноваційних технологій потребує належних інвестицій у сферу обліку. Саме тому державні програми податкової, кредитної, міграційної підтримки агробізнесу, настільки актуальні, а їх дієвість створює передумови для післявоєнного відновлення.

Література:

1. Правдюк Н., Тімченко О. Регулювання фінансового механізму агросектору на базі принципів соціоекономіки. Інститут бухгалтерського обліку, контроль та аналіз в умовах глобалізації. Міжнародний науковий журнал. Випуск 1-2. 2019. С. 130-141. URL: http://repository.vsau.org/getfile.php/21618.pdf (дата звернення 03.06.2022).

2. Діджиталізація, як інструмент управління підприємством. URL:  http://confmanagement.kpi.ua/proc/article/view/230452 (дата звернення 03.04.2022).

3. Центр професійних бухгалтерів URL: https://www.cpau.kiev.ua/ (дата звернення 17.08.2022).



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота