ЕМОЦІЇ ТА ЇХ РЕГУЛЯЦІЯ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ ТА СПОРТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ЕМОЦІЇ ТА ЇХ РЕГУЛЯЦІЯ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ ТА СПОРТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

26.09.2022 12:22

[16. Physical education and sports]

Author: Клімакова Світлана Миколаївна, старший викладач кафедри спортивно-педагогічних дисциплін і фітнесу, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди


Здавна відомо, що психологи визначають емоції (в перекладі – хвилюю, потрясаю) як переживання людиною свого особистого відношення до дійсності, а також до самого себе в процесі взаємодії з навколишнім середовищем і задоволенні своїх бажань. Емоції не відносяться тільки до внутрішнього переживання, їх супроводжують також і фізіологічні зміни в організмі. Тому, правомірним буде розглядати емоції, як реакцію всієї особистості на ті ситуації, до яких вона не може пристосуватися. 

Питаннями з’ясування психологічної теорії емоцій займалися такі вчені як: Джемс В і Ланге Е.Н, У. Кеннон, П. Бард, Ліндсей, Д.О. Хебб і в наслідок розробок цих теорій з’явилася теорія когнітивного дисонансу Л. Фестінгера [3]. 

В залежності від перепон і труднощів, які людина зустрічає на своєму життєвому шляху, виникають різні емоції. Вчені характеризують їх в трьох параметрах: 1) позитивні і негативні з наявністю відтінків задоволення і незадоволення; 2) за проявом збудження і задоволення; 3) напруга або звільнення від напруги.

Емоції виникають рефлекторно під дією будь яких ситуацій і подразників. Вони пов’язані зі збудженням вегетативних центрів, які знаходяться в різних відділах мозку. Здоров’я – це коли немає в душі роздратування, образи, гіркоти, заздрості, ненависті. Причиною різних захворювань на фізичному рівні є всі негативні почуття, які впливають на енергетичні центри людини.

Багато проблем вирішуються самі собою, якщо людина вміє стримувати себе в різних ситуаціях. Змінюючи енергетичне поле навколо себе, можна також змінити енергетичні поля і в навколишньому середовищі, що можуть носити масовий характер, наприклад конфлікти і війни.

Могутнім джерелом енергії, який повинен постійно працювати і підживлюватися новою інформацією, що переробляється на трьох рівнях: свідомості, підсвідомості і надсвідомості – є наш мозок. Активною частиною мозку є свідомість, яка відповідає за освоєння знань та прийняття рішень. Засвоюючи той чи інший процес свідомість передає його в підсвідомість, де накопичується великий потік інформації та її аналіз, що дозволяє людині відчувати або передчувати події. Свідомість збирає інформацію в любому стані психіки, а підсвідомість її обробляє. Духовна сутність людини залежить від свідомості і підсвідомості, її інтуїція, осяяння, передчуття це надсвідомість, космічний розум, так як думка, рішення приходить з єдиного інформаційного простору – Космосу. Свідомість це різні види знань, що підлягають аналізу, і передаються в підсвідомість, де зберігаються доки не будуть потрібні. Підсвідомість працює тоді, коли свідомість відключається, це  буває перед сном або зранку, коли людина ще не прокинулась. Вона має більше можливостей, ніж свідомість. За ніч підсвідомість переробить дану їй установку, а зранку може підказати вірне рішення. Без свідомого, кропіткого, щоденного незупинного мислення неможливий процес творчості, в цей час і працює досвід людини. А потім надсвідомість видає нові рішення дякуючи інтуїції, осяянню, натхненню де всі три параметри нашої свідомості працюють як єдиний комплекс. На підсвідомості лежить саме велике навантаження – вона кожну секунду регулює всю діяльність складного організму людини.

Мозок особливо гостро реагує на стреси, які поступово накопичуються і можуть викликати спочатку функціональні, а потім і патологічні зрушення. Як і весь організм людини, мозок багато в чому складається з води, він ніколи не відчуває болі, тому, що в ньому немає нервових клітин, що приймають біль. Знайома людям головна біль виникає внаслідок недостатньої доставки харчових продуктів по судинам та порушення електролітичного балансу, а також внаслідок накопичення шлаків в організмі. Від стану внутрішнього середовища організму залежить все наше життя на фізичному, духовному і психічному плані. Різні зміни в організмі, що пов’язані з накопиченням шлаків, а також з негативними думками, змінюють частотний режим роботи, спочатку в клітинах, потім в системах в цілому, знижують захисні функції, підсилюють застійні явища, знижують потенціал енергії, що приводить до захворювань і немає значення, який характер вони мають.

В мозку існують ділянки, які викликають почуття гніву, страху, болю. Вчені називають їх «центрами покарання». Ще на початку 50-х років минулого тисячоліття відкриття Джефа Олсона показали наявність специфічних ділянок головного мозку, які відповідають за виклик позитивних і негативних емоційних реакцій [3]. Він відкрив центри задоволення і незадоволення через ефект подразнення. Розташування центрів задоволення і незадоволення займають дуже незначну площу і знаходяться поряд, тому ефект подразнення може бути різко змінений: сильні відчуття приємного можуть змінитися відчуттями болю або страху.

За своїм механізмом емоціональні реакції можуть бути безумовно-рефлекторними і умовно-рефлекторними. Безумовно-рефлекторні емоції забезпечуються підкорковими механізмами з участю ретикулярної формації, таламуса і гіпоталамуса. Вищою підкорковою інстанцією, куди збігаються всі аферентні імпульси з якими пов’язані емоціональні прояви  людини є бугор ока. Умовно-рефлекторні емоції виникають дякуючи тому, що нейтральний стимул набуває емоційного значення, завдяки своєму зв’язку з емоціогенною ситуацією. Умовно-рефлекторне виникнення емоціональних реакцій пов’язане з досвідом людини. Вищі емоції людини пов’язані з моральними, естетичними та інтелектуальними почуттями, що обумовлені соціальним досвідом.

Встановлення умовних зв’язків можна пояснити більшістю дифузних, тривожних, емоціональних реакцій, яку людина спостерігає в себе, але причину їх виникнення не може знайти. Вона не помічає, як нейтральні за своїм характером стимуляції набули характер емоціональних умовних подразників. Часто буває так: якщо в групі людей хтось один відчуває яку-небудь емоцію, то вона передається і іншим. На змаганнях можна спостерігати як невдалий виступ спортсмена приводе до того, що починає губити рівновагу і невдачу отримують інші спортсмени. Це підтверджує зараженість  емоцій страху, а також радості. Крайнім прикладом зараженості емоції страху може бути паніка. Церемонії, ритуали, ігри і змагання засновані на зараженості емоцій. Збіг одних і тих же емоцій у багатьох людей допомагають їх поєднанню, що і відбувається в даний час на Україні, яка перебуває в стані війни з рашистами.

Відносно ролі емоцій для поведінки і діяльності людини відомі вчені французький психіатр П’єр Жане, голландський філософ Б. Спіноза, американський психолог Р.У. Ліпера та інші багато років задають питання: виникнення емоцій є дезорганізуючим фактором, чи вони виконують організуючі функції?

Багато видатних вчених, в тому числі Ч. Дарвін і У. Кеннон, наголошують, що в цілому емоції необхідні і представляють собою процес пристосування людини, завдяки здійсненню мобілізації енергії [3]. Але є і інше бачення у західних психологів про те, що емоції дезорганізують поведінку і діяльність людини. Таким чином виник ряд теорій, що пояснюють роль емоцій: мотиваційна, де організаційна, інформаційна, захисна та інші.

З одного боку, слід говорити про користь емоцій в біологічному плані. Наприклад, страх викликає гіперкомпенсаторні зміни вегетативних функцій, які можуть бути надзвичайно потрібними  при протидії небезпечному об’єкту, або віддаленню від цього об’єкту. Але з іншого боку страх  може викликати дезорганізуючу діяльність людини, або діяти за протилежним напрямком, щодо досягнення мети.

Чи можуть емоції допомагати ефективній діяльності людини і яка їх роль, щодо пристосування?

Перша (гіперкомпенсаторна)  функція емоцій пов’язана з мобілізацією енергетичних ресурсів організму, що приводе до підвищення працездатності. Але підвищена працездатність може проявитися лише по декількох параметрах. Відомо, що при емоційному збуджені підвищується швидкість  реагування, збільшується максимальна м’язова сила, але витривалість до роботи з максимальною інтенсивністю знижується.

З другого боку в змагальних ситуаціях відбувається прискорене втягування, але затримується відновлення. Тому емоційне збудження посилює процеси витрат енергетичних джерел, але не впливає на процеси відновлення. 

Деякі емоційні переживання та пов’язані з ними стани супроводжуються не мобілізацією вегетативних функцій, а демобілізацією (зменшення пульсу, артеріального тиску, енергообміну, енерготрат). Це діє, наприклад, під час переживання людиною нудьги і апатії.

П.В. Сімонов, розвиваючи свою інформаційну теорію емоцій доказує, що «вони виконують компенсаторну функцію, слугують механізмом екстреного заміщення недостатніх в даний момент знань» [2].

Це виявляється в трьох ситуаціях:

1)При реагуванні на сигнали вірогідність підкріплення  яких мала. В цьому випадку людина переходить на передбачене реагування у відповідності з емоцією, яку вона переживає. Наприклад, людина, відчуваючи страх, відповідає оборонною реакцією на будь які зміни зовнішнього середовища, в тому числі і на такі стимули, які вперше зустрічаються в її житті, яких можливо і не слід боятися. При цьому поведінка людини стає консервативною, розрахованою на такі дії, які гарантують перемогу.

2)При емоційному збудженні групи людей може виникати наслідування, емоційне реагування. Наприклад, особа не має часу і даних для самостійного особистого рішення, їй залишається покластися на приклад інших членів колективу, які своєчасно помітили небезпеку, що на них насувається. Так виникає в колективі паніка. 

Виконуючи біологічну функцію поведінка наслідування в соціальному плані  несе в собі не організацію, а дезорганізацію діяльності. Прикладом організації ролі реагування емоційного наслідування в спорті може слугувати натхнення, яке охоплює команду при вдалій грі  одного-двох гравців в тяжкій ситуації.

3)При спілкуванні з іншими людьми, особливо тоді, коли інші способи соціальної дії, не є ефективними. Наприклад, мова людини стає тим більш емоційною, чим менш ефективні логічні доводи, які вона приводить в спорі.

Сигнальна роль емоцій пов’язана з дією на іншу людину. Цю функцію знає вже дитина, і починає використовувати її за для досягнення своєї мети. Вона швидко з’ясовує, що емоційні реакції (плач, крик, міміка) мають велику силу взаємодії на батьків і тому використовує їх спочатку в якості пасивного методу (каприз), а потім і активного (гнів, що реалізується в діях, спрямованих на батьків, однолітків або інших людей).

В спортивній діяльності  емоційні реакції служать спілкуванню спортсменів (особливим емоційним язиком) за для підтримки, схвалення дій партнерів – це міміка, жести, пози, інтонації голосу, вегетативні реакції.

Потрібно мати на увазі, що вольова поведінка сама по собі може служити джерелом позитивних емоцій: необхідність в подоланні перепон задовольняється самим фактом долання. Навіть в тому разі, якщо кінцева мета залишається далекою. Це особливо наочно проявляється в спортивній діяльності, коли спортсмен отримує задоволення  не стільки від спортивних результатів, скільки від подолання труднощів, що виникають.

Ми розглянули два механізми організації поведінки і діяльності людини: емоційну і вольову регуляції. Кожна з них має позитивний і негативний бік. Позитивне значення емоційної регуляції полягає в гіперкомпенсаторній мобілізації енергетичних ресурсів, а також в переході до тих форм реагування, які орієнтуються  на широке коло імовірно значимих сигналів. Але ці достоїнства емоцій людей мають і слабкі сторони. Така регуляція не економічна, марнотратна, завжди має небезпеку відходу від мети, «сліпого» перебору варіантів методом «спроб і помилок».  

Вольова регуляція компенсує слабкі сторони емоційної регуляції, попереджає її дезорганізуючій генералізації, допомагаючи утриманню первинної мети. Але і вольова регуляція має свою «Ахіллесову п’яту» - це надмірна локалізація пошуку рішення задач, що обмежує творчість за рахунок жорсткого програмування діяльності. Творча особистість повинна оптимально поєднувати сильну волю з визначеним рівнем емоційності.

Щоб підтримати стан рівноваги організму за законами гармонії необхідно підтримувати рівномірний стан всього навколишнього середовища  за рахунок енергетичних процесів, що взаємопов’язані з багатьма факторами. Існує багато способів заставити свою біоенергетичну станцію працювати, тільки потрібно до цього прикласти особисті зусилля. В першу чергу потрібно привести свою біоенергетику в стан рівноваги та налаштувати себе на саморегуляцію.

Недоторканий запас енергії, що надається людині під час народження повинен контролюватися, так як його витрати можуть бути небезпечними – він не відновлюється. Важливо знати як працюють енергетичні центри, які знаходяться у передньо-серединному та задньо-серединному енергетичних каналах, а також розташування енергетичних каналів, щоб мати змогу поновлювати організм енергією за рахунок дихання.

Вищим принципом життєдіяльності організму є життєве дихання чи життєва сила. Сила не надходить до нас з енергією їжі, вона керується людиною у вигляді дихання. Накопичення й утримання енергій здійснюється свідомістю. Що більше енергій може утримати свідомість, то більше вона розвинена. Велике значення для набору енергій надається виконанню усвідомлених дихальних вправ. Кожен з нас звертав увагу на те, що іноді виникає потреба вдихнути якнайбільше повітря. Перед тим, як виконати силову вправу, ми інтуїтивно робимо глибокий вдих, накопичуючи цим резерв життєвої сили [1].

Розглянемо методику регуляції дихання та поповнення організму енергією. Закрити пальцем праву ніздрю і спокійно дихати лівим каналом, глибоко вниз живота, приблизно 7 вдихів і 7 видихів. Слідкувати щоб вдих був коротше видиху. Таке дихання називається місячним (негативна енергія), жіноча сила, холодним якщо жарко, підвищує емоційний стан та спокій. Закрити пальцем ліву ніздрю і спокійно дихати правим каналом, глибоко вниз живота, приблизно 7 вдихів і 7 видихів. Права ніздря це канал сили (позитивна енергія), чоловіча сила, дихання очищує ці канали.

Потім 7 циклів дихання з правої в ліву ніздрю - це гармонізує енергетичний потенціал організму. Між серіями дихання потрібно включати фізичні вправи, обов’язково контролюючи дихання.

Чистка переднього і заднього енергетичних каналів відбувається  круговоротом дихання, вдихаючи переднім каналом вниз до куприка і видихаючи заднім каналом вгору через спинний мозок, концентруватися на проведені енергії дихання думкою і увагою. Навчання такому диханню проводиться поступово збільшуючи затримки дихання. Один тиждень виконувати на 3 рахунки вдих, на 3 рахунки затримка дихання, на 3 рахунки видих. Наступного тижня збільшити рахунок до 4-х, і так поступово, щотижня збільшувати рахунок  дихання до 7-ми. Далі можна використовувати різні варіанти такого дихання: вдих на 5 рахунків, затримка дихання на 3 рахунки, видих на 7 рахунків, намагаючись видих виконувати довше ніж вдих, але не підвищувати рахунок  більш ніж за такі показники: вдих на 7 рахунків, затримка дихання на 3-4 рахунки, видих на 8 - 10 рахунків. Таке дихання підвищує енергетичний баланс усього організму людини.

Концентрація уваги і думки знімають напруги емоцій стресу, гніву, страху, та інших, заспокоює організм. Такі вправи виконуються перед сном, після сну, а також протягом дня. Добові затрати часу на дихальні вправи повинні складати 60 хвилин і більше.

Існує багато методик дихання. В даній статі була розглянута лише  одна з них. Але всі методики дихання, що існують, врівноважують і збільшують енергетичний потенціал організму, гармонізують його газовий обмін в цілому та лікують дихальну систему.

Таким чином, емоції потрібні тому, що внутрішнє середовище організму повинне обмінюватись енергією з навколишнім середовищем. Такий енергетичний обмін не принесе шкоди, якщо в ньому будуть задіяні енергетичні програми, що закладені природою. Головне, щоб емоції були реакцією на те, що відбувається, а не результатом «накручування» себе, щоб вони проявлялися природньо і не стримувалися. Натуральні емоційні реакції не слід стримувати. Необхідно навчитися поважати проявлені емоції іншими людьми і ні в якому разі не подавляти емоції, яку б окрасу вони не носили.

Література:

1.Клімакова С.М., Смєлова В.Г. Гармонія комплексного плавання: посібник для тренерів з плавання та здобувачів вищої освіти за спеціальностями: 017 – «Фізична культура і спорт» та 014 – «Фізична культура». Харків: ХНПУ імені Г.С. Сковороди, 2022. 110 с. – електронне видання.

2. Саржевський С. Н. Психологія та патологія емоцій, волі, уваги : навчально-методичний посібник для студентів 4 курсу медичних факультетів зі спеціальностей «Лікувальна справа» та «Педіатрія». – Запоріжжя, 2017. – 72 с.

3. Характеристика емоцій та почуттів. 2015 р . Режим доступу - https://studfile.net/preview/4484717/page:7/



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота