КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД У ЛІКУВАННІ ЗАКРИТОЇ ФОРМИ РИНОЛАЛІЇ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД У ЛІКУВАННІ ЗАКРИТОЇ ФОРМИ РИНОЛАЛІЇ

26.09.2022 13:13

[4. Pedagogical sciences]

Author: Старікова Ганна Вячеславівна, студентка 6 курсу, Природничий факультет, Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди


Проблема дефектів мовлення є однією з найважливіших у дошкільному вихованні, через важливість мовлення в психосоціальному розвитку дитини. Адже люди з різними порушеннями мови зустрічаються досить часто. А розвиток суспільства за інформаційним типом, нестабільність і непередбачуваність цього процесу не тільки впливають на процес соціалізації дитини в дошкільному віці, але й загострюють проблему мовленнєвої патології у дітей [2]. Статистика останніх десятиліть свідчить, що кількість дітей з порушеннями мовлення зросла до 40-50% від загальної кількості дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, тоді як до середини ХХ століття кількість таких дітей не перевищувала 17%. (Лисенко та Камінська (2018), Конопляста та Галущенко (2013)) [3]. Проте дуже важко уявити належний рівень не лише комунікативної, а й життєвої компетентності людини без володіння нею мовленням. Вчені довели важливість раннього виявлення проблем у мовленнєвому розвитку дитини для успішності його корекції та компенсації, запобігання як труднощів навчання дитини в школі, так і у спілкуванні з однолітками та дорослими [4]. 

Останнім часом значно підвищився інтерес фахівців до проблем раннього вивчення, діагностики та попередження порушень мовленнєвого розвитку дітей. Це пояснюється тенденціями до збільшення кількості дітей із мовленнєвими порушеннями, зокрема з різними типами ринолалій. 

Ринолалія – мовленнєве порушення, що виявляється в розладах артикуляції й фонації звуків мовлення. Для ринолалії характерні патологічні зміни резонування носової порожнини під час фонації, наслідком чого виникає назальність мовлення. 

Ринолалія, являє собою серйозну проблему для різних галузей медицини й логопедії. Вона є предметом уваги ортодонтів, дитячих оториноларингологів, психоневрологів та логопедів. Своєчасний корекційний вплив при ринолалії створює сприятливі умови для розвитку цих дітей.

Виходячи з вищезазначеного, можна стверджувати, що проблема корекції мовленнєвих порушень, а зокрема, порушень голосоутворення, при різних формах ринолалії, є на даний час актуальною та недостатньо вивченою. Можна зауважити, що попри наявність значної кількості робіт та методичних розробок з вивчення та корекції даного мовленнєвого порушення, більшість із них не знайшла свого практичного застосування в логопедії, що призвело до появи суперечних рекомендацій з подолання ринолалії та ринофонії. Численним розробкам властиве орієнтування лише на один окремий аспект та особливості роботи з його корекції. Це зумовлює відсутність систематичності, достатньої структурованості матеріалу.

У цій роботі було приділено увагу лікуванню закритої функціональної форми ринолалії як результату спільної праці логопеда та ортодонта.

Закрита ринолалія утворюється при зниженому носовому фізіологічному резонансі під час виголошення звуків мови. Найсильніший резонанс у носових м, м’, н, н’. При нормальному виголошенні носоглоточний затвор залишається відкритим, і повітря проникає прямо в носову порожнину. Якщо для назальних звуків носовий резонанс відсутній, вони звучать як ротові б, д, д’. У промові зникає протиставлення звуків за ознакою назальний - неназальний, що впливає на її розбірливість. Змінюється також звучання голосних звуків через оглушення окремих тонів у носоглотковій та носовій порожнинах. При цьому голосні звуки набувають у мові неприродного відтінку.

Причина закритої форми - найчастіше органічні зміни в носовому просторі або функціональні розлади піднебінно-глоточного змикання. Органічні зміни викликаються хворобливими явищами, внаслідок яких утруднюється носове дихання.

М'яке піднебіння при фонації та при вимові назальних звуків сильно піднімається і закривається доступ звукових хвиль до носоглотки. Це частіше спостерігається при невротичних розладах в дітей. При органічній закритій ринолалії насамперед повинні бути усунені причини непрохідності носової порожнини. Як тільки настає правильне носове дихання, зникає дефект.

До логопеда батьки дитини з ринолалією звертаються в першу чергу, тому фахівцям-логопедам необхідно розуміти і пояснювати батькам, що не тільки вправи допоможуть дитині, а часто потрібна постановка правильного діагнозу з боку ортодонта, хірурга або отоларинголога. 

Ортодонтичні апарати широко використовуються логопедами та стоматологами-ортодонтами у всьому світі та дозволяють проводити ефективну терапію мовних порушень [1].

Функція дихання відіграє далеко не останню роль у формуванні зубощелепної системи. Утруднене проходження струменя повітря через носові ходи розвиває ротове чи змішане дихання. Ротове дихання відноситься до шкідливих звичок тільки тому, що дитина повинна дихати носом, але вона відвикла від цього в силу частих простудних захворювань. Клінічні ознаки: рот завжди напіввідкритий, при диханні помітна напруга крил носа, зміна конфігурації ніздрів, у стані фізіологічного спокою відзначається збільшення нижньої третини обличчя. У таких дітей вузькі плечі, запалі груди, блідість щік, вони часто облизують губи, внаслідок чого у них може розвиватися хейліт.

При ротовому диханні змінюється і форма верхньої щелепи: вона звужена у бокових ділянках. Це виникає через зміну балансу між м’язами язика, що тиснуть на верхню щелепу з середини, і м’язами щік, що тиснуть на щелепу ззовні. Під час ротового дихання язик опускається донизу і розташовується між верхнім і нижнім зубними рядами або на рівні нижньої щелепи. Через відсутність сили, що протистоїть м’язам щік – вони і формують звужену у бічних ділянках верхню щелепу. Одночасно зі звуженням щелепи змінюється і форма носових ходів, викривляється носова перегородка, і ці деформації, у свою чергу, підтримують звичку до ротового дихання, що веде до зміни тембру голосу.

Порушується дихальна функція і при збільшеному розмірі аденоїдів, після видалення яких у багатьох дітей, проте зберігається звичка дихати через рот, розвивається ринолалія. Такі діти повинні проходити курс лікування у логопеда та ортодонта доти, доки не навчаться дихати через ніс. В іншому випадку неправильний тип дихання призведе до тяжких наслідків: у дитини формується аденоїдний тип обличчя, характерне подовження овалу обличчя, вузькі ніздрі, широке перенісся, незмикання губ та їх сухість, нерідко у таких дітей з'являється подвійне підборіддя. Через опущення язика та ослаблення діафрагми порожнини рота, зміщення язика назад і вниз порушується артикуляція. Якщо це не відкоригувати, то ротове дихання стане причиною розвитку більш виражених аномалій зубощелепної системи.

На основі поглибленого аналізу логопедичної, ортодонтичної та психологічної літератури, навчально-методичних посібників та наукових статей, було досліджено основні особливості методик логопедичної роботи з відновлення голосу у дітей-ринолаліків у складі комплексної терапії лікаря-стоматолога-ортодонта і логопеда.

Ортодонтичне лікування функціональної закритої форми ринолалії буде полягати у впливі на причину цього стану – зменшення прохідності носових ходів через зменшення ширини верхньої щелепи. Для корекції цього стану ефективно використовувати незнімні розширюючі апарати з гвинтом Haas або аналогом по типу апарата Marko Rosa. Ці апарати незнімні і тому якість кінцевого результату не буде залежати від бажання дитини його носити. Враховуючі режим активації апарата – основний ефект вид нього саме скелетне розширення верхньої щелепи. Також , при необхідності, в конструкцію апарата можна включити і додаткові елементи для корекції положення язика («намистинку», «заслонку», тощо).

Завдання логопедичної роботи можна представити наступним чином:

1) нормалізація «ротового видиху», тобто вироблення довгого ротового струменя при промовлянні усіх звуків мовлення, окрім носових;

2) вироблення правильної артикуляції всіх звуків мовлення;

3) усунення назального відтінку голосу;

4) виховання навичок диференціації звуків з метою попередження дефектів звукового аналізу;

5) нормалізація просодичної сторони мовлення;

6) автоматизація набутих навичок у вільному мовленнєвому спілкуванні.

Під час корекції звукової сторони мовлення засвоєння правильних навичок звуковимови проходить кілька етапів:

1. Перший - етап «домовленнєвих» вправ. Він включає в себе:

· Дихальні вправи;

· Артикуляційну гімнастику;

· Артикуляцію ізольованих звуків чи квазіартикуляцію (адже ізольоване промовляння звуків є нетиповим для мовленнєвої діяльності);

· Вправи зі складами.

2. Другий - етап диференціації звуків, тобто виховання фонематичних уявлень на основі рухових (кінестетичних) образів мовних звуків.

3. Третій - етап інтеграції, тобто навчання позиційним змінам звуків у зв'язному висловлюванні.

4. Четвертий - етап автоматизації, тобто перетворення правильної вимови на нормативну, настільки звичну, яка б не вимагала спеціального контролю з боку самої дитини і логопеда.

Логопедичні вправи на розвиток дитячого дихання допомагали виробити логопедично правильне діафрагмальне дихання, тривалість видиху, його силу і поступовість. Вони часто поєднувались з рухами рук, тулуба, голови. У вправах на розвиток дитячого дихання включався логопедичний мовний матеріал, який промовляється на видиху.

Артикуляційні вправи були націлені на розвиток темпо-ритмічної та мелодико-інтонаційної основи мовлення, мовленнєвого дихання, фонематичних процесів, збагачення словникового запасу, удосконалення звуковимови, розвиток навичок зв'язного мовлення дітей. Голосові вправи використовувались для вдосконалення вимови голосних і приголосних звуків, укріплення голосових зв'язок.

Усі етапи засвоєння звукової системи забезпечуються двома категоріями факторів:

1) Несвідомими (через вслуховування та відтворення);

2) Свідомими (через засвоєння артикуляційних укладів та фонологічних ознак звуків.

Участь зазначених факторів у засвоєнні звукової системи різниться, в залежності від віку дитини та від етапу корекції. 

Отже, спільний комплексний підхід у лікуванні дітей із закритою функціональною формою ринолалії за допомогою логопеда і ортодонта буде максимально ефективним на відміну від лікування тільки одним окремим спеціалістом. Оскільки при цьому буде вплив як на етіологію проблеми – порушення прохідності носових шляхів, так і корекція усіх без винятку аспектів мовленнєвої діяльності, які є необхідними для повноцінної правильності мовлення та які зазнають при ринолалії патологічних змін. Лише дотримання усіх принципів організації роботи можуть гарантувати її ефективність.

Список літератури

1. Водолацкий В. М. Зависимость дефектов звукопроизношения от характера и степени тяжести зубочелюстной патологии в детском возрасте / В. М. Водолацкий, Г. Н. Соломатина // Логопед. – 2008. – № 2. – С.28 – 40.

2. Гришина О. В. Формування мовленнєвої компетентності дітей з ринолалією / О. В. Гришина // Логопед. – № 2 (26). – С. 6 – 13.

3. Конопляста С.Ю., Т.В. Сак Логопсихологія. – К.: Вид-во Знання, 2010.

4. Водолацкий В. М. Зависимость дефектов звукопроизношения от характера и степени тяжести зубочелюстной патологии в детском возрасте / В. М. Водолацкий, Г. Н. Соломатина // Логопед. – 2008. – № 2. – С.28 – 40.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота