МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА

18.02.2023 14:31

[1. Economic sciences]

Author: Позднякова Аліна Олександрівна, здобувач вищої освіти, Національний технічний університет «Дніпровська політехніка


Банкрутство - це коли фінансове становище компанії стає критичним і вона не в змозі задовольнити вимоги кредиторів. Ринкова економіка розробила цілу систему фінансових методик для діагностики неплатоспроможності та прийняття бізнес-рішень в умовах кризи банкрутства. Ці методики орієнтовані як на організації, що зіткнулися з кризою, яка неминуче насувається, і потребують термінових заходів для поліпшення свого фінансового стану, так і на інші організації, що діють в ринковому середовищі. Ще однією метою використання цих методик є виявлення та попередження негативних факторів, що впливають на розвиток організації.

Проблема діагностики неплатоспроможності підприємств привертає велику увагу в економічній науці. Це пов'язано з тим, що банкрутство підприємства може призвести до порушення макроекономічної рівноваги, а також з тим, що від того, наскільки об'єктивно оцінюється ймовірність банкрутства підприємства, залежить його цінова та інвестиційна привабливість, і навіть економічні інтереси держави.

Тому, як і підтримка платоспроможності підприємств, аналіз діагностики банкрутства та її запобігання є актуальним у країнах з ринковими відносинами. Найефективнішим засобом запобігання неплатоспроможності є фінансова санація, яка гарантує фінансове оздоровлення підприємств, збереження зайнятості, збільшення виробничого потенціалу і, в кінцевому підсумку, економічну безпеку країни [1].

Існує чотири основні підходи до оцінки та прогнозування ймовірності банкрутства компанії, деякі з яких розглянуті нижче: 1) експертні методи; 2) економіко-математичні методи; 3) штучні інтелектуальні системи; 4) методи оцінки фінансового стану.

Найбільш відомими методами, що відносяться до першого підходу, є метод Аргенті (A-рахунок) або оцінка ймовірності провалу, метод Скоуна, метод ERNST&WHINNEY;та метод якісного аналізу В. В. Ковальова. Ці методи базуються на якісній оцінці ймовірності банкрутства компанії.

Другий підхід полягає у прогнозуванні ймовірності банкрутства на основі побудови економіко-математичних моделей. Це дискримінантний аналіз, кластерний аналіз, дерева класифікації та імітаційне моделювання.

Ще одним методом прогнозування банкрутства підприємства, що базується на економіко-математичних методах, є імітаційне моделювання. Методи розрахунку ймовірності банкрутства на основі імітаційного моделювання можуть бути застосовані в національних економічних умовах. Аналізуючи результати, ця група методів дозволяє розрахувати ймовірність банкрутства підприємства та оцінити його ймовірність збанкрутувати в майбутньому. Таким чином, підприємства, які не є фінансово стійкими, мають більше шансів збанкрутувати в найближчому майбутньому, ніж ті, які є стабільними.

Серед економіко-математичних методів, що використовуються для прогнозування неплатоспроможності підприємств, дискримінантний аналіз є найбільш поширеним на практиці. Нижче наведено найбільш відомі методи, що базуються на побудові дискримінантних функцій: 

1) моделі оцінки ймовірності банкрутства на основі Z-критерію Е. Альтмана; 

2) модель оцінки фінансового стану Р. Ліса; 

3) метод рейтингового числа; 

4) R-модель прогнозу ризику банкрутства; 

5) прогнозна модель Дж. Таффлера;

6) модель Фулмера; 

7) модель Г. Спрінгейта; 

8) модель оцінки ймовірності банкрутства малих і середніх підприємств Ж. Конана і М. Гольдера; 

9) модель Д. Чессера; 

10) узагальнена модель оцінки ймовірності банкрутства; 

11) галузеві моделі оцінки ймовірності банкрутства; 

12) модель PAS-коефіцієнта [2].

Методи на основі експертних систем (систем штучного інтелекту), спрямовані на прогнозування ймовірності банкрутства компанії, можна розділити на дві групи: 1) діагностичні експертні системи; 2) нейромережеві обчислювальні системи.

Для оцінки ймовірності банкрутства у вітчизняній практиці використовується система коефіцієнтів: коефіцієнт поточної ліквідності (покриття); коефіцієнт забезпеченості власними коштами; коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності. Поряд з описаною вище діагностикою банкрутства для оцінки фінансового стану та ризику банкрутства використовується балансовий метод, також відомий як "модель В.В. Ковальова". Однак, незважаючи на те, що існує низка методів, які з різним ступенем достовірності можуть спрогнозувати неплатоспроможність підприємства, жоден з них не можна назвати універсальним.

Нагальним завданням є адаптація методології до регіональних та галузевих особливостей, а також розробка нових алгоритмів прогнозування ймовірності банкрутства, вільних від виявлених недоліків. Особливий інтерес викликає використання статистичних теорій для розпізнавання критичного стану компаній.

Розглянуті методики не надають даних про детальну тривалість неплатоспроможності, але вони ілюструють реальні проблеми та можливості банкрутства. Основними перевагами та недоліками цих методик є те, що система показників У. Бівера враховує особливості національної економіки, враховано сучасну міжнародну практику та модель є простою у використанні. Відсутнє зважування індикаторів та не розраховуються підсумкові показники фінансового стану.

В результаті аналізу наукової літератури з даної тематики можна зазначити, що найбільш адаптованими моделями для визначення ймовірності банкрутства для вітчизняних підприємств є коефіцієнт У. Бівера, дискримінантна модель О. Терещенка, модель Р. Сайфулліна - Г. Кадикова, модель PAS-коефіцієнта .

Тому сучасна економічна ситуація вимагає створення загального алгоритму прогнозування банкрутства підприємств з урахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду.

Для забезпечення більшої об'єктивності результатів аналізу діагностика банкрутства вітчизняних підприємств має базуватися на таких принципах: 

- необхідність поєднання в процесі аналізу кількісних та якісних критеріїв, що вказують на потенційну загрозу банкрутства суб'єктів господарювання; 

- врахування особливостей економічного циклу в конкретній галузі при визначенні індикаторів кризових явищ на підприємствах; 

- узагальнення світового досвіду розвитку методичного інструментарію діагностики банкрутства і його адаптація до умов діяльності та інформаційного забезпечення вітчизняних підприємств; 

- комплексний та інтегрований підхід до оцінки фінансового стану компаній, що перебувають у скрутному фінансовому становищі. [3].

Література:

1. Квасницька Р.С. Етапність проведення діагностики кризового стану та ймовірності банкрутства підприємства / Р.С. Квасницька, І.М. Кордонець // Вісник Хмельницького національного університету. – 2011. – №2. – С. 130-135.

2. Соляник Л.Г. Управління фінансовою санацією та банкрутством підприємств. Методичні рекомендації до самостійної роботи для здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності 072 Фінанси, банківська справа та страхування /Л.Г. Соляник; Нац. техн. ун-т. «Дніпровська політехніка». - Д.: НТУ «ДП», 2022. - 157 с.

3. Рязаєва Т.Г. Зарубіжні методики визначення ймовірності банкрутства підприємства / Т.Г. Рязаєва, І.В. Стасюк // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. - №3. Т.1. – С.177 – 181.

______________________

Науковий керівник: Соляник Людмила Григорівна, кандидат економічних наук, професор кафедри економічного аналізу і фінансів, Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота