ПРАВОВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ ОСІБ, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ ОДНІЄЮ СІМ’ЄЮ - Scientific conference

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ПРАВОВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ ОСІБ, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ ОДНІЄЮ СІМ’ЄЮ

22.03.2023 11:59

[2. Legal sciences]

Author: Румпа Яна Сергіївна, аспірантка кафедри цивільного та трудового права, ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана»



Розглядаючи питання майнових взаємовідносин між особами, які не перебувають у шлюбі між собою, однак проживають однією сім’єю, таким чином перебуваючи у так званих «фактичних шлюбних відносинах», перш за все, необхідно звернути увагу на відсутність чіткої системи правового регулювання зазначених відносин, що як наслідок виключає можливість єдиного підходу судових органів до вирішення пов’язаних з ними спорів. Прийнятий 10 січня 2002 року Сімейний кодекс України не дав конкретних відповідей на спірні питання. Так, ст. 74 Сімейного кодексу України хоч і не повною мірою, але все ж таки намагається прирівняти «фактичний шлюб» до зареєстрованого. [1] Таким чином, проживаючи однією сім’єю без реєстрації шлюбу, громадяни допускають певну невизначеність подальших відносин у юридичному розумінні, оскільки їх зміст становлять взаємні права та обов’язки. Останні ж перебувають під захистом закону лише в зареєстрованому шлюбі (ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України) [1], причому такого захисту вони не позбавляються навіть тоді, коли дружина й чоловік з поважних причин (навчання, робота, лікування, необхідність догляду за батьками, дітьми тощо) не проживають спільно.

Як правило, відносини в незареєстрованому шлюбі будуються виключно на почуттях та усних домовленостях. Фактичне спільне проживання однією сім’єю не вважається шлюбом, а тривалість «фактичних шлюбних відносин» і характер подружніх зв’язків між їх учасниками (були вони серйозними чи випадковими) не мають правового значення.[2]

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.[1]

Зважаючи на зазначене треба звернути увагу на те, що подружжя має право на поділ майна, придбаного ними за час шлюбу, яке буде підтверджуватися свідоцтвом про шлюб, а встановлення з якого моменту почалися «фактичні шлюбні відносини» на теперішній час все ще є проблемним питанням, оскільки для підтвердження факту спільного проживання і ведення спільного господарства особам, що перебувають в незареєстрованому шлюбі потрібно буде звернутися до суду і надавати докази такого спільного проживання. Сімейний кодекс від 10 січня 2002 року (зі змінами та доповненнями) визначає, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації (а це – нерухомість, транспортні засоби), а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово та має бути нотаріально засвідчена (ч. 3 ст. 65 Сімейного кодексу України). При цьому, законодавство не передбачає, і не може передбачити, отримання згоди другого з фактичного подружжя. Тобто, норми про розпорядження спільною сумісною власністю подружжя будуть спрацьовувати лише тоді, якщо права на майно були оформлені на обох осіб. 

У випадку, коли фактичний союз не виправдав сподівань, і мирних шляхів поділу майна не знайдено, учаснику «фактичних шлюбних відносин» потрібно переконати суд насамперед у тому, що це майно є спільним. Для цього необхідно довести не тільки факт проживання осіб однією сім’єю без реєстрації шлюбу, а й факт придбання майна за кошти або внаслідок трудової участі обох фактичних чоловіка й дружини. Практика показує, що зробити це не завжди просто.[2] Також не рідкісні випадки необхідності встановлення, в судовому порядку, факту проживання однією сім’єю задля можливості спадкування майна в якості спадкоємця. 

Відповідно до частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України [1] сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. 

Згідно  зі статтею 1264 Цивільного кодексу України [3] у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш п’яти років до часу відкриття спадщини. 

У пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз’яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Зазначений п’ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім’єю до набрання чинності цим Кодексом. [4]

Із зазначеного випливає, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 Цивільного кодексу України необхідне встановлення двох юридичних фактів: 1) проживання однією сім’єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини маж сплинути щонайменше п’ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім’єю. 

Однак, чинне законодавство не визначає, які докази можуть вважатися беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання осіб, таким чином вирішення питання про належність і допустимість доказів у спорах про встановлення факту проживання однією сім’єю – є обов’язком суду при оцінці таких доказів. 

Аналогічного правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №369/16486/18. [5]

Щодо змісту доказів, які використовуються для встановлення факту спільного проживання осіб варто зазначити, що згідно з усталеною судовою практикою самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. 

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц [6], від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 [7]. 

У постанові Верховного Суду у справі №204/6931/20 від 23 вересня 2021 року зазначається, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного з «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком і дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства. [7]

На сьогодні при вирішенні спорів щодо встановлення факту спільного проживання однією сім’єю суди, не маючи законодавчо визначених норм, які регулюють це питання, у кожній справі суб’єктивно оцінюють сукупність поданих сторонами доказів, що в окремих випадках може призвести до винесення суперечливих рішень. 

Проведений аналіз чисельних судових рішень дає підстави для висновку, що обов’язковою умовою для визнання осіб членами сім’ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. 

Підсумовуючи все наведене вище варто зазначити про недосконалість чинного законодавства в сфері правовідносин власності осіб, які проживають однією сім’єю без реєстрацію шлюбу, що призводить по виникнення колізій та протилежних рішень суду.

Література:

1. Сімейний кодекс України із змінами та доповненнями №2947-ІІІ: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14.

2. Сурженко О.А. Деякі питання, що постають при здійсненні прав на спільне майно.// О.А. Сурженко // Теорія і практика правознавства. - 2018.  - Вип. 1 (13). - С. 1 – 10.

3. Цивільний кодекс України із змінами та доповненнями №435-IV: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15.

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08#Text. 

5. Постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №369/16486/18: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iplex.com.ua/doc.php?regnum=102010433&red=1000037b30a0f0ffaa55524e6cd0c5a6d1b683&d=5. 

6. Постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16-ц: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iplex.com.ua/doc.php?regnum=86435491&red=100003f84c4330eae134821b334edad0d9af55&d=5. 

7. Постанова Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №204/69/31/20: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iplex.com.ua/doc.php?regnum=99976951&red=100003d7945ca7dd00fbd928038460f5be3043&d=5. 

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота