ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ В УСРР (1920-1934 РР.) - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ В УСРР (1920-1934 РР.)

23.03.2023 15:38

[12. Public administration]

Author: Рабенчук Олег Петрович, кандидат історичних наук, старший викладач кафедри публічного управління та адміністрування Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського


Державна політика більшовиків після перевороту 1917 р. була направлена на створення нової масової культури, яка мала допомагати поширювати та утримувати владу їх партії. В основі такої культури, відповідно до марксистських канонів, лежав матеріалізм у світогляді, диктатура у політиці і колективізм у етиці [1, с. 6].

Основні принципи більшовицької культурної політики В. Ленін сформулював ще у 1905 р. у статті «Партійна організація і партійна література» [2, с. 398]. Він стверджував, що культура суперечить революції і принципово заважає їй. Однак згодом почав говорити про необхідність досягнення «певного рівня культури», задля створення соціалізму, тобто здійснення «культурної революції» слідом за політичною. 

Вже у тезах Агітпропу ЦК КП(б)У про мистецьку політику (1921) наголошувалося, що мистецтво має стати державною пропагандою соціалізму і підпорядковуватися бойовим завданням класової боротьби [3, с. 175].

Для Й. Сталіна цінність культури визначалася лише її актуальним політичним значенням для певного історичного моменту. Усі культурні явища він поділяв на ворожі, «реакційні», які потрібно було знищувати і на революційні, «передові».

Державна політика більшовиків зводилась до формування людини нового типу – будівника комунізму і до ліквідації тих, хто цьому не відповідав. У рамках такої політики культурі відводилась роль «додатка», «служниці» політичного режиму. Державний тоталітарний режим, який формувався в СРСР, мотивував усі рішення інтересами народу, хоча насправді перетворював народ у пасивний матеріал партійного державного будівництва, в основі якого лежало необмежене насильство [4, с. 226].

Й. Сталін зробив насильство універсальним методом державної політики в усіх сферах життя. Насильство стало звичкою, яка проявлялася у ворожості до проявів іншомислення і допомогла Й. Сталіну знищити спочатку стару інтелігенцію, потім політичних опонентів і, з рештою, велику плеяду діячів культури та усіх, хто отримував вороже ідеологічне тавро.

Особливе місце у державній культурній політиці більшовиків посідало питання розвитку національних культур. У роки громадянської війни, коли більшовики завойовували Україну, В. Ленін зі стратегічною метою почав говорити про усунення усіх перешкод щодо вільного розвитку української культури і мови [5, с. 71]. Тенденція до поступок у національному і культурному питаннях зберігалась і надалі й у 1923 р. ХІІ з’їзд РКП(б) проголосив курс на коренізацію новостворених радянських республік. В Україні він отримав назву «українізації». 

Як офіційна державна політика, «українізація» багато у чому створила спочатку сприятливі умови для відносно вільного розвитку нових, оригінальних явищ в українській літературі (неокласики М. Хвильовий, В. Підмогильний, Т. Осьмачка, Є. Плужник), театрі (Л. Курбас), малярстві (М. Бойчук, М. Нарбут) та інших сферах культурного життя України. 

Проте ідеологічний тиск на діячів культури починає посилюватися вже через декілька років після початку «українізації», коли її прихильників навіть у рамках лояльності до більшовицького політичного режиму, починають звинувачувати у «націоналістичних ухилах» («хвильовізм», «шумськізм»).

Після всесоюзної наради при ЦК ВКП(б) з питань агітації, пропаганди і культурного будівництва ключовою стає теза Й. Сталіна про загострення класової боротьби. Зусилля держави направляється на все більшу політизацію культурної діяльності та безпосередній пошук класових ворогів [6, с. 247]. 

За цих умов виокремлюється діяльність наркома освіти УСРР М. Скрипника. Попри ідеологічний тиск держави на діячів культури, він продовжував державну політику розвитку української освіти, науки, мистецтва, літератури упродовж 1927-1933 рр. у рамках, звичайно, комуністичної національно-культурної доктрини в Україні.

Однак утвердження сталінського тоталітарного державного режиму на межі 1920-1930-х рр. призвело до початку масових арештів, організації показових судових процесів, у тому числі, і над діячами культури. Ідеологічних «ухильників» в Україні почали таврувати як «українських буржуазних націоналістів», і нещадно знищувати. Був затаврований до того недоторканий М. Скрипник. Головною небезпекою для державної влади в Україні оголошується «український націоналізм». Починається нечуваний державний терор більшовиків, який нищить як здобутки національно-культурного відродження 1920 - х рр. так і тих, хто був до них причетний.

Література:

1. Николишин С. Культурна політика більшовиків і український культурний процес (публіцистичні рефлексії). Б. м., 1947. С. 6.

2. Ленин (Ульянов) Владимир Ильич. Культурология ХХ век. Энциклопедия. Т. 1. СПб., 1998. С. 398.

3. Даниленко В. М., Касьянов Г. В., Кульчицький С. В. Сталінізм на Україні : 20-30-ті роки. Київ, 1991. С. 175.

4. Сталин (Джугашвили) Иосиф Виссарионович. Культурология ХХ век. Энциклопедия. Т. 1. СПб., 1998. С. 226.

5. Касьянов Г. В. Українська інтелігенція 1920-х – 30-х років : соціальний портрет та історична доля. Київ, Едмонтон, 1992. С. 71.

6. Новохатько Л. М. Соціально-економічні і культурні процеси в Україні у контексті національної політики радянської держави (20-і – с. 30-х рр. ХХ ст.). Дис. …д-ра іст. наук : 07.00.01. Київ, 1999. С. 247.

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота