ФОРМИ УЧАСТІ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ: НОВЕ У ПОГЛЯДАХ ТА ВИСНОВКАХ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ФОРМИ УЧАСТІ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ: НОВЕ У ПОГЛЯДАХ ТА ВИСНОВКАХ

08.05.2023 16:07

[2. Legal sciences]

Author: Грабовська Оксана Олександрівна, доктор юридичних наук, професор кафедри цивільного процесу Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Органи державної влади, органи місцевого самоврядування завжди посідали окреме специфічне місце у складі суб’єктів цивільних процесуальних павовідносин, учасників судового процесу.  Специфіка ця багатоаспектна. Зокрема, на відміну від учасників справи з приватним характером інтересу, органи державної влади, органи місцевого самоврядування стають учасниками судового провадження лише у випадках, передбачених законом в силу виконуваних державних функцій. Функції зумовлюють й форми (способи) реалізації передбачених законом прав чи обов’язків.

Враховуючи правове регулювання прав та обов’язків органів у цивільному судочинстві, традиційним у наукових та навчальних джерелах є виділення двох форм участі органів державної влади, органів місцевого самоврядування у цивільному судочинстві  – звернення до суду з позовом (заявою) чи вступ у вже відкрите провадження для надання висновку. При цьому окремі спеціалісти з очевидною ясністю стверджують про “лише” дві форми участі: шляхом звернення до суду, та вступ для подання висновків”[1, с. 328]. І в першому, і в другому випадках органи діють в інтересах інших осіб,  державних чи суспільних інтересах.

Така парадигма щодо форм участі органів державної влади, органів місцевого самоврядування є усталеною в цивільній процесуальній доктрині та не викликає дискусію. Водночас, в одному із останніх науково – практичних коментарів Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), до зазначених двох форм участі в цивільному судочинстві органів державної влади, органів місцевого самоврядування практикуючий юрист, коментуючи зміст ст. 56 ЦПК України, окрім двох вищезазначених форм додав й  третю форму - вступ у справу, провадження в якій відкрито за позовами (заявами) інших осіб, подавати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими чи виключними обставинами [2, с. 127].  

Таким чином логічною є потреба в аналізі положень Цивільного процесуального кодексу України, якими урегульовано становище органів державної влади, органів місцевого самоврядування в цивільному судочинстві, тим паче, що даному  питанню не приділяється належної уваги з боку науковців. Актуальність питання про форми участі органів державної влади, органів місцевого самоврядування зумовлена також прийняттям у 2017 році нової редакції ЦПК України, розробники якої суттєво змінили майже усі інститути, в тому числі й інститут правосуб’єктності.  

Вихідним положенням, яке визначає становище органів державної влади, органів місцевого самоврядування в цивільному судочинстві є частина 2 статті 4 ЦПК України, згідно із якою у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Видається, що у зазначеному положенні відображено  загальну матрицю  участі органів державної влади, органів місцевого самоврядування в цивільному судочинстві - право на звернення до суду у способи, передбачені законом. Водночас, законодавцем не уточнено формат такого звернення. Звертатися до суду можна і з позовом (заявою),  і з різними клопотаннями, і з апеляційними (касаційними) скаргами тощо. Таким чином, частину 2 статті 4 ЦПК України слід сприймати у широкому сенсі: як право звернення до суду у різні способи, з різних підстав, на виконання встановлених законом повноважень. 

У частині 1 статті 56 ЦПК України уточнено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

В даному випадку також йдеться про право органів державної влади, органів місцевого самоврядування звертатися до суду, але законодавцем при цьому підкреслено засіб звернення – заява, та право брати участь саме у справах, ініціованих органом, що логічно і обгрунтовано. 

У зв’язку із таким регулюванням виникає закономірне питання про те, чи не навмисно законодавцем не зазначено, що йдеться про будь-які заяви, клопотання, скарги тощо, а не лише про позовну заяву (заяву про видачу судового наказу, заяву у справах окремого провадження), які є передумовою відкриття провадження у справі? 

Чинним ЦПК України передбачено два види заяв, якими можуть оперувати учасники справи: 1) заяви по суті справи, якими є позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина 2 статті 174), та 2) заяви з процесуальних питань – це заяви, клопотання і заперечення з процесуальних питань (частина 1 статті 182).

У заявах по суті справи учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору (ч. 1 ст. 174). У заявах  з процесуальних питань – заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань (ч. 1 ст. 182).

Оскільки органи державної влади, органи місцевого самоврядування, відповідно до  частини 4  статті 42 ЦПК України, є учасниками справи, таким чином, їм належить право подавати  й  заяви по суті справи, й  заяви з процесуальних питань, про що власне й ідеться у частині 1 статті 56 ЦПК України. Отже, перша форма участі органів державної влади, органів місцевого самоврядування в цивільному судочинстві, яка виділяється у цивільній процесуальній доктрині, – подання заяв в інтересах інших осіб,  державних чи суспільних інтересах, є урегульованою з очевидною ясністю.

Так само однозначно частиною 6 статті 56 ЦПК України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень.

Що ж стосується права на оскарження судових рішень, подання заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими чи виключними обставинами, зумовлене функціональними обов’язками, то в даному випадку видається правильним зазначити наступне: подання апеляційної чи касаційної скарги дещо виходить за рамки категорії “звернення органу із заявами”, про шо йдеться  у частині 1 статті 56 ЦПК України, оскільки засобом оскарження судових рішень в цивільному судочинстві є апеляційна скарга. Водночас, право подання апеляційної чи касаційної скарги, заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими чи виключними обставинами, відповідає змісту нормі, закріпленій у частині 2 статті 4 ЦПК України, та відповідно до якої у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

ЦПК України 2004  року не поділяв на види заяви, що можуть надходити від учасників справи, відповідно, на заяви по суті справи, та заяви з процесуальних питань, а засобом апеляційного перегляду справи була заява про апеляційне оскарження рішення, яка передувала апеляційній скарзі (стаття 294 ЦПК України 2004 року), таким чином, наукові висновки, які були підготовлені до 2017 року, відповідно, грунтувалися на чинному на той час законодавстві. Очевидно, що саме тому й не виділялася така форма участі органів державної влади, органів місцевого самоврядування в цивільному судочинстві як подання апеляційної чи касаційної скарг.

Стосовно ж заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими чи виключними обставинами в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах, то  право на їх подання вочевидь слід відносити до такої форми участі в цивільному судочинстві як подання до суду заяв в інтересах інших осіб, або державних чи суспільних інтересах.

Таким чином, з огляду на зазначене, видаються обгрунтованими наступні висновки:

1. Подання до суду різного роду заяв в інтересах інших осіб, або державних чи суспільних інтересах – форма участі органів державної влади, органів місцевого самоврядування в цивільному судочинстві;

2. Вступ у відкрите провадження в цивільній справі з метою подання висновку – форма участі органів державної влади, органів місцевого самоврядування в цивільному судочинстві;

3. Оскарження судових рішень шляхом подання апеляційної чи касаційної скарг – форма участі органів державної влади, органів місцевого самоврядування в цивільному судочинстві.

Кожна із зазначених форм участі органів державної влади, органів місцевого самоврядування в цивільному судочинстві зумовлена функціями органу, потребами суспільства та судової діяльності.

Література:

1. Курс цивільного процесу. В.В. Комаров, В.А. Бігун та ін. Харків. “Право”. 2011. С. 328. 

2. Науково-практичний коментар. Цивільний процесуальний кодекс України. За заг. ред. Н.Ю. Голубєвої. К. Юрінком Інтер, 2021. С. 127.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота