ПОДІЛЬСЬКІ ДЖЕРЕЛА У ТВОРЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ПОДІЛЬСЬКІ ДЖЕРЕЛА У ТВОРЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

26.05.2023 23:33

[8. Philological sciences]

Author: Черняк Ярослава, викладач-методист української мови і літератури, Відокремлений структурний підрозділ «Кам’янець-Подільський фаховий коледж Закладу вищої освіти «Подільський державний університет», м. Кам’янець-Подільський


Стаття є спробою глибшого дослідження маловідомих і недостатньо  вивчених сторінок історії української літератури, зокрема тих, що пов’язані з біографією Лесі Українки, з її неодноразовим перебуванням на Хмельниччині, яка надихала поетесу, була одним із життєдайних джерел її творчості.

Ключові слова: Поділля, Леся Українка, поетеса, творчість, поезії, пісні. 

Є письменники, чиї твори можна читати і перечитувати багато разів, відкриваючи все нові грані непересічного таланту автора. Таким митцем є Леся Українка, чия творчість стала видатним явищем світової літератури. 

Актуальність статті визначається тим, що для більш глибокого розуміння життєвого і творчого подвигу поетеси є потреба та необхідність прослідувати сторінками життєпису Лесі Українки, які відкривають нові факти, пов’язані з перебуванням поетеси на Поділлі. 

Ця тема знайшла вже своє відображення у працях таких літературознавців, як А. Костенко, М. Магера, М. Мороз, А. Сваричевський. Їх наукові доробки заслуговують на увагу та слугують основними джерелами для поглибленого вивчення й узагальнення матеріалів з даного питання. 

Лесина доля була незвична. Щедро обдарована талантом, сповнена палкої любові до людей, протягом усього життя Леся Українка через хворобу, змушена була багато подорожувати. Як відомо, у 1888 році 17-річна Леся Українка їздила на південь України до Одеси, щоб пройти курс лікування. Враження від цієї вимушеної мандрівки відбито в циклі віршів «Подорож до моря», який увійшов до першої збірки поетичних творів Лесі Українки «На крилах пісень», надрукованої у Львові на початку 1893 року [2]. Розпочинається цикл твором, у якому поетеса передає свої переживання, викликані розлукою з Волинню – «рідним куточком»:

Прощай, Волинь! Прощай, рідний куточок!

Мене від тебе доленька жене [2, с. 92].

Аж ось простягнулась «мило, недбало» подільська земля: «…Славути красної бори соснові…». Юна поетеса передає свої схвильовані настрої, викликані образами розкішної подільської природи. Її захоплення красою Славутчини вилилося у пам’ятні слова: «Славути красної бори соснові...».

Місця, згадані у вірші, – на півночі нинішньої Хмельницької області [8]. Ті чарівні краєвиди надихнули Лесю оспівувати наш подільський край, послужили до написання відомої поезії «Красо України, Подолля».[2, с. 92-93], [11]. Уже в першій строфі-заспіві (чотиривірші) поетеса визначає свій настрій – стурбованість, тривогу через те, що недоля оповила чарівний куточок України – Подолля. У наступній строфі-приспіві – трьох двовіршах – думки і почуття йдуть від супротивного: стурбованість змінюється захопленням картинами, що одна за одною пролітають перед очима поетеси: «весела балочка», «красні села», «хати, садками вкриті». Строфа-заспів (чотиривірш) дає змогу зрозуміти, як зачаровує поетесу краса подільського краю: безмежні «лани золотії», «бори велечезні, густії». І знову приспів, у якому авторка через чудові картини природи («ярочки зелененькі», звивисті стежечки, кручі) відтворює своє щире почуття радості від милування неповторним Поділлям. Однак, наприкінці через плин думок, почуттів від супротивного Леся Українка передає свою цілковиту єдність з рідним народом, переживання, які змішуються з почуттям гіркоти, через те, що горе, недоля затьмарюють оту нерукотворну красу. Отже, як бачимо, саме подорож Поділлям допомогла Лесі Українці створити цей своєрідний гімн нашому подільському краю.

Говорячи про зв’язки поетеси з Поділлям, слід звернути увагу на інформацію, зафіксовану у фундаментальній праці Ольги Косач-Кривинюк «Леся Українка. Хронологія життя і творчості» [1] й праці М. О. Мороза «Літопис життя та творчості Лесі Українки» [6], де згадується місто Славута, проте лише один раз під 1888 роком. Однак, як зазначають автори статі «Лесине літо в Славуті» [10] – Наталія Пушкар та Олексій Златогорський – новий поштовх до роздумів про відвідування Лесею Українкою Славути спричинила фотографія, привезена з далекої Австралії громадянкою Євою Зарембською - Кратохвіль, яка у 2002 році відвідала Славуту, де жили її предки. Як стверджувала гостя, згадане фото зроблене у 1904 році на території кумисово-лікувального закладу в Славуті. Мешканців Славути схвилювало те, що на фото вони побачили Лесю Українку, це підтвердили науковці  Літературно-меморіального музею-садиби Лесі Українки в Колодяжному та Звягельського літературно-меморіального музею Лесі Українки. 

Приходимо до висновку, що влітку 1904 року Леся Українка з членами родини Квітки побувала у Славуті, де в кумисово-лікувальному закладі лікували хронічні хвороби органів дихання. Коли душу поетеси заполонили спогади про дорогого брата Михайла, Поділля надихнуло її до написання, принаймні одного, твору – «Спогад з Євпаторії», датованого автографом 27 липня 1904 року [2 , с. 305 – 306].

У листах та архівних матеріалах Лесі Українки є багато згадок про Полонне, куди часто в гості до рідного батькового брата Григорія Косача приїжджала Леся. За свідченням науковця Мороза М.О., у рукописному відділі Інституту літератури Академії наук України зберігається лист найулюбленішої сестри Лесі – Ольги Косач-Кривинюк, в якому є такі рядки: «1893 р. 30. V. Леся зі мною… заїздили до дяді Гриші в Полонне» [6, с. 107]. Сама Леся про відвідання Полонного повідомляє в листі до матері, датованому 5.VI. 1893 р.: «Люба мамочко! …У Полонному ми були тільки біля пам’ятника та в Новоселиці… [4, с. 156–157]. 

Привертає увагу фраза із листа: «Ми були тільки біля пам’ятника…». У місті Полонному із уст в уста переказували трагічну історію кохання й вірності, скріплених смертю юних закоханих – бідної дівчини-красуні Іоганни Тушинської та офіцера кавалерійської військової частини Петра Білокопитова, що через соціальну нерівність зіткнулись з перешкодами тодішньої моралі. Не бажаючи зрадити свої почуття, та щоб ніхто не зміг їх розлучити, кинулись Іоганна з Петром у хвилі бистрої Хомори-річки. На могилі закоханих стоїть і донині пам’ятник, про який згадувала Леся Українка [8, с. 12]. Думаємо, що історія про недоспіване кохання глибоко захопила та вразила своєю вічною темою тонку натуру – Лесю Українку. Можливо, саме цей пам’ятник і ця історія наштовхнули поетесу на думку написати гімн коханню та вкласти його в уста героїв вічної драми-феєрії “Лісова пісня”...




Відвідуючи Поділля, Леся Українка щиро цікавилась українським фольклором, збирала та записувала оригінальні, без підробок українські народні пісні, які зачаровували її, були вірними супутниками протягом такого короткого й нелегкого життя. Так, окрім величезної неоціненної літературної спадщини, поетеса залишила нам ще й пісенні збірки. Ці народні скарби зібрано в унікальній оригінальній книзі «Народні мелодії. З голосу Лесі Українки записав і упорядив Климент Квітка. Київ. 1917» [7]. Сюди увійшли й пісні, записані на Хмельниччині, як, наприклад, пісня про героїчну смерть козака, що поліг за рідну землю. Ця пісня записана в книзі під №102 з географічною поміткою «З Полонного».




Там, де нині проходить дорога з Полонного на Новоселицю, у якій бувала поетеса, кипіли найбільші бої з ординцями. Недарма народ прозвав тутешню річку Різанкою. Цим шляхом, місточком через Різанку, їхала поетеса в Новоселицю, ще раз переконуючись, що «кров’ю обкипіла давнина». Також в полі недалеко від дороги з Полонного до Миропілля, якраз біля тієї дороги, якою теж проїжджала Леся Українка, є давня козацька могила, про яку розповідають чимало легенд. Тож не випадково, що пісню про героїчну смерть козака записала поетеса саме в Полонному. [12].

Привертають увагу також записані на Поділлі веснянки та пісні до весняних ігор та танців.  




Проаналізувавши, сторінки життя і творчості великої поетеси, зокрема періоди перебування Лесі Українки на Хмельниччині, приходимо до висновку, що подільський край був для неї цілющим джерелом, яке давало їй творчу наснагу, вселяло оптимізм і сили, хоч без надії, та все ж сподіватись.

Література

1. Косач-Кривинюк О. П. Леся Українка. Хронологія життя і творчости / О. Косач-Кривинюк; автор проекту та відп. за вип. Н. Сташенко. – Луцьк: Волин. обл. друк., 2006. 928 с. 

2. Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Київ: Наукова думка, 1975. Т. 1. 449 с. 

3. Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Київ: Наукова думка, 1977. Т. 9. 200 с. 

4. Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Київ: Наукова думка, 1978.  Т. 10. 544 с. 

5. Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Київ: Наукова думка, 1978. Т. 12. 704 с. 

6. Мороз М. О. Літопис життя і творчості Лесі Українки. Київ: Наукова думка, 1992. 630 с. 

7.  Народні мелодії. З голосу Лесі Українки. Ч.1 / записав і упоряд. К. Квітка. Київ: [б.в.], 1917. 229 с.

8. Сваричевський А. Буду жити: слідами Лесі України на Хмельниччині.  Хмельницький. 1991. 31 с.

9. Сваричевський А. Слідами поетеси на Поділлі. Народна творчість та етнографія. 1970. № 6.

10. Лесине літо в Славуті. URL:http://www.slavuta.km.ua/index.php3?context=info&lang=U&id_s=10&cont=k&id_w=795&m%5B403%5D=1

11. Леся Українка. Розповідь про письменницю. «Красо України, Подолля!» URL:https://ukrlit.net/lesson/8klas_3/36.html 

12. Леся Українка і Поділля. URL: https://litgazeta.com.ua/articles/lesya-ukrayinka-i-podillya/



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота