КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВІ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ В НАУЦІ: ОСОБЛИВОСТІ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВІ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ В НАУЦІ: ОСОБЛИВОСТІ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ

14.07.2023 23:36

[2. Legal sciences]

Author: Бортняк Катерина Василівна, доцент кафедри публічного та приватного права Навчально-наукового гуманітарного інституту Таврійського національного інституту імені В. І. Вернадського



Держава, реалізуючи політику у сфері науки, послуговується загально управлінською моделлю реалізації владних функцій, що втілюється в діяльності конкретних органів державної влади. На ці органи покладається обов’язок реалізації відповідної галузевої державної політики, а тому вони повинні бути наділені певним обсягом повноважень та функціональних можливостей для повноцінного впровадження в життя всіх цілей та завдань державного регулювання конкретної сфери суспільного буття. Сфера науки не є винятком, але її особливість пов’язана із суспільним феноменом науки та наукових знань, розвиток яких, а особливо результати, складно передбачити, хоча і відбувається їх прогнозування та планування. Але для повноцінної реалізації управлінської функції суб’єкт управління повинен мати чітке бачення розвитку підконтрольних об’єктів та сфери. яку він регулює. Для цього, як і в будь-якому управлінському процесі, державою використовується спеціальна контрольно-наглядових функція, яка в контексті сфер науки має певні особливості, що обумовлюють спосіб її практичного втілення та впливає на загальний результат розвитку вказаної сфери. Контрольно-наглядова функція реалізується через систему відповідних суб’єктів управління за допомогою конкретного владно-управлінського інструментарію, зміст якого залежить від сфер застосування. Державне управління в сфері науки  передбачає існування системи органів влади в особі Міністерства освіти і науки України (далі – МОН) та підпорядкованих йому структур, а також наукових установ, що реалізують науково містку складову процесу реалізації державної політики в сфері науки: Національна академія наук України (далі – НАНУ) та національні галузеві академії наук. Вже в цьому криється перша особливість реалізації контрольно-наглядової функції держави в сфері науки. 

Так, НАНУ та національні галузеві академії наук в першу чергу мають правовий статус суб’єктів наукової діяльності, тобто реалізують безпосередню наукову та науково-технічну діяльність, здійснюють наукові пошуки та іншу діяльність пов’язану із отриманням наукового результату, інноваційну тощо. Але саме НАНУ визначає основний напрямок розвитку наукових пошуків, визначає програми розвитку різних галузей науки та встановлює виходячи із цього цілі другого порядку вже для підпорядкованих їй наукових установ. За такої моделі цілепокладання та організації процесу розвитку науки, реалізація контрольно-наглядової діяльності зводиться фактично до перевірки відповідності напрямків витрат державних коштів на утримання підпорядкованих НАНУ наукових установ. 

Релевантність такого контролю не відповідає загальним завданням реалізації державної політики в сфері науки де першочерговою метою є досягнення наукового результату. 

Другою важливою особливістю аналізованої нами функції є те, що не існує методологічного обґрунтування для визначення достатності чи допустимості витрат державних ресурсів для досягнення науковими установами відповідного наукового результати. Іншими словами, під час контролю за цільовим використанням державного фінансування та інших ресурсів НАНУ, МОН та національні галузеві академії наук фактично повинні користуватись принципом економічної доцільності та співставності економічної цінності від отриманого наукового результату витраченим на таке отримання ресурсам. Але така форма контролю не відображає реальний стан розвитку наукового процесу, оскільки важко передбачити хід наукових досліджень, особливо в тих галузях науки в яких такі результати є проривними та не мають аналогів у світі. Така «непередбачуваність» процесу наукового розвитку ставить під питання результати контрольно-наглядової діяльності, особливо їх аналізу та висновків, прийнятих органами державної влади. Загальноприйняті або традиційні для розвинутих економік пропорції витрат ВВП на наукову сферу не можуть в умовах розвитку наукової сфери в Україні під час протистояння військовій агресії рф відображати реальний стан допустимості витрат державних ресурсів. Тому і результати контролю боку держави за діяльність наукових установ  в даному аспекті потребують подальшого  критичного аналізу для прийняття рішень щодо корегування державної політики в сфері науки. 

Наступною відмінною рисою реалізації контрольно-наглядової діяльності в сфері науки є дуалістична природа процесів нагляду та контролю. Характерно, що нагляду властива зовнішня спрямованість щодо піднаглядних об’єктів: суб’єкти та об’єкти нагляду не є елементами спільної системи органів. Контроль може здійснюватись і «всередині» системи (відомчий або внутрішньовідомчий контроль). Компетенція органів контролю включає можливість втручання в діяльність підконтрольного об’єкту, притягнення винних осіб до відповідальності. На наше переконання, контрольна функція державного управління в Україні повинна охоплювати два найважливіші напрями – контроль і нагляд. Ці напрями мають бути відображені у повноваженнях інституційно відокремлених організаційно-правових форм на центральному, регіональному та місцевому рівнях управління. Контроль повинен сприяти підвищенню якості здійснення державної влади та втілюватись в організаційно-правових формах державної контрольної діяльності. Нагляд же має забезпечувати реалізацію контрольної функції державного управління щодо приватних суб’єктів у різних сферах суспільного життя з метою створення належних умов розвитку суспільства загалом та господарської діяльності зокрема.

Натомість контроль – постійна функція управління, умова забезпечення успішності його діяльності, він завжди професійний, незалежно від того, відомчий чи загальнодержавний. Тобто, нагляд має більш «вузьку» сферу застосування. Контроль потрібно вважати більш широким поняттям, а нагляд необхідно розглядати як елемент контролю, як «звужений контроль», але звужений лише по відношенню до сфери свого застосування. Нагляд здійснюється за об’єктами, які не підпорядковані органу, що здійснює нагляд, тоді як контроль може здійснюватися як щодо підпорядкованих суб’єктів, так і тих, що не мають прямого підпорядкування. Наявність протилежних точок зору свідчить про помилковість ототожнення інститутів контролю і нагляду, натомість заслуговує уваги твердження, що це дві самостійні форми реалізації контрольної влади у правовій державі.

Такі загальнотеоретичні висновки ми заломлюємо в цілком практичній площині зазначаючи, що і контроль, і нагляд – все це способи за допомогою яких відбувається фіксація стану та особливостей процесу розвитку наукової сфери в одиницю часу або протягом певного періоду з метою встановлення закономірностей та відхилень її розвитку. Інші особливості стосуються як природи науки, як унікального суспільного феномену, що має важливий вплив на соціально-економічну підсистему держави; так і особливостей регулювання відносин з приводу створення, використання та капіталізації результатів наукових пошуків.

Література:

1. Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки України: Постанова Кабінету Міністрів України  від 16.10.2014 № 630.  URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/630-2014-%D0%BF#Text

2. Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 26.11.2015 № 848-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота