ЛЕКСИЧНІ ДІАЛЕКТИЗМИ В ТЕКСТАХ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ ІЗ ВОЛИНІ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ЛЕКСИЧНІ ДІАЛЕКТИЗМИ В ТЕКСТАХ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ ІЗ ВОЛИНІ

18.07.2023 13:42

[8. Philological sciences]

Author: Данилюк Ніна Олексіївна, доктор філологічних наук, професор кафедри української мови Волинського національного університету імені Лесі Українки



В українському мовознавстві питання взаємодії літературної мови, фольклору та діалектів вивчали Г. Аркушин, І. Гороф’янюк, П. Гриценко, С. Я. Єрмоленко,  І. Матвіяс  та інші вчені. До нього ми зверталися в кількох статтях, у  монографії [3, с. 53–65] та в дисертації. Попри низку праць залишаються різні підходи дослідників до визначення місця  фольклору в системі загальнонародної мови. Його кваліфікують як: 1) функціонально-стильовий різновид діалекту; 2) діалект у його естетичній функції, художній діалект; 3) інтердіалект; 4) наддіалектне утворення. Розгляд особливостей діалектних одиниць різних рівнів упродовж історії літературної мови з урахуванням регіональної специфіки текстів, на нашу думку, сприятиме  вирішенню проблеми, що й зумовлює актуальність цієї розвідки.

Джерельною базою дослідження слугували збірники українського    фольклору    ХХ ст.,    підготовлені Г. Аркушиним, В. Давидюком, Ф. Колессою, О. Кольбергом, О. Кондратович, К. Мошинським, О. Ошуркевичем, Лесею Українкою та іншими збирачами, а також наші  записи. Серед лексичних діалектизмів  у мові пісень, слідом за      П. Гриценком    розрізняємо власне словесні  діалектні одиниці, які «становлять дублети до літ.[ературних] відповідників […] або синоніми часто з виразним експресив.[ним] забарвленням» [2, с. 152] й етнографізми.

У складі лексичних діалектизмів-іменників, зафіксованих у текстах на території волинсько-поліських та волинсько-подільських говорів,  виділено такі тематичні групи назв: 1) осіб за різними ознаками:  ґазда (ґаздонька, ґаздочка) – ‘господар’, ґаздиня (ґаздинька, ґаздиночка, ґаздинечка) – ‘господиня’,  напр.: Пішов ґазда й у дорогу,  А ґаздиня дома; молодзьон – ‘кавалер’: А сєм молодзьонов женітса;  єдиниця (єдиничка) – ‘єдиний син чи дочка; одинак/одиначка’:  Я у матері єдиничка; не кукібниця – ‘не старанна, не дбайлива жінка’:  Твоя жінка не робітниця, До нашого добра не кукібниця; 2) частин тіла людини, голови: шудрі – ‘кучері’: А як шудрами затрасе, Нам горілойки принесе; писок – ‘губи’, ‘рот’: Ой ціхо, невістка, не простирай писка; 3) рослин: рожа (ружа) – ‘шипшина’, ‘троянда’:  Ой вирву я з рожі квітку Та й пущу на воду;  крокіс – ‘шафран’: Росте крокіс у садочку;  4) тварин і птахів: кокошка – ‘курка’: Ой у саду, саду Гуляла кокошка, Чорнявая, білявая, Дзюбатая трошки; товар – ‘рогата худоба’: Ой роде, роде багатий, та давай же (у придане.  Н.Д.) товар рогатий;  5) одягу (або їх частин) і прикрас: одіннічко – ‘одяг’: Ой дай, мати, одіннічко, Крамную сорочку; кошуля – ‘сорочка’: Шила кошульку з тонкого рубку; ґузир – ‘ґудзик’: Ой той мені сподобався – ґузирями защипався;  бинда – ‘стрічка’:  Та купили хорошую бинду; 6) предметів побуту: обруси – ‘скатерті’:  Застилайте на столи обруси, Щоб наш віночок не струсив; конов(онь)ка – ‘дерев’яне відро’: Принеси-но коновоньку в хату; кухер –  ‘скриня’: Кухру ж ти да мой, кухру, ци за гуд цєбє наробіці, А за нуч роздаріці; 7) продуктів і страв: солодзіна – ‘мед’: Я ж тому медзьвєдзю солодзіни подкіну; студень (студенець) – ‘холодець’: Зварю тобі студенець; обрік – ‘січка із зерном’; ‘корм для коней’: Треба коням обрік дати; 8) знарядь праці:  гарапуга – ‘арапник’, ‘нагай’, ‘батіг’: Ой він бив мене гарапугою Називав мене та й нехлюєю!; 9)  будівель та їх частин: баня –  ‘церква’: Oj na toj hore stojała bańa; 10) топосів: город – ‘місто’: Три городи звоював; ольос – ‘вільшина’, ‘ліс на багнистому місці’: Ой хорошенько збудовано,…Із дерева, із ольосу;  11) одиниць виміру:  шариночка – ‘рядок’: Чиє ж гето будиночки, Ей, у чотири шариночки?; гарнець – ‘посудина; давня одиниця виміру сипучих продуктів’: Чи ти дасиш гарнець збожжя?; кварт(ирочк)а – ‘велика кружка на 1 літр; давня одиниця виміру рідин’: Ой винеси квартирочку квасу; 12) абстрактних понять: житка –  ‘життя’: Ой вже мені приймацькая Житка надоїла та ін. Лексичні діалектизми-дієслова позначають: 1) дії людини: видати (видіти) – ‘бачити’:  Я всі краї облітав, Твого роду не видав; ладити – ‘ремонтувати’:  Ой бондарику, бондарику, поладь мені коновочку; 2) стани людини: домувати – ‘знаходитися вдома’:  А вже наша господинейка домує, Вона нам вечеройку готує; 3)  дії та стани неістот:  случитися – ‘статися’: Ходи, мати, вже до хати, Бо случилась біда в мене. Діалектизми-прикметники називають певні (здебільшого якісні) ознаки осіб чи предметів довкілля: 1) ознаки людей:  мізинне – ‘найменше’: Що ж ви нам додасте? Мізинне дитятко; шудратий – ‘кучерявий’: А наш хазяїн шудратий, На горілойку багатий; 2) ознаки натурфактів: зимний – ‘холодний’: Кирниця глибока, І зимна в ній вода. Лексичних діалектизмів-займенників, що вказують на певні предмети і якості, виявлено порівняно небагато, напр.: гето – ‘це’:  Гето, Гето так, (2), Так сєють мак. Діалектні прислівники передають ознаки дій, як-от: бардзо  – ‘дуже’: Ой наш господар бардзо рад, Що на полі є виноград;  нігди – ‘ніколи’: Невістка свекрусі нігди не догодить;  бізмаль – ‘мабуть’: Щось мої женці довго жнуть, Бізмаль, мені віночок принесуть.

Серед слів-діалектизмів є  також неповнозначні частини мови. У народних піснях найчастіше зафіксовано фразові діалектні частки з модальним та формотворчим значеннями, напр.: но –  ‘лише’: Чи всім людям така біда, чи но мені молоденькій? Частина діалектизмів –  прийменники з просторовим  та об’єктним значеннями:  над –  ‘від’: Да нема древа ранішого над дубочка, Да нема роду ріднішого над батечка; за – ‘про’: Гей, я б до неї привіталась, За родину розпиталась. Невелика кількість діалектизмів, переданих сполучниками підрядності або сполучними словами:  же (-с) – ‘що’, што – ‘що’: Мамо моя, мамо, што ти наробила, Же-с мене на світі без поля лишила?; коб / кєб – ‘щоб’: Кєб ти вечора не дождала.

Етнографічні діалектизми  позначають реалії певних етнографічних регіонів. В аналізованих піснях  виділено кілька назв із Волинського Полісся та Волинського Поділля:  1)  одягу, головних уборів, взуття і прикрас: керсет(ка) – ‘жіночий одяг без рукавів’: Та продала дівчина керсет, та купила чумакові кисет; коралі – ‘намисто з коралів; будь-яке намисто’: Мене парубок любив І коралі купив;  2) обрядових місць: посад – ‘місце за столом, де садовлять молодих під час весілля’: Ой дай Боже, на посаді сісти;  3) обрядодій: кугутати – ‘щедрувати’ (Волинське Полісся) та ін.:  Ку-гу, кугутаю на новеє літо; 4) учасників обрядів: маршалкі – ‘весільні старости’: А я, молодзєнька, Да біло бєліла, (2) І маршалкі даріла.

Семантичні діалектизми умовно поділяємо на дві групи: 1)  слова, що мають спільні значення із загальновживаними, але відрізняються від них одним або кількома новими значеннями, наприклад: вино – ‘хмільний напій з виноградного соку’  і ‘виноград’: Перша чаша – з солодким вином  – ‘хмільний напій’; Ой плило, плило Райське дерево, Ой, як приплило край із Дунаю, Красно зацвіло,  А як зацвіло – вино зродило – ‘виноград’, ‘ягоди’; 2)  слова, що в місцевих говорах уживаються в іншому значенні, ніж у загальнонародній мові. Серед них назви: а) осіб: дедьо (дедик) – ‘батько’:  Ой прийшла я до дедика, дай-но, дедю, воли; б)  предметів, знарядь праці, будівель та їх частин, одиниць виміру:  бодня – ‘велика бочка’: Прив’язати господиню до бодні, Щоб не були женчики голодні; клєція (клєць) – ‘комора’: Ци далеко сцєжка до клєці?; майонто(чо)к –‘багатство’: А мій батько майонточок має; постать – ‘вижжате поле’: Наш паночок веселіє, По постаці походжає, Колосочки подбірає; в) абстрактних понять: беседа –  ‘гостювання, хрестини, весілля, родини і под.’: Коровай ноги має, з комори втікає, з комори до хаточки, до любій беседойки; пригода – ‘випадок, подія’: Не втішайтеся, воріженьки, а моїй пригоді;  слава –‘поговір, неслава’: А вже слава на все село стала;  г) рослин: дуля (дулька) – ‘сорт груші’: Сидів голуб на дубочку, голубка на дульці; зілля –‘лікувальні трави або засіб чарування’: Їде козак із-за моря з зіллям;  ґ) ознак: кудряве – ‘пінисте’: Кудряве пиво людям на диво; д)  дій і станів:   здихати – ‘зітхати’ (пор.: розмовно-просторічне ‘помирати’): Нехай же я перестану Тяженько здихати; прощати – ‘розлучатися’: Ішов стрілець на війноньку, Прощав свою дівчиноньку; е) сталі вислови:  рокове свято – ‘велике свято (раз у році)’: Браття-соколята, Прибудьте до мене Рокового свята!

Отже, погоджуємося з думкою Ю. Грицевича, що «тексти фольклору обмежено відображають склад діалектної лексики…» [1, с. 170], оскільки основу словникового складу формують одиниці літературної мови з поодинокими вкрапленнями лексичних діалектизмів, що дає підстави вважати мову усної поезії різновидом художнього стилю.  

Література:

1. Грицевич Ю. Діалектний компонент у фольклорних текстах із Західного Полісся : монографія. Луцьк : Вежа-Друк, 2022.  192 с.

2. Гриценко П. Ю. Діалектизм. Українська мова: енциклопедія. 3-є вид., зі змінами і доповн.  Київ : Укр. енцикл. ім.  М. П. Бажана, 2007.  С. 151–152.

3. Данилюк Н. Поетичне слово в українській народній пісні : монографія.  Луцьк :  Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. 511 с.  



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота