ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ НОТАРІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ПРИ ПОСВІДЧЕННІ ДОГОВОРІВ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ НОТАРІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ПРИ ПОСВІДЧЕННІ ДОГОВОРІВ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

29.09.2023 23:47

[2. Legal sciences]

Author: Кияниця Ліна Володимирівна, аспірант Інституту держави і права ім. В.М. Корецького



Відкриття «ринку землі» зумовило запровадження в законодавстві нових механізмів контролю в цивільно-правових відносинах. Так, стаття 130 Земельного кодексу України встановлює вимоги до набувача земельної ділянки сільськогосподарського призначення. По-перше набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г) держава [1]. При цьому відповідно до перехідних положень Земельного кодексу України до 1 січня 2024 року забороняється купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв) [1]. По-друге забороняється набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення: 1) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, - на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), які розташовані ближче 50 кілометрів від державного кордону України (крім державного кордону України, який проходить по морю); 2) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом; 3) особами, які належать або належали до терористичних організацій; 4) юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є іноземні держави; 5) юридичними особами, у яких неможливо встановити кінцевого бенефіціарного власника; 6) юридичними особами, кінцеві бенефіціарні власники яких зареєстровані в офшорних зонах, віднесених до переліку офшорних зон, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 7) фізичними та юридичними особами, стосовно яких та/або стосовно учасників (акціонерів, членів) або кінцевих бенефіціарних власників яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції" у вигляді заборони на укладення правочинів з набуття у власність земельних ділянок, а також пов’язаними з ними особами; 8) юридичними особами, створеними за законодавством України, що перебувають під контролем фізичних та юридичних осіб, зареєстрованих у державах, включених Міжнародною групою з протидії відмиванню брудних грошей (FATF) до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом [1]. 

Оскільки договори щодо відчуження земельних ділянок підлягають нотаріальному посвідченню, на нотаріуса покладено обов’язок контролювання дотримання зазначених вимог. Відповідно до статті 55 Закону України «Про нотаріат» при посвідченні угоди про відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення перевіряється дотримання встановлених Земельним кодексом України вимог до набувачів права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, у тому числі обмежень щодо загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які вправі набувати у власність одна особа, така перевірка здійснюється з використанням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо за результатами перевірки виявлено невідповідність таким вимогам, нотаріус відмовляє у посвідченні угоди [2]. 

Порядок здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним статтею 130 Земельного кодексу України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 р. № 637, регламентує процедуру проведення вказаної перевірки нотаріусом. Відповідно до нього перевірка здійснюється до посвідчення договору відчуження земельної ділянки, розповсюджується на набувачів фізичних осіб та юридичних осіб, за результатами перевірки складається протокол проведення перевірки набувача, відповідальність за достовірність внесеної до протоколу інформації несе нотаріус, який проводив таку перевірку [3]. 

При цьому виникає багато питань щодо реалізації зазначених норм законодавства. Так, наприклад, Публічна кадастрова карта України не повною мірою наповнена і багато земельних ділянок не внесені до неї, що в свою чергу унеможливлює здійснення ефективної перевірки набувача щодо загальної площі земельних ділянок, що перебувають у власності однієї особи. Передбачається, що з 1 січня 2024 року юридичні особи матимуть змогу набувати земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та земельні ділянки, виділені власникам земельних часток (паїв), і вказаний порядок проведення перевірки набувача зобов’язує здійснювати перевірку щодо учасників юридичних осіб, при цьому Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не завжди містить інформацію щодо учасників юридичної особи, особливо це стосується акціонерних товариств, кооперативів, громадських організацій. При цьому Земельний кодекс України не містить положень щодо організаційно-правової форми юридичних осіб, які можуть набувати у власність такі земельні ділянки. 

Таким чином нотаріусом не може бути здійснена належна перевірка набувача земельної ділянки сільськогосподарського призначення за даними, що містяться в передбачених законодавством реєстрах, і в більшості випадків він має керуватися інформацією, наданою набувачем в його заяві. При цьому інформація, яка не може бути перевірена нотаріусом, вноситься до протоколу перевірки, а нотаріус несе відповідальність за її достовірність. Вбачається необхідність вдосконалення передбачених законодавством механізмів здійснення зазначеної перевірки, для недопущення порушень прав учасників цивільних правовідносин чи інших негативних наслідків.

Література:

1. Земельний кодекс України: Закон від 25.10.2001 № 2768-III. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text.    

2. Про нотаріат: Закон від 02.09.1993 № 3425-XII. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text.

3. Порядок здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним статтею 130 Земельного кодексу України: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 637. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-2021-%D0%BF#Text. 

_______________________

Науковий керівник: Фурса Світлана Ярославівна, доктор юридичних наук, професор, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота