ФІЛОСОФСЬКИЙ ПЛЮРАЛІЗМ У РОЗУМІННІ ФІЛОСОФІЇ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ФІЛОСОФСЬКИЙ ПЛЮРАЛІЗМ У РОЗУМІННІ ФІЛОСОФІЇ

16.10.2023 14:05

[3. Philosophical sciences]

Author: Прокопенко Олексій Володимирович, доцент, Східноукраїнський національний університет імені В. Даля


Розмірковуючи над сучасним станом філософії можна безпомилково стверджувати лише одне : і безмежний філософський плюралізм, і думки про «смерть філософії»  - результат кризової ситуації, в яку потрапила філософія через досить високий рівень свого розвитку. Такі кризові ситуації виникали в філософії регулярно. Але якщо раніше вони стосувалися лише окремих типів філософування, то сучасна криза – глобальна і пов’язана із застарілим розумінням самої сутності філософії як специфічної сфери духовності. Тому і вихід з кризи можливий лише через критичне переосмислення застарілих уявлень про філософію. Причому критичне переосмислення має бути глобальним і всебічним, а починати його доцільно з етимологічного тлумачення самого терміну «філософія».

При подібному розумінні філософія характеризується такими художньо-образними інтуїціями як мудрість, премудрість, любомудрування, софійність. Важливо підкреслити, що і при такому звуженому розумінні філософія не втрачає повністю своєї евристичної цінності і дає певні позитивні результати. Саме тому таке тлумачення філософії досить широко використовується навіть сьогодні і не лише у довідниковій, а й науковій літературі. Проте етимологічне витлумачення філософії насправді досить абстрактне, неконкретне, а його уявна простота і призводить до значних труднощів при визначенні специфічності філософії та її відмінностей від інших духовних феноменів – науки, релігії, світогляду. Справа в тому, що до філософії, при такому підході, кожний мислитель може віднести, не утрудняючи себе аргументацією, ті прояви духовності, котрі йому більше імпонують. Довільне тлумачення філософії. яке випливає з етимології слова, закарбувалося зокрема на рівні буденної свідомості. Якщо людина говорить щось не зовсім зрозуміле для інших, то їй часто приписують ознаку – філософствує. Ясна річ, що таке «філософування» ніякого відношення не має до справжньої філософії, але ж воно зустрічається не лише на рівні буденної свідомості. Таким «філософуванням» грішать і вчені мужі. Воно і є однією з причин внутрішнього «плюралізму» філософії.

Філософія – це не просто мудрість, а специфічна мудрість. Так розуміє філософію Платон. Тому Сократ у його вченні виступає не мудрецем, а філософом, адже він володіє специфічною мудрістю – пізнанням самого себе. Сократ – це не просто мудрець, а ідеал мудреця.

За часів «перебудови» партійні лідери усвідомили, що зведення філософії до науки явно застаріло. Вихід же з цього догматичного тупику вони почали вбачати у зведенні філософії до світогляду.

Філософія є особливим, теоретичним видом світогляду – ось суть цього «нового» підходу. Проте в порівнянні з Гегелем цей підхід нічого принципово нового не дає, адже Гегель також виділяє практично – духовний і теоретичний типи світогляду. Міфологія у нього виступає практично – духовним світоглядом, а філософія – теоретичним. За змістом міфологія і філософія у Гегеля тотожні. Вони відмінні лише за формою. Міфологія носить синкретичний, практично – духовний характер, а філософія – теоретичний.

Свою філософську систему Гегель вважає завершальним етапом в розвитку філософії. Тому він прирікає на страту не своїх попередників, а своїх наступників. Проте його думка про завершеність філософії цілком закономірна і доречна. Все залежить від розуміння сутності філософії тим чи іншим мислителем. Однак вона чи не найбільше піддавалася критиці. У чому тільки не звинувачували Гегеля, замість того, щоб збагнути хід думок генія.

Головний же недолік гегелівського розуміння філософії полягає у тому, що вона є не лише самоусвідомлюючи мислення. Ніякі уточнення, пояснення, котрі даються у філософській літературі при обґрунтуванні тези, що філософія – це само пізнавальне мислення, неспроможні заперечити основний аргумент протилежної точки зору : філософія не зводиться лише до само пізнавального мислення. Філософія – це свідомість, що самоусвідомлюється.

Література:

1. Бичко А.К. Українська філософія. Докласична доба //Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г., Горак Г.І. та ін. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1984. – 576 с. – С.219 – 245.

2. Вступ до філософії: Історико-філософська пропедевтика: Підруч. // Г.І. Волинка, В.І. Гусев, І.В. Огородник, Ю.О. Федів.–К.: Вища школа. 1999. – 624с.

3. Грушевський М.С. Як жив український народ. Коротка історія України. Вид. 2-е. – Репринтне відтворення. – К.: РОВО «Укрвузполіграф». РВЦ «Орбіта», 1991. – 112с.

4. Горський В.С. Історія української філософії. Навч. посібник. 4-те доповнен видання. – К.: наукова думка, 2001. – 276 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота