ЗАКОНОДАВЧИЙ СУПРОВІД ОСВІТИ ДОРОСЛИХ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ЗАКОНОДАВЧИЙ СУПРОВІД ОСВІТИ ДОРОСЛИХ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

27.10.2023 14:20

[2. Legal sciences]

Author: Войно-Данчишина Ольга Леонідівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри економіки та права Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія»



Останні роки декілька проблемних питань піднімаються фахівцями на різних платформах. Насамперед це демографічні зміни, які відбуваються на всій планеті та стосуються всіх країн. Йдеться про глобальне старіння населення. Дорослі люди працюватимуть для самозабезпечення довше, ніж попередні покоління. Відповідно потреба у вдосконаленні своїх навичок, отриманні додаткових компетенцій через навчання буде як ніколи актуальною. На демографічний баланс величезний вплив мають міграційні процеси, які відбувалися минуле десятиліття, а за останні два роки набули небаченого масштабу. Крім цього, відзначається практично повсюдний дисбаланс на ринку праці, який пов'язаний із дефіцитом кадрів із робочими спеціальностями при одночасному надлишку людей, які мають вищу освіту. Це разом з прискоренням темпу життя і зростаючою невизначеністю майбутнього вимагають від людей певної стійкості та здатності до адаптації в нових умовах і до навчання новим навичкам. Всі ці проблеми притаманні повною мірою і нашій країні. Але додаються ще кілька не менш важливих особливостей, властивих саме Україні. Це високий рівень безробіття, який, за деякими даними, охоплює чверть українців. [4]. І дуже важливою проблемою є відсутність в Україні державної політики та законодавчого регулювання сфери освіти дорослих (тоді як у Європі це питання давно законодавчо врегульоване).

Всі перелічені вище аспекти говорять про необхідність ведення у нас більш активної державної політики у сфері освіти дорослих та безперервної освіти. Ситуація актуалізується тим, що внаслідок воєнних дій, великої кількості руйнувань, біженців та внутрішньо переміщених осіб ринок праці та сфера освіти дорослих потребують переформатування. І цього року наші законодавці зробили важливий крок – у першому читанні було ухвалено законопроект «Про освіту дорослих».

Законопроект враховує досвід і основні рекомендації Європейського Союзу з питань розвитку освіти впродовж життя та освіти дорослих, а також вітчизняні напрацювання з цього питання[7]. А вони є завдяки громадському обговоренню проекту цього Закону, ініціаторами й співавторами якого стали Міністерство освіти і науки України, Українська асоціація освіти дорослих та Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна Національної академії педагогічних наук України.

Слід зауважити, що окремі положення щодо регулювання різних аспектів цієї сфери освіти дорослих представлено у Конституції України, Законі України «Про освіту», «Про професійну (професійно-технічну) освіту», «Про фахову передвищу освіту», «Про вищу освіту», «Про професійний розвиток працівників»; «Про зайнятість населення» й інших нормативних документах у цій сфері. Проте правозастосовна діяльність показала, що доволі часто існуючі механізми можуть суперечити один одному або суб’єкти освітньої діяльності по-різному трактують одне й те саме положення, що загалом гальмує розвиток вітчизняної системи освіти дорослих.

Важливим кроком став розгляд проекту Закону «Про освіту дорослих» та прийняття його Верховною радою у першому читанні у січні цього року (реєстраційний № 7039) [3]. В ньому окреслено правові, організаційні та економічні засади функціонування й розвитку системи освіти дорослих в Україні, умови ефективної співпраці заінтересованих сторін із метою реалізації права дорослої особи на безперервне навчання впродовж життя. У документі наголошено, що держава підтримує та заохочує неперервний розвиток особистості через формування усвідомленої потреби в безперервному навчанні, формуванні культури неформального та інформального навчання [3].

Серед основних завдань, які ставляться у цій сфері наступні: створення умов для розвитку освіти дорослих на засадах комплексного розуміння її суспільної цінності та значущості; визначення пріоритетних напрямів освіти дорослих, які б, зокрема, забезпечили формування у дорослих осіб ключових компетентностей; структурування системи освіти дорослих; визначення засад співробітництва між державою, органами місцевого самоврядування та провайдерами освіти дорослих; створення підґрунтя правових основ діяльності нових інституцій у сфері освіти дорослих [3 ]. 

Взагалі структура проекту закону «Про освіту дорослих» досить стандартна для подібного роду рамкових законів. Але ж є декілька положеннь та норм, які раніше взагалі не підпадали під законодавче регулювання або трактувалися іншим чином. Так, зовсім по-новому виглядає сукупність складових освіти дорослих. 

Додаткова особистісно орієнтована освіта спрямована на формування та розвиток компететностей відповідно до інтересів або потреб особистості. При цьому дорослі люди самостійно мають визначити темп, вид освіти та заклад, в якому це робити (стаття 7) [3]. За словами деяких фахівців, особистісно орієнтована освіта – як правило, неформальна [6].

Наступна складова освіти дорослих це громадянська освіта, яка спрямована на розвиток громадянських компетентностей, критичного мислення та медіаграмотності, активній участі у суспільному житті, самоврядуванні. Цей напрям освіти дорослих в руслі неформальної освіти повинен розвиватись завдяки сприянню органів держави та місцевого самоврядування (стаття 8) [3].

Для тих дорослих людей, хто з певних причин не здобув середню освіту відведено складову, яка називається компесаторною освітою (стаття 10). 

Ще однією складовою освіти названо Безперервний професійний розвиток, в тому числі післядипломна освіта (стаття 9). Під цим напрямом у проекті закону розуміється постійне навчання дорослих, вдосконалення професійних компетенції на основі раніше здобутого рівня освіти задля конкурентоспроможності дорослих людей на ринку праці [3]. У цієї ж статті дається поняття післядипломної освіти, як вдосконалення професійної підготовки або отримання іншої професії на основі здобутого раніше освітнього рівня. Але ж нижче, роз’ясняючи складові самої післядипломної освіти, мова йде про підвищення кваліфікації, стажування; лікарську та педагогічну інтернатуру. Поняття іншої професії дорослими людьми ми не бачимо. Ця стаття дещо потребує вдосконалення. І у цьому зв’язку виявляється цікавою наступна складова освіти дорослих запропонована законопроектом – формаційна освіта, яка розуміється як отримання професійно-технічної освіти або освіти за іншою професією, спеціальність, освітньою програмою (стаття 11) [3]. За словами виконавчого директора Української асоціації освіти для дорослих Микити Андрєєва, під час наступного розгляду законопроекту статтю про формаційну освіту з цього закону виключать та включать регулювання формаційної освіти до законів про вищу та про професійну овіту [6]. Законопроект прописує, що ті, хто має не менше 7 років страхового стажу, зможуть отримувати «другу освіту» (формаційну) за рахунок пільгових державних кредитів. Раніше здобуття такої освіти було можливим лише на контрактній основі. В той же час у вересні 2022 року до закону «Про зайнятість населення» були внесені зміни, які пропонують отримання від держави ваучера на здобуття другої професійної чи вищої освіти за визначеними спеціальностями для певних категорій осіб – старших 45 років, ветеранів чи демобілізованих з військової служби (крім строковиків), ВПО, осіб з інвалідністю та тих, які постраждали від російської агресії (раніше такі ваучери були доступні лише для здобуття професійної освіти). 

Наступним нововведенням законопроекту є положення про неформальну освіту, яку тепер можливо буде визнавати у системі формальної освіти та за її результатами можна отримати повну кваліфікацію (стаття 18) (в той час як раніше можна було отримувати професійну або часткову кваліфікацію). Крім цього, зміст неформальної освіти та форму (курси, тренінги, семінари тощо) провайдери освітніх послуг зможуть визначати самостійно на підставі професійних стандартів, а у разі їх відсутності – кваліфікаційних характеристик, типових освітніх програм, вимог роботодавців, потреб економіки та суспільства. Повна інформація про зміст та тривалість програми, результати навчання неформальної освіти має бути доступна майбутнім слухачам. Це дуже важливо адже законопроект робить ринок неформальної освіти максимально прозорим та досить вільним, що актуально для швидкоплинних тенденцій сучасного ринку праці. 

Важливою особливістю законопроекту є підвищення ролі державних органів влади та органів місцевого самоврядування у створенні (у Харкові вже протягом багатьох років ця діяльність була успішною), та, в разі потреби, закритті центрів освіти для дорослих. Але ж, як рекомендує Науково-експертне управління Верховної ради деякі приписи проекту потребують уточнення з огляду діючого законодавства і розмежування повноважень зазначених органів [1]. 

У законодавчий обіг законопроект вперше ввів термін «надавач послуг у сфері освіти дорослих» та виділив окремі їх категорії. Наприклад, центри освіти дорослих (провайдери, що працюють за різними програмами неформальної освіти дорослих і виконують соціальну функцію) та заклади освіти дорослих (надають освіту дорослих у певній галузі). Закладається законодавча основа діяльності центрів освіти дорослих. Освітні програми для дорослих зможуть проводити будь-які юридичні особи й навіть фізичні особи-підприємці. Втім, знайдеться місце на ринку освіти дорослих й, наприклад, для платформ онлайн-курсів. 

Законопроєкт приділяє увагу професійному розвитку, зокрема питанням заохочення роботодавців інвестувати в професійний розвиток своїх працівників. Питання навчання працівників і відношення до цього работодавців завжди були слабо врегульовані у законодавстві і викликали немало суперечок між ними. Зараз це питання представлено достатньо повно. Йдеться й про надання пільг при оподаткуванні у випадку забезпечення роботодавцями робочих місць для навчання дорослих, і про зниження суми податків у разі витрат на навчання працівників. Законодавці акцентували увагу на доцільності надання короткострокових і довгострокових кредитів (на пільгових умовах) для організації професійного навчання працівників, надання субсидій, грантів для покриття витрат роботодавців на участь у програмах навчання на робочих місцях, а також субсидій, грантів роботодавцям на навчання прийнятих на роботу дорослих осіб без навичок. Передбачено також відшкодування витрат роботодавця на виплату заробітної плати працівникові на період його навчання (оплачуваної відпустки); запровадження механізмів заміщення працівників, які тимчасово залишають робоче місце у зв’язку із навчанням [3].  

Законодавці запропонували у законопроекті створити Реєстр особистих електронних портфоліо. Особа добровільно записуватиметься до цього реєстру, в якому зберігатимуться дані про її освіту протягом життя.

Фінансування освіти дорослих людей з особливими потребами буде здійснюватися з державного бюджету. Таким же чином буде фінансуватись розробка та розміщення у вільному доступі 100 освітніх програм на навчальних курсів. Якщо надавачі освітніх курсів будуть використовувати ці курси, вони вважатимуться такими, що частково фінансуються державою. І інформація про надавача освітніх послуг буде внесена до Єдиної державної електронної бази даних з питань освіти. Законопроект потребує доробок і в цьому розділі, що і зазначає Бюджетний комітет щодо використання бюджетних коштів і необхідності узгодження цього з Бюджетним Кодексом України [2]. Натомість у пояснювальній записці зазначено, що реалізація законопроекту не потребує додаткових фінансових витрат з державного та місцевих бюджетів. Але ж зрозуміло, що на розробку згаданих вище 100 навчальних курсів треба фінансування. Відкриття центрів освіти для дорослих також потребуватиме фінансування з місцевих бюджетів. До того ж Антикорупційний комітет Верховної ради зазначає, що у проекті не виявлено корупціогенних факторів, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень та пропонує привести положення законопроекту, які стосуються ліцензування, у відповідність до закону про ліцензування [5].

З урахуванням сучасних реалій, в яких зараз перебуває наша держава та доросле населення, прийняття цього Закону «Про освіту дорослих» для України, є надзвичайно актуальним. Скільки загалом людей потребуватимуть перекваліфікації чи підвищення кваліфікації в подальшому під час війни та після перемоги  оцінити важко. Але мова йде про мільйони, в той час як у допандемічні часи Державна служба зайнятості, наприклад, навчала 130-140 тис. осіб на рік. Для порівняння, онлайн-курси від Prometheus за 8 років видали 1,3 млн сертифікатів (в середньому близько 162 тис. за рік) [6].

Подальше затягування процедури остаточного прийняття Закону може потягнути за собою певні проблеми. Цей базовий закон є підставою для формування державної політики у сфері навчання дорослих. Відсутність такого спеціального закону уповільнить процеси післявоєнного відновлення України. Оскільки саме освіта дорослих відіграє ключову роль у вирішенні багатьох економічних проблем, подоланні соціальної нерівності, формуванні відповідальності та довіри у суспільстві.

Список використаних джерел

1. Висновок на проект Закону України «Про освіту дорослих». Головне науково-експертне управління. URL: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1444786.

2. До законопроекту за реєстр. № 7039. Комітет з питань бюджету. URL: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1338537.

3. Закон про освіту дорослих. Проєкт. (2022). URL: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1216182.

4. Лук’янова Л.Б. Законодавче регулювання освіти дорослих в Україні: прийняти закон чи почекати. URL:  httpwww.adult-education-journal.com.uaindex.phpaejarticleview199163.

5. Рішення Комітету з питань антикорупційної політики щодо експертного висновку законопроекту № 7039. URL: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1612057. 

6. Сологуб І. Освіта для дорослих що пропонує Кабмін https://voxukraine.org/osvita-dlya-doroslyh-shho-proponuye-kabmin.

7. Угода про асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 р. № 1106. URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1106-2017-%D0%BF.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота