АРГУМЕНТАЦІЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

АРГУМЕНТАЦІЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

06.12.2023 14:07

[2. Legal sciences]

Author: Медведчук Дмитро Миколайович, аспірант ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана»


Актуальність дослідження. Юридична аргументація є невід'ємною частиною процесу ухвалення судового рішення. Саме в наслідок належної аргументації судового рішення забезпечується його обґрунтованість та законність з точки зору права, а також сприяє усвідомлення та прийняття сторонами кримінального провадження. Дослідження аргументації судових рішень є важливим завданням теорії та практики кримінального процесу.

Теоретичне значення дослідження аргументації судових рішень полягає в розробці, вдосконаленні та узагальненні підходів, поглядів, концепцій щодо здійснення процесу юридичної аргументації загалом. З практичної точки зору дослідження проблем юридичної аргументації забезпечує отримання результатів, які можуть бути використані для ухвалення належних судових рішень та покращення якості складення процесуальних документів.

Неналежний процес юридичної аргументації під час здійснення кримінального провадження створює ризики ухвалення неправомірних судових рішень.

Ключові слова: юридична аргументація, докази, суд, судове рішення, вирок, висновок, законність, обґрунтованість, кримінальне провадження.

Питанню дослідження аргументації судових рішень в кримінальному провадженні не приділено належної уваги в теорії права на сучасному рівні. Проте, окремі вчені-юристи, такі як: Д. Л. Ляшенко, О. І. Бережний, Г. Г. Горєлікова, О. В. Левченко, Л. Г. Бзова, В. А. Орел, І.І. Котубей досліджували питання загальної характеристики юридичної аргументації та підкреслювали її значення та важливість.

Мета роботи полягає в дослідженні правової аргументації в кримінальному провадженні, як актуального та обов’язкового процесу при ухваленні судового рішення, а також визначення основних проблеми, що негативно впливають на процес аргументації.

Виклад основного матеріалу. 

Для проведення належного дослідження варто розпочати з аналізу чинного законодавства.

Правосуддя є однією з найважливіших функцій правової держави, що закріплена на рівні Основного закону. 

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Водночас, статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду [1]. 

В розумінні чинного Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), під судовими рішеннями варто розглядати вироки, ухвали та постанови (стаття 369 КПК України) [2].

Судові рішення ухвалюються у встановленому законом порядку, мають встановлений зміст (форму), та повинні відповідати певним критеріям. 

Статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законність судового рішення відображається у дотриманні судом під час ухвалення останнього вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, вимог інших нормативно-правових актів. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення [2].

Відповідно до частини 1 статті 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення [2]. 

Відтак, правомірність судового рішення визначається відповідністю останнього вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості. У свою чергу обґрунтованість та вмотивованість є результатами процесуальної діяльності суду, який в свою чергу оцінює та досліджує наведені сторонами кримінального провадження докази, а також всі обставини кримінального провадження за своїм внутрішнім переконанням. В даному випадку можливо відслідковувати тісний зв’язок між аргументацією та категоріями законності, обґрунтованості та вмотивованості.  

У чинному Кримінальному процесуальному законодавстві та інших нормативно-правових актах відсутні норми-дефініції, які дають визначення поняттю аргументації судового рішення.

Варто погодитись з науковими твердженнями про розгляд юридичної аргументації у судових рішеннях як обов’язкового елементу, адже прийнятність правового прийняття рішення залежить від процедур аргументації та прагнення до досягнення істини в праві. Відтак, правосудність судових рішень визначається їх відповідністю вимогам законності, обґрунтованості та мотивованості. Аргументом є твердження, що містить засновки і висновок, не всі з яких є виражені в реальних аргументах. В юридичній аргументації доказ є допоміжним інструментом аргументу [7, с. 401].

Таким чином, аргументація судового рішення в кримінальному провадженні може розглядатися як процес побудови судом логічного обґрунтування судового рішення в рамках кримінального провадження. 

Враховуючи аналіз положень чинного кримінального процесуального законодавства, судової практики та положень наукової доктрини можна виділити деякі проблемні питання, що ускладнюють процес аргументації судового рішення.

Однією з головних проблем є наявність правових колізій або прогалин в кримінальному процесуальному законодавстві. Дана проблема проявляється в правових нормах в тих випадках, коли одна правова норма дозволяє здійснити або не здійснити певну дію, а інша прямо перешкоджає цьому або коли різні норми встановлюють несумісні правові кваліфікації для конкретної справи чи для одного класу конкретних справ. Це також може проявлятися тоді, коли є два правила, з яких гарантування чи виконання одного виключає можливість гарантування чи виконання іншого [5 с. 97-98].

Варто також наголосити, що норма права за своїм змістом має бути сформовано чітко та виключати випадки подвійного тлумачення.

Прогалини в законодавстві також здійснюють негативний вплив на аргументацію в судових рішень. Досить часто, за наявності прогалин, аргументація суду зводиться до негативної (критичної) оцінки доводів та доказів однієї зі сторін кримінального провадження лише з огляду на відсутність нормативно-правового акту або норми.

До прикладу можна віднести практику використання у кримінальних провадженнях висновку поліграфолога як доказу. Аналіз судової практики свідчить, що суди притримуються висновку про те, що перевірка показань особи за допомогою комп’ютерного поліграфа не є різновидом судових експертиз, окрім того, відсутній нормативно-правовий документ, який би регулював проведення такої експертизи, висновок поліграфолога не є висновком експерта чи документом у розумінні КПК України [3; 4]. 

Іншою проблемою можливо виділити неналежне застосування судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві. Як зазначалося вище, згідно статті 94 КПК України суд, керуючись чинним законодавством, на власний розсуд оцінює докази та обставини кримінального провадження. Така тенденція іноді призводить до надмірного розширення повноважень суду при розгляді окремих категорій справ за умови відсутності вимог та критерії раціональності застосування судового розсуду [5, c. 98]. Внаслідок вищезазначеного можуть виникають протиріччя між преюдиціальними фактами і внутрішнім переконанням судді, що виникають у судовій практиці. На думку вчених-правників такі протиріччя повинні вирішуватись на користь преюдиції [6, с. 23]. Іншими словами, існування судової дискреції без встановлення критеріїв до останнього може значною мірою розширювати випадки так званого «людського фактору» за якого розсуд суду може перетворитись на суб’єктивну думку. 

Вищезазначені фактори не є вичерпними та становлять негативний вплив на процес аргументації судового рішення. 

Висновки 

Дослідження аргументації судових рішень в кримінальному провадженні є важливим і актуальним завданням, яке має на меті забезпечити обґрунтованість і законність останніх, а також сприяти усвідомленню та прийняттю змісту судових рішень сторонами кримінального провадження. 

Аргументація судового рішення в кримінальному провадженні може розглядатися як процес побудови судом логічного обґрунтування судового рішення в рамках кримінального провадження. 

З метою вирішення наведених в роботі проблемних питань, варто вжити конкретних заходів. Для подолання існуючих колізій та прогалин в законодавстві є необхідність в проведенні належної законотворчої роботи, на законодавчому рівні варто закріпити визначення поняття аргументації судових рішень. 

Ефективне застосування судової дискреції вимагає від суддів якісних вмінь, навичок, знань та досвіду. В даному випадку варто звернути увагу на необхідність формування усталеної судової практики, дотримання принципу судової визначеності, а також розглянути можливість встановлення більш чітких критеріїв до оцінки судом доказів та обставин кримінального провадження.

Література:

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96- ВР / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141;

2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України 13 квітня 2012, № 9-10, № 11-12, № 13, ст. 88. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text;

3. Вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 липня 2021 року у справі № 709/362/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/98052051;

4. Вирок Костянтинівського міського суду Донецької області від 20 квітня 2021 року у справі № 219/9480/15-к. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/96413976;

5. Бзова Л.Г. Роль юридичної аргументації при розгляді кримінального правопорушення та визнання обвинуваченого винним або невинним. Кримінальне право та процес. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції № 6. 2021 – С. 96-100;

6. Ляшенко Р. Д. Загальна характеристика та властивості преюдиції як засобу судової аргументації. Теорія та історія держави і права. Філософія права. Часопис Київського університету права 2012/3 – С. 22-24;

7. Орел В.А. Юридична аргументація в судовому процесі: вітчизняний досвід та зарубіжна практика. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету, 2023 – С. 401 – 406.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота