СТРАХОВІ РИЗИКИ ТА ЇХ ОЦІНКА - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

СТРАХОВІ РИЗИКИ ТА ЇХ ОЦІНКА

18.12.2023 15:36

[1. Economic sciences]

Author: Ватаманюк Ксенія Георгіївна, студентка, Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича


Розуміння страхових ризиків та їх ефективна оцінка є необхідним елементом для стабільності та успіху в сучасному господарюванні. Розвиток і впровадження нових методів та стратегій управління ризиками сприяє створенню стійкої та надійної фінансової системи, яка може ефективно впоратися з негативними впливами невизначеності. Страхування є саме тим ефективним інструментом захисту інтересів бізнесу та приватних осіб, що дає можливість мінімізувати можливі фінансові втрати в умовах нестабільності та невизначеності.

За своїм змістом ризик - це подія з можливими негативними, особливо несприятливими економічними наслідками, які можуть виникнути в будь-який момент у невідомих масштабах у майбутньому. Власне наявність ризикового фактору та потреба в компенсації можливих збитків, що виникнуть внаслідок його реалізації, визначають необхідність страхування. Страхування служить для захисту будь-якої людської діяльності від можливих несприятливих обставин [1, c. 42].

Ризик - це складне і багатогранне явище, яке можна розглядати за допомогою різних критеріїв, пов'язаних з його походженням, місцем, розміром, особливостями прояву та іншими обставинами. Важливо враховувати, що страхування застосовується лише до страхових ризиків, які можна виміряти у фінансовому виразі [3, c. 129].

Залежно від сфери виникнення і методів зменшення чи підготовки до ризику, виділяють до 20 різних тлумачень цього поняття, зокрема:

- ймовірність виникнення певної події;

- ступінь відповідальності страховика;

- майно, яке підлягає страхуванню;

- можливість виникнення збитків в результаті страхового випадку;

- втрати доходу в порівнянні з очікуваним результатом;

- частина вартості майна, яка не покрита страхуванням і залишається на відповідальності страхувальника;

- конкретні об'єкти страхування на основі їх оцінки і ймовірності заподіяння збитків тощо.

В загальному контексті ризик може бути розглянутий як невизначена можливість, наслідки якої можуть призвести до фінансових втрат різного обсягу як на макро-, так і на мікрорівні.

У страховій справі загальний обсяг страхових ризиків визначає ступінь страхової відповідальності згідно з умовами страхового договору, і ця відповідальність виражається страховою сумою договору. Відповідно вартість ризику в грошовому виразі оцінюється через тарифну ставку [1, c. 52]. Перелік ризиків, які покриваються страхуванням, повинен бути чітко визначений в полісі страхування.

Настання будь-якого ризику зумовлюють ризикові обставини, які визначаються природним станом об'єкта страхування, умовами перебування, зовнішніми факторами [2, c. 178-179].

Ризикові обставини дозволяють оцінити ймовірність настання певної події у майбутньому. Основними характеристиками ризику, які мають важливе значення для страхування, є:

- частота виникнення подій відносно часу та місця, що визначає ймовірність страхових випадків з певного виду страхування. Це вираховується як відношення кількості страхових випадків до загальної кількості страхових контрактів або об'єктів страхування з певного виду страхування. Різні об'єкти, які підлягають страхуванню, мають різні рівні ризику. Для різних видів страхування характерні різні періоди збільшення і зменшення страхового ризику;

- серйозність наслідків (розмір збитку), визначається як фінансовий збиток, заподіяний страхувальнику в результаті страхового випадку. На основі цього розраховується величина страхового відшкодування (враховуючи систему страхового покриття) [3, c. 121-122].

Існує велике різноманіття методів оцінки страхового ризику, які постійно вдосконалюються залежно від конкретних ситуацій. Серед основних методів виділяють такі, як метод індивідуальних оцінок, метод середніх величин і метод процентів. Метод індивідуальних оцінок використовується для унікальних ризиків, які не можна порівняти з середнім типом ризику [5, с. 74]. Його перевагою є можливість простого визначення параметрів розподілу для кожного окремого страхового ризику.

Метод середніх величин дозволяє аналізувати типові ознаки однорідних явищ та вимірювати їх коливання навколо середнього рівня розвитку. Цей метод розрізняє ризикові групи на більш дрібні підгрупи для створення аналітичної бази оцінки ризику [6, с. 104].

Метод процентів включає надлишкові та від'ємні відхилення від середнього ризикового типу. Цей метод також відноситься до групи статистичних методів аналізу [6, с. 104-105].

Експертні методи застосовують для оцінки індивідуальних, специфічних ризиків, зокрема в умовах відсутності аналогів та високого ризику. Вони включають методи надання переваг та метод рангів [6, с. 106].

До арсеналу методів також входять аналітичні методи, такі як метод абсолютних та відносних показників, метод аналізу чутливості та метод доцільності затрат [6, с. 107].

Формалізація ризиків базується на різноманітних математичних методах, таких як диференціальні та інтегрально-диференційні рівняння, алгебраїчні нерівності, скалярні та багатовимірні розподіли ймовірностей, регресійні рівняння, нейронні мережі, методи імітаційного моделювання тощо [5, с. 62].

У сфері страхування широко застосовуються економіко-математичні та статистичні методи, такі як теорія ігор, теорія статистичних рішень, метод визначення індикаторів ризиків, метод, що ґрунтується на стандартному відхиленні в моментах вищих порядків. Вони дозволяють проводити якісний і кількісний аналіз економічних явищ та вибирати оптимальні рішення для управління ризиком [6, с. 111].

Отже, ризики є передумовою страхової справи. Поява нових об’єктів страхування, ризикових обставин та й самих ризиків вимагає від страховиків постійний моніторинг подій, характеристик об’єктів, методів уникнення чи зменшення збитків, попередження ризикових обставин. Відповідно якісне забезпечення страхового захисту можливе за умов чіткої ідентифікації, аналізу, оцінювання та відбору ризиків.

Список використаної літератури

1. Вовчак О.Д. Страхова справа: підручник. К.: Знання, 2011.  391 с.

2. Черчик Л. М., Івашкевич І. М., Бегун С. І. Система ризик-менеджменту підприємства: сутність та складові. Економічний форум. 2017. № 1. С. 178-184 

3. Сокиринська І. Г., Журавльова Т. О., Аберніхіна І. Г. Страховий менеджмент: навч. посіб. Дніпропетровськ: Пороги, 2016. 300 с.

4. Осадець С.С. Страхування: підручник. кер. авт. кол. і наук. ред. С. С. Осадець.  К.: КНЕУ, 2002.  599 с.

5. Олійник В.М. Фінансова стійкість страхових компаній: монографія. Суми: Університетська книга, 2015. 287 с.

6. Козьменко О.В., Кузьменко О.В. Актуарні розрахунки: навч. посіб. Суми: Університетська книга, 2014. 224 с.

__________________

Науковий керівник: Кучерівська С.С.,  кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів і кредиту, Чернівецький Національний університет ім. Ю.Федьковича



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота