КОДЕКС КАНОНІВ ДЛЯ СХІДНИХ ЦЕРКОВ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

КОДЕКС КАНОНІВ ДЛЯ СХІДНИХ ЦЕРКОВ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

23.12.2023 14:54

[5. Historical sciences]

Author: Миськів Михайло, студент першого курсу юридичного факультету Західноукраїнського національного університету


Кодекс канонів східних церков 1990 року, повністю офіційно відомий як «Codex Canonum Ecclesiarum Orientalium,» є юридичним документом, що регулює життя східних католицьких церков. Він був прийнятий папою Іваном Павлом ІІ та введений в дію 1991 року. Основна мета Кодексу - забезпечити єдність в канонічному праві для східних католицьких церков, зблизити їхні канонічні норми із східними традиціями та дозволити церковним общинам мати свої власні правила.

Метою публікації є висвітлення ключових аспектів Кодексу канонів східних церков.

Виклад основного матеріалу. Кодекс канонів східних церко́в (Codex Canonum Ecclesiarum Orientalium) це кодекс церковного права, був єдиним для усіх східних католицьких церков. Проголошений 18 жовтня 1990 р. апостольською конституцією. 18 січня 1990 році було видано Папою Іваном Павлом II ККСЦ. Чиним ККСЦ став з 1 жовтня 1991р.

У 1917 році папа Бенедикт XV Запровадив «Кодекс канонічного права», який став першим по-справжньому структурованим збірником права в католицькій Церкві.

Робота над тотожними збірником для східних церков почалася в 1929 році. На середину XX століття східний кодекс майже був створений, однак папа Пій XII проголосив лише деякі його частини: 1). Crebrae allatae sunt; 2). Sollicitudinem Nostram ; 3). Postquam Apostolicis Litteris ; 4). Cleri sanctitati [3].

Після II Ватиканського собору появилася потреба перегляду як східного, так і західного церковного права.Папа Павло VI заснував комісію для перегляду східного канонічного права у 1972 році. Результатом якої комісія майже проголосила у 1990 році новий ККСЦ. 

У 1983 році, був введений у дію новий «Кодекс Канонічного Права Латинської церкви».

Першочерговий текст ККСЦ був написаний латинською мовою. Кодекс включає 1546 канонів, який був поділений на 30 титулів (що віддзеркалював традицією давніх східнохристиянських канонічних збірників). Кодекс набуває обов'язкової сили лише для вірян східних католицьких церков, іноді розповсюджуючи своє чинення й на римо-католицьку церкву в конкретних випадках.

Оскільки Кодекс канонічного права східних католицьких церков є єдиним законодавчим актом для численних церков, він часто включав посилання на конкретне право кожної індивідуальної церкви. Це робилось для того, щоб доповнити загальні положення і надати більше деталей в питаннях, що стосуються конкретних аспектів церковного життя.

У окремих ситуаціях Кодекс надає можливість партикулярному праву навіть удосконалювати положення, що містяться в самому Кодексі.

Кодекс був підданий змінам апостольським листом у формі motu proprio «Ad tuendam fidem» папом Іваном Павлом II у 1998 році (канони 598 і 1436).

ККСЦ врегулював організаційну структуру церков. Що дав визначення ієрархічної структури церкви та роль їх лідерів, регулювали вибори єпископа іншими чиновниками церкви.

У літургіях і обрядах, зберегли традиційну літургію та обряд. Регулювали сакраментів і способу їх проведення. Також у подружньому стані, визначили правила для укладання та розриву шлюбу. Регулювали сімейне життя та виховання дітей. Встановлювали правила щодо порушень і дисциплінарних санкцій.

Визначали правила для взаємодії із християнами інших сповідань та відносини із світськими організаціями. Регулював вірних і їхні права та обов’язки, про це  свідчить 1 титул ККСЦ. У ньому розповідається про статус вірних і хто може бути вірним «Кан. 7 – § 1. Вірними є ті, хто, через хрещення втілені в Христа, утворюють Божий народ і на цій підставі по-своєму беручи участь у священичій, пророчій і царській службі Христа, покликані, відповідно до власного становища кожного, сповняти місію, яку Бог довірив виконувати Церкві у світі» [1].

Ватиканський собор у (кк. 7-9) з’ясував статус вірних, який є спільний для всіх християн, незалежно від того чи вони є в священному стані: миряни,монахи, одружені люди чи інші. Якщо ти Понтифік то ти маєш такий самий статус як і найменш охрещена людина. Іншими словами кажучи для Бога усі люди рівні.

Також віряни мають зобов’язання щодо віри, зберігати і відкрито визнавати віру, не цуратись її. Про це розповідається у 10 каноні, «Кан. 10 – Покладаючись на слово Боже і приєднуючись до живої справжньої науки Церкви, вірні зобов'язані непорушно зберігати і відкрито визнавати віру, котру як найбільшу дорогоцінність берегли і передали предки, а також через практикування краще її розуміти і проявляти в ділах любові» [1].

10 канон є надзвичайно оригінальний з погляду на зміст, він бере за потребу, дати людям розуміння що перш ніж проголошувати себе християнином, треба спершу пам’ятати свої зобов’язання,непорушно зберігати віру і не цуратись її [5].

У ІІ титулі ККСЦ присвячений питанням, що стосуються церков, які мають власні закони та обряди. Ця глава містить правила про структуру, організацію та обрядове життя цих церков. Особливий наголос може бути зроблений на управлінні церковними справами, ролі священиків і мирян, обрядовій практиці, ініціації та інших аспектах, які визначають специфіку правової церкви.

Щодо обрядів та традицій церкви, церква завжди хотіла зберегти свої традиції та обряди, тому-що: по-перше, традиції та обряди становлять основу релігійної ідентичності. Вони є своєрідною «сполучною тканиною» між поколіннями віруючих і забезпечують стабільність і безперервність у практиках віри; по-друге, традиції та обряди мають символічне і образне значення, що сприяє формуванню духовного зв'язку віруючих зі своєю вірою. Збереження цих обрядів допомагає підтримувати та зміцнювати віру у спільноті віруючих.

Нарешті, збереження традицій і обрядів також допомагає зміцнювати авторитет і статус церкви в суспільстві, оскільки це підкреслює її історичну значущість та цінність у культурному та духовному сенсі [4].

Отже для церкви зберегти обряди і традиції вкрай необхідно, тому-що традиції та обрядами для церкви має не лише релігійне, а й культурне та соціальне значення. Також у 28 каноні розказується що обряди є літургічним тобто вони часто характеризуються послідовністю і точністю. Це допомагає забезпечити єдність і послідовність у тому, як віруючі взаємодіють з Богом. Обряд є богословським обрядом він спрямований на те, щоб говорити з Богом і виражати шанування його. Вони включають молитви,розуміння святих текстів та інші елементи, що виражають віру в Бога і Його велич. Це ясно розписується в цьому каноні: «Кан. 28 – § 1. Обряд є літургічним, богословським, духовним і дисциплінарним спадком – різним щодо культури та історичних обставин народів – який виявляється у способі практикування віри, властивому для кожної Церкви свого права» [2].

Таким чином, Кодекс східних церков (ККСЦ) є важливим документом, який регулює життя східних католицьких церков; ККСЦ гарантує єдність і стабільність східних церков та дозволяє їм зберігати свої традиції та обряди. ККСЦ регулює широке коло питань, що стосуються життя Східних Католицьких Церков, зокрема: Організаційну структуру церкви,літургію та обряди,шлюб, сімейне життя та відносини з іншими християнами та світськими організаціями і також права та обов'язки віруючих. ККСЦ є живим документом і може бути змінений або доповнений у майбутньому. Це дозволить йому адаптуватися до змін у житті східної католицької церкви. Щодо ролі обрядів і традицій у житті східних католицьких церков, то вони є вкрай важливою частиною їхньої релігійної ідентичності. Вони допомагають забезпечити єдність і узгодженість у взаємодії віруючих з Богом. Обряди також мають символічне та образне значення і допомагають поглибити духовний зв'язок між віруючими та Богом.

Література:

1. Папа Іван П. ІІ. Кодекс Канонів Східних Церков : прав. докум. Брест : 1990. 1546 к. URL : https://ktds.org.ua/-/media/files/1/4/1450022567-kodeks-kanoniv-sxidnyx-cerkov.doc.

2. Путівник по Східному Кодексу: Коментар до Кодексу Канонів Східних Церков. За ред. Джорджа Недунґатта, Т. І. 3 англ. Пер. О. Гладкий. Львів: «Свічадо», 2008. 792 с. URL : https://ktds.org.ua/-/media/files/1/4/1459330096-dzhordzh-nedunatputivnyk-po-sxidnomu-kodeksu2008.pdf. 

3. Cхідні католицькі церкви: історія виникнення та сучасний стан. URL : http://surl.li/ofpcr.

4. Ухач В. З. Канонічно - правовий звичай як джерело церковного права.  Верховенство права у процесі державотворення. Мат-ли міжнар. наук. - практ. інтернет-конференції. Тернопіль, 2010. С. 22-26. http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/10240.

5. Ухач В. З., Вуєчко О. В. Формування та генезис канонічного спадкового права. «Проблеми гармонізації національного і міжнародного законодавства: досягнення і перспективи»: збірник матеріалів Міжнародної юридичної науковопрактичної конференції «Актуальна юриспруденція», www.legalactivity.com.ua/, м. Київ, 19 травня 2015 року. Тези наукових доповідей. Київ, 2015. С. 30-35. http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/19811.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота