ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯК СКЛАДОВИЙ МЕХАНІЗМ СУЧАСНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ УКРАЇНИ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯК СКЛАДОВИЙ МЕХАНІЗМ СУЧАСНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ УКРАЇНИ

29.05.2024 19:06

[9. Social communications]

Author: Полесов Сергій Сергійович, аспірант Харківського національного університету внутрішніх справ



Дослідження системи пенсійного забезпечення як складової механізму сучасної соціальної держави в Україні аксіоматично передбачає першопочаткове з’ясування сутності і призначення самої соціальної держави як особливої (форми, типу, різновиду тощо – залежно від обраної моделі таксономії держав) політико-правової організації суспільства в сучасних умовах, що пріоретизує проведення соціальної політики, спрямованої на всебічний захист і сприяння реалізації соціально-економічних прав громадян. Особливо важливим для теоретико-правової науки завданням є визначення, обґрунтування та систематизація критеріїв «соціальності» такої держави, які б не просто дали можливість кваліфікувати її як «соціальну», але й дали змогу аналізувати її соціальну політику та спеціальне законодавство на предмет відповідності вимогам (цілям, завданням, принципам тощо) цієї держави. 

Як показує досвід, ключові критерії «соціальності» держави загалом виявляються тісно пов’язаними зі сферою правового регулювання, найперше із правом соціального забезпечення, яке виступає, як «галузь сплетіння життєво важливих інтересів працюючих, відносин власності та розподілу правових заходів та засобів їх регулювання, соціальної політики держави, а також соціально-економічних прав людини» [10]. Отже, за таких умов загальнотеоретична юриспруденція повинна сформулювати не просто фундаментальне (основоположне, вихідне) теоретико-правове, а й юридико-інструментальне (тобто придатне для застосування на рівні конкретно-наукових досліджень у галузі права) тлумачення сутності і призначення соціальної держави, яке було б релевантним, по-перше, загальноюридичним цілям і завданням, а, по-друге, спеціально-правовим потребам розвитку галузі права соціального забезпечення, що охоплює і сферу пенсійного забезпечення як своє структурне утворення (підгалузь права соціального забезпечення) [4, 11, 14, 17].

Потреба в такому теоретико-правовому підході прагматичного (інструментального) спрямування унаочнюється у зв’язку з тим, що в сучасній юриспруденції, зокрема в науці права соціального забезпечення,  сформульовані й обгрунтовані позиції, згідно з якими: побудова «соціальної держави потребує реформування національної законодавчої бази, зокрема й пенсійного законодавства, яке б відповідало умовам ринкової економіки та міжнародним стандартам» [7]; натомість «соціальна держава із розбалансованою системою соціального забезпечення загалом та пенсійного забезпечення зокрема, із дискримінаційними спеціальними режимами існувати не може» [8]; при цьому «низький рівень пенсійного забезпечення, майже повна відсутність диференціації розмірів пенсій, наявність значних переваг та пільг у пенсійному забезпеченні окремих категорій громадян — усе це не відповідає ознакам соціальної держави, якою проголосила себе Україна [9]; розвиток України як соціальної держави має відповідати загальносвітовим трендам, що передбачають відхід від концепції ототожнення соціальної держави з патерналістською, «згідно з якою основний тягар із соціального захисту лежить на державі, і перехід до більш широкого застосування і розширення методів реалізації соціальної політики, спрямованих на запобігання соціальним ризикам» [18]. Крім того, вважається, що «формування соціальної держави в Україні є важливим етапом на шляху до європейської інтеграції» [13].

Ретельний науковий аналіз сутності соціальної держави видається принципово важливим для осмислення ролі та призначення як самої системи пенсійного забезпечення в теоретико-правовому ракурсі, так і для розуміння її специфікації в умовах соціальної держави, що виявляється, з одного боку, інструментом підтримання системи пенсійного забезпечення, а, з другого боку, така держава сама виступає індикатором ефективності функціонування цієї системи за сучасних умов. 

Певна парадоксальність слововживання терміно-поняття «соціальна держава» полягає в тому, що частота його використання на правовому та політичному рівні не підкріплюється єдністю розуміння її сутності і призначення, що часто пояснюється поліджерельністю і методологічною «строкатістю» наукових тлумачень соціальної держави, породжених різними науковими дисциплінами, в рамках яких вони опрацьовується, та певною політизацією ще не досить усталеного наукового слововжитку, коли цьому поняттю (природно, з політичних позицій) надаються ледь не діаметрально протилежні значення й інтерпретації. Відтак, у цілому закономірним є висновок, що «соціальна держава – це фундаментальне і, разом з тим, одне з найбільш невизначених правових понять» [5]. Тому її можна сприймати як своєрідну мозаїку ідей, «з розмаїттям як у джерелах, так і у способах її реалізації» [2]. Так, реалізація пенсійної реформи в Україні протягом останніх років  виступає чи не найбільш очевидним підтвердженням того, що в основу цієї реформи її автори часто (хоча переважно неочевидно) закладають хибні тлумачення соціальної держави, що й призводить до перекручень у ході вдосконалення пенсійного законодавства, відсутності системного позитивного ефекту від таких реформ, падіння рівня реальної захищеності прав пенсіонерів в Україні тощо. 

Наголошуючи на перспективності уточнення змістовного наповнення терміну «соціальна держава», ми, разом з тим, добре усвідомлюємо її  концептуальний поліморфізм (можливість існування різних моделей соціальної держави, що знаходить підтвердження і в сучасних компаративних дослідженнях [1, 3, 16]), а також нетотожність шляхів її формування за різних національних, історичних та політико-правових умов. Так, в Україні, завдання формування національної моделі соціальної держави, вочевидь, акуталізувалося, на відміну від Заходу, «не на міцному фундаменті права, а за нестабільності та правової розрегульованості» [6, 15]. Крім того, якщо в західних країнах соціальна держава стала природнім витвором тривалих еволюційних умов соціально-економічного та політико-правового розвитку, то в Україні своєрідним замінником умов формування і розвитку соціальної держави став переважно радянський досвід обґрунтування і здійснення соціальної політики із властивим йому (і неподоланим досі) соціальним патерналізмом та підпорядкуванням соціальних прав громадян тотальному державному інтервенціонізму. 

Актуалізація теоретико-правового переосмислення концепту соціальної держави в Україні зумовлена й тим, що, як відомо, «у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов’язана з обов’язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю» [12]. Зазначені обставини та процеси наявні в сучасній Україні, що підтверджується як формально-юридичними параметрами (запровадження правового режиму воєнного стану), так і якісними ознаками, що констатуються експертами, вченими (юристами, політологами, економістами), політичними і державними діячами (зокрема, це значне погіршення фінансово-економічної ситуації, необхідність модернізації національноїх системи соціального захисту тощо). Отже, актуальні політико-правові процеси, що розгортаються в Україні протягом останніх років, обумовлюють необхідність поглибленого теоретико-правового аналізу сутності і специфіки соціальної держави, принципів її функціонування та пріоритетів розвитку за сучасних умов.

Література:

1. Andersen J.G. Welfare States and Welfare State Theory. Centre for Comparative Welfare Studies, Institut for Økonomi, Politik og Forvaltning, Aalborg Universitet. CCWS Working Paper, 2012. 38 р.

2. Barr N. The Economics of the Welfare State. London : Weidenfeld and Nicholson, 1987. Р. 5. 475 р.

3. Esping-Andersen G. The Three Worlds of Welfare Capitalism, Cambridge : Polity Press, 1990. 257 р.

4. Бойко М.Д. Право пенсійного забезпечення в Україні. Навч. посіб. Курс лекцій. Київ : Олан, 2005. 368 с.

5. Головащенко О.С. Поняття та ознаки соціальної держави. https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/11501/1/Golovaschenko.pdf С. 25. С. 25-35.

6. Кресіна І., Хома Н. Моделі соціальної держави : модернізуючий вплив глобалізації. Публічне право. 2015. № 1 (17). С. 185‒196.

7. Правові проблеми пенсійного забезпечення в Україні : монографія / Хуторян Н. М., Вишновецька С. В., Дріжчана С. В., Іншин М. І., Кравчук Т. В., Коробенко Н. П., Лаврів О. Я., Лазор Л. І., Сімутіна Я. В., Стадник М. П., Скоробагатько А. В., Татаренко Г. В., Швець В. О., Шумило М. М. / за ред. д-ра юрид. наук, проф. Н. М. Хуторян. Київ : Ін Юре, 2012. 540 с. С. 16.

8. Правові проблеми пенсійного забезпечення в Україні : монографія / Хуторян Н. М., Вишновецька С. В., Дріжчана С. В., Іншин М. І., Кравчук Т. В., Коробенко Н. П., Лаврів О. Я., Лазор Л. І., Сімутіна Я. В., Стадник М. П., Скоробагатько А. В., Татаренко Г. В., Швець В. О., Шумило М. М. / за ред. д-ра юрид. наук, проф. Н. М. Хуторян. Київ : Ін Юре, 2012. 540 с. С. 427.

9. Правові проблеми пенсійного забезпечення в Україні : монографія / Хуторян Н. М., Вишновецька С. В., Дріжчана С. В., Іншин М. І., Кравчук Т. В., Коробенко Н. П., Лаврів О. Я., Лазор Л. І., Сімутіна Я. В., Стадник М. П., Скоробагатько А. В., Татаренко Г. В., Швець В. О., Шумило М. М. / за ред. д-ра юрид. наук, проф. Н. М. Хуторян. Київ : Ін Юре, 2012. 540 с. С. 106.

10. Прилипко С. Солідарні засади у соціальному забезпеченні. Право України. 2003. № 1. С. 83. С. 83-85.

11. Прилипко С.М. Проблеми теорії права соціалньгоо забезпечення : монографія. Харків : Безпека нова, 2006. 264 с.

12. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII від 22 травня 2018 року № 5-р/2018. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-18#Text

13. Сковронський Д.М. Соціальна держава в умовах політичних та економічних трансформацій : теоретико-правове дослідження : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Національний університет «Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки України, Львів, 2013. С. 9. 19 с.

14. Тищенко О.В. Поняття права соціального забезпечення : теоретичні аспекти. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2014. Вип. 26. С. 115-119.

15. Хома Н. Соціальна держава третього тисячоліття : модернізована модель. Наукові записки ІПЕНД ім. І.Ф. Кураса. 2014. № 3(71) С. 213. С. 205-215.

16. Хома Н.М. Моделі соціальної держави : світовий та український досвід : монографія. Київ: Юридична думка, 2012. 592 с.

17. Чомахашвілі О.Ш. Соціальне право як самостійна галузь права. Юридичний журнал. 2005. № 10(40). С. 70-73.

18. Шумило М. М. Сучасний стан та перспективи розвитку системи пенсійного забезпечення в Україні (за матеріалами наукового повідомлення на засіданні Президії НАН України 21 грудня 2016 р.). Вісник Національної академії наук України. 2017. № 2. С. 76-87. С. 79.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота