ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА ІСТОРИКО-ПРАВОВОГО ПОРІВНЯННЯ РЕФОРМ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА ІСТОРИКО-ПРАВОВОГО ПОРІВНЯННЯ РЕФОРМ

06.10.2024 11:48

[2. Legal sciences]

Author: Шигаль Денис Анатолійович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії та історії права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


ORCID: 0000-0001-5087-4951 Шигаль Д. А.

Під реформами у науковому середовищі прийнято розуміти сукупність цілеспрямованих дій у суспільстві, спрямованих на трансформацію окремих елементів тієї або іншої системи або часткову зміну способу їхнього функціонування, за яких принципові основи існуючої соціально-політичної структури залишаються без змін. Як слушно зауважують Є. М. Черних та Ю. В. Камардіна, у широкому сенсі реформи можна трактувати також як нововведення певного змісту, що мають на меті більш-менш позитивні перетворення, а до ознак поняття соціальної реформи слід віднести: повільну зміну частини системи; використання законних методів; керованість і прогнозованість процесу; повний контроль над реалізацією реформи з боку державної влади; спрямованість на зміцнення її позицій» [1, с. 145-146]. 

Проведення компаративного історико-правового дослідження реформ прямо пов’язане із дотриманням низки як загальних, так і спеціально-методологічних вимог, що обумовлюють вектор порівняльного аналізу, конкретну методику роботи, а також сукупність використовуваних технічних прийомів. При цьому доцільним буде враховувати наступні важливі аспекти.

Зазвичай реформи є об’єктами макропорівняльних історико-правових досліджень, а, отже, робота з ними вимагає всебічної підготовки історика-компаративіста, зокрема знання ним соціально-економічних, культурологічних, релігійних, ідеологічних та політико-правових чинників, що зумовлюють перебіг подібних процесів.

Реформи як історико-правові об’єкти мають доволі складну внутрішню структуру, а тому на стадії постановки проблеми та формулювання теми порівняльного дослідження бажано розумно обмежити їхню кількість. Крім того, вибір об’єктів порівняння на цій стадії обумовлює напрямок компаративного аналізу – синхронічний або діахронічний. Відповідно, якщо одна з реформ віддалена у часі від іншої, то порівняльне історико-правове дослідження носитиме характер діахронічного. І навпаки, якщо обрані в якості історико-правових об’єктів реформи розташовані в межах одного часового інтервалу, дослідження буде синхронічним. Постановка проблеми і формулювання теми порівняльного дослідження передбачають також визначення мети усієї наукової роботи, яка може полягати у наступному: 1) широкий евристичний пошук з максимальними пізнавальними цілями; 2) заповнення прогалин у знаннях про одну із порівнюваних реформ шляхом переносу інформації з іншої, подібної до неї, реформи за допомогою методу аналогії; 3) отримання в ході компаративного історико-правового аналізу реформ знань, які можуть стати корисними під час розв’язання подібних проблем у сучасності.

Під час формування джерельної бази компаративної роботи варто концентруватися не тільки на нормативно-правовому матеріалі, але й долучати інші письмові документи: картографічні, статистичні, канцелярські, особові, художні, історичні та наукові. Наприклад, вельми інформативними з точки зору оцінки результатів тієї або іншої реформи можуть виявитися такі письмові особові джерела, як листи, щоденники, мемуари та ін. 

На стадії історико-правової реконструкції реформ важливо пам’ятати про метод занурення у минуле, що передбачає по можливості максимально повне відтворення їх історико-географічних, історико-соціальних, історико-економічних та історико-політичних характеристик і параметрів. Максимально повна реконструкція реформ як історико-правових об’єктів є запорукою їх подальшого зіставлення на високому науковому рівні. 

Стадія безпосереднього порівняння реформ передбачає їх почергове зіставлення за основними елементами, до яких, зокрема, належать: причини, передумови і приводи проведення перетворень; ініціаторство і авторство реформ; підготовка перетворень; зміст реформ у вигляді їх нормативно-правового забезпечення; процес реалізації основних положень реформ; безпосередні і віддалені результати перетворень. Окрім вказаних основних елементів у кожному конкретному компаративному дослідженні, варто виокремлювати й додаткові, або факультативні, елементи порівняльного аналізу реформ [2], що сприятиме кращій історико-правовій конкретизації усього дослідження, а також є запорукою отримання якісних наукових висновків. 

І нарешті, систематизація і оцінка результатів проведеного порівняльного історико-правового аналізу реформ, як завершальний етап усієї наукової роботи, об’єктивно вимагає від дослідника-компаративіста провести класифікацію та (або) типологізацію виявлених статичних і динамічних характеристик реформ; оцінити їхню результативність, включаючи часові характеристики; зробити висновки з високим рівнем теоретичних узагальнень.  

Література:

1. Черних Є.М., Камардіна Ю.В. Теоретичні аспекти до визначення поняття «адміністративна реформа». Актуальні проблеми держави і права. 2020. Вип. 88. С. 144–152. DOI: https://doi.org/10.32837/apdp.v0i88.3070 (дата звернення: 04.10.2024).

2. Шульга М.В., Даниленко Б.В. Столипінська аграрна реформа та сучасна земельна реформа на теренах України: порівняльно-правове дослідження. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. 2022. Вип. 62. С. 71–86. 

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота