ЗЛОВЖИВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИМИ ПРАВАМИ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ. СУДОВА ПРАКТИКА - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

ЗЛОВЖИВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИМИ ПРАВАМИ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ. СУДОВА ПРАКТИКА

08.11.2024 19:46

[2. Legal sciences]

Author: Дутова Світлана Дмитрівна, студентка 3 курсу групи ПБ-22-6 ННІ права Державного податкового університету


У сучасній правовій доктрині немає єдиного та універсального визначення поняття «зловживання правом». Водночас, дослідники та практики здебільшого сходяться на думці, що подібне зловживання у процесуальному праві може проявлятися у двох основних формах: зловживання правом на подання позову та зловживання окремими процесуальними правами. Зловживання правом на позов охоплює такі дії, як використання процесу виключно з метою затягування судового розгляду, зловживання правом на захист у суді або подання позовів з метою навмисного створення перешкод для іншої сторони. У свою чергу, зловживання окремими процесуальними правами може проявлятися у маніпуляціях з подачею клопотань, скарг, апеляцій, використанні прав у спосіб, що суперечить основним принципам чесного судочинства та порушує права іншої сторони на справедливий процес.

Дане питання стало предметом детального аналізу в Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №318/89/18 [1]. Суд розмежував зловживання процесуальними правами від зловживання матеріальними (цивільними) правами, підкресливши відмінності в правових наслідках обох явищ. При зловживанні процесуальними правами, зокрема, суд має право залишити скаргу, заяву чи клопотання без розгляду або навіть застосувати інші примусові заходи, що дозволяє уникнути навантаження судової системи штучними, безпідставними позовами та захищає права всіх учасників процесу від недобросовісних дій. Натомість, у разі зловживання матеріальними правами (як-от цивільними), наслідки можуть бути іншими: суд може відмовити у захисті прав або у задоволенні позову.

Уперше дефініцію «зловживання процесуальними правами» було введено в процесуальний закон завдяки статті 44 Цивільного процесуального кодексу України. Але важливо також, що Верховний Суд надає розширене тлумачення цьому поняттю. У своїх постановах він розглядає зловживання процесуальними правами як особливий вид процесуального порушення, яке відбувається через надмірне або неналежне використання своїх суб’єктивних процесуальних прав. Таке порушення охоплює дії, що виходять за межі розумного здійснення права та стають інструментом для затягування процесу, створення штучних перешкод у розгляді справи, що може шкодити інтересам інших учасників процесу або ускладнювати роботу суду. Зокрема, у своїй ухвалі від 6 вересня 2018 року (справа № 552/2378/17) Верховний Суд зазначає, що така поведінка порушує умови реалізації суб’єктивних прав і фактично є перевищенням процесуальних повноважень, які надаються сторонам [2].

У рішенні Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц було висловлено позицію щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами з боку учасників судового процесу [3]. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у своїй скарзі заявник не лише використовував нецензурну лексику, але й різко критикував діяльність державного виконавця. Заявник мотивував своє звернення до суду саме недоліками в роботі виконавця, вважаючи їх причиною своїх дій. Велика Палата визнала такі дії проявом неповаги до суду та інших учасників процесу, а саму скаргу – зловживанням процесуальними правами, оскільки вона не відповідала завданням цивільного судочинства. Відповідно до частини третьої статті 44 Цивільного процесуального кодексу України, якщо скарга визнана зловживанням процесуальними правами, суд має право залишити її без розгляду.

У подібній справі від 26 червня 2019 року (№ 587/430/16-ц) Велика Палата Верховного Суду також визнала клопотання заявника зловживанням процесуальними правами. Суд звернув увагу, що в повторно поданому клопотанні не містилося нових обставин або підстав, які би виправдовували його повторне розглядання. Відтак, з метою уникнення затягування судового розгляду, суд залишив це клопотання без розгляду [4].

У сучасному правосудді також актуальним є питання зловживання процесуальними правами, що може здійснюватися навіть через одноразову дію особи в судовому процесі. Одним із прикладів цього явища є справа № 757/22314/17-ц, у якій Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 березня 2019 року повернула справу на розгляд колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Позиція Великої Палати полягала в тому, що позивачка звернулася до суду у порядку цивільного судочинства, не викликавши заперечень щодо юрисдикції з боку учасників справи. Судді розглянули спір за правилами цивільного процесуального законодавства, не порушуючи питання про перенаправлення справи до іншої юрисдикції. Однак у касаційній скарзі позивачка представила висновки судів попередніх інстанцій у спотвореній формі, щоб довести порушення правил юрисдикції. Така дія була розцінена Великою Палатою як зловживання процесуальним правом, спрямоване на передання справи на її розгляд, що, на думку суду, є неприпустимим [5].

Такий випадок ілюструє досить поширену проблему, коли сторони використовують процесуальні права не з метою досягнення справедливості, а для впливу на хід судового розгляду або створення перешкод іншим учасникам процесу. Зловживання може проявлятися у подачі скарг або заяв, які свідомо не відповідають нормам права, а інколи у свідомому затягуванні процесу. Такі дії створюють додаткове навантаження на судову систему, порушують права інших учасників процесу та часто ставлять під сумнів справедливість судового рішення. Принцип правової визначеності, один із ключових у правовій системі, закликає до уникнення таких зловживань, адже відмова від маніпуляцій правами є основою забезпечення об’єктивного і безстороннього судочинства [6, с. 98].

Таким чином, на основі судової практики можна зробити висновок, що однією з форм зловживання процесуальними правами є подання скарг або клопотань, які не мають обґрунтованих підстав, часто містять образливі висловлювання або ж використовуються виключно з метою затягування строків розгляду справи. Подібні дії порушують принцип добросовісного здійснення правосуддя та суперечать основним завданням судочинства. Законодавство України у свою чергу дозволяє судам вживати необхідних заходів, таких як залишення скарги чи клопотання без розгляду, щоб забезпечити швидке та справедливе вирішення спорів.

Список використаних джерел:

1. Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 318/89/18. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/89675396.

2. Ухвала Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 552/2378/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/76350143.

3. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі

№ 199/6713/14-ц. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/80854817.

4. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі

№ 587/430/16-ц. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/84573553.

5. Ухвала  Великої  Палати  Верховного  Суду  від 11.03.2019  у  справі

№ 757/22314/17-ц. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/80522395.

6. Андрієнко І. С. Зловживання процесуальними правами у цивільному судочинстві: окремі питання. Південноукраїнський правничий часопис. 2019. № 3. С. 96–99.

_______________________________________________

Науковий керівник: Дяченко Сергій Вікторович, кандидат юридичних наук, Державний податковий університет, адвокат

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота