УКРАЇНСЬКО-ФРАНЦУЗЬКІ КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКІ ЗВ’ЯЗКИ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

УКРАЇНСЬКО-ФРАНЦУЗЬКІ КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКІ ЗВ’ЯЗКИ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ

19.11.2024 00:47

[6. Culturology]

Author: Соколовська Галина Миколаївна, кандидат історичних наук, доцент кафедри філософії і гуманітарних дисциплін, Одеська національна музична академія ім.. А.В.Нежданової


Актуальність теми даної роботи полягає в тому, що вивчення історичного досвіду українсько-французьких культурних відносин може допомогти   визначити перспективи сучасного міжкультурного діалогу. Метою даної роботи є аналіз основних форм українсько-французького культурного співробітництва як в минулому, так і в наш час.  

Питання українсько-французького співробітництва, зокрема у галузі культури, привертало увагу багатьох науковців в різні історичні періоди. Але більшість з них висвітлювали окремі види культурної взаємодії і різні історичні періоди. Найбільш узагальнюючим є дослідження О.Іваненко [4]. Тим не менш, ця проблема потребує подальшого глибокого вивчення.

Протягом першої половини ХІХ ст. після наполеонівських війн французька мова  і художня література стає популярною  і серед українського населення. Цьому сприяла перекладацька діяльність П.П. Гулака-Артемовського. В той же час у зв’язку з активним містобудівництвом в Україні відбувається діяльність французьких архітекторів. Найяскравішим прикладом  плідності їх діяльності стала Одеса, особливо під час правління в  місті  Дюка де Рішельє, який запросив для розбудови нового міста своїх співвітчизників. В ті часи в Одесі працювала «могутня трійця» французьких будівничих – архітектор Франуса Шаль та інженери Шарль Потьє і Жюст Гаюї, які розробили проект славнозвісного Приморського бульвару, що перетворився на «парадне обличчя» Одеси з боку моря а також блискучий проект ансамблевої забудови Одеського порту[1, с.134]. Ще раніше за участі випускника Паризької академії архітектури Ж. Тома де Томона було розроблено проект першого театру в Одесі, а також міського шпиталю[1, с.131]. Завдяки архітекторам з Франції і інших  європейських країн  місто отримало статус європейського міста і навіть прізвисько «маленький Париж». І сьогодні красою міста є Французький бульвар і Рішельєвська вулиця, як історична пам'ять про внесок талановитих французів у неповторний образ Одеси. У середині XIX століття після будівництва нового Оперного театру тут  вже діяла  французька трупа  на 

2

чолі з Беріте, а в 1881 році  відбулися гастролі легендарної Сари Бернар [1, с.190]. До речі, перша газета, яка вийшла в Одесі була французькою мовою, що свідчить про наявність прошарку освіченого населення, яке долучалося до французької культури через друковані видання. 

Творчість Т. Шевченка також розвивалась у тісному зв’язку з культурними здобутками Франції. Знання французької мови дозволяло поетові читати в оригіналі шедеври Д. Дідро, Ж.-Л. д’Аламбера, Вольтера, К. Гельвеція,  Ж.-Ж. Руссо. У літературних творах Кобзаря містяться згадки про французьких митців П.-Л. Гревідона, П. Делароша, Ж.-Б. Греза та інших. Образотворча діяльність Шевченка теж розвивалася під впливом видатних представників французького класицизму Ж.-Л. Давіда, Н. Пуссена, К. Лоррена [ 4, с.170]. 

Одночасно з французьким впливом на Україну існував  неабиякий інтерес французьких митців до української історії та культури. Достатньо згадати широке висвітлення життя І. Мазепи як в літературі (Вольтер, В.Гюго), так і в образотворчому мистецтві (Л. Булянже, Г. Верне, Т. Жеріко, Е. Делакруа). Особливе місце в історії українсько-французьких літературних взаємин посідає творчість О. Бальзака.      

 На початку ХХ ст. у зв’язку з виникненням різних нових напрямів в живописі великий інтерес в Україні, як і в Європі, був прикутий до художнього життя в Парижі. У періодичних виданнях таких як київський журнал «В мире искусств» з’являються статті з аналізом паризьких салонів та виставок. У циклі статей Я. Тугендхольда (1909) містився огляд паризьких виставок картин, організованих галереями Bernheim Jeune та Druоt. На них були представлені твори імпресіоніста А. Сислея, постімпресіоністів П. Гогена, П. Сезанна, В. Ван Гога та ін.  Значний інтерес  представляє бібліографічний огляді В. Вольської в «L’Art et les Artistes. Revue d’art ancien et moderne des deux mondes»[4]. Нерідко зустрічалися і критичні оцінки нових віянь, як у статті опублікованої в “Одесском листке” у 1910р., присвяченій огляду паризької виставки Товариства незалежних художників. 

В радянські часи культурний обмін був обмежений і відбувався епізодично в рамках візитів французьких письменників, які ідейно підтримували комуністичну ідеологію, а також обміну між містами побратимами для представлення загальної радянської культури,  в якої українська  не мала своєї самобутності [5].

Після здобуття Україною незалежності українсько-французьке співробітництво в культурній сфері значно активізується. Результатом регулярних офіційних зустрічей на вищому рівні представників сфери культури України і Франції та проведення спільних заходів стало відкриття в Києві  та  в 

3

інших містах країни  культурно-інформаційних центрів «Альянс франсез», Французького Культурного Центру а також офіційне відкриття в Парижі Українського Дому [3]. Сьогодні розвитком політики культурної дипломатії в Україні займається Відділ культури та  співробітництва Посольства Франції в Україні. У  1999 р.  за сприяння Міністерства культури та комунікацій Франції, Міністерства культури і мистецтв України та Посольства України у Франції було започатковано Дні культури України під назвою «Погляди на українську культуру» а також щорічні фестивалі «Французька авесна» [2; 3]. Експонування на міжнародних виставках історико-художніх раритетів, що містяться в музеях України, стало великим відкриттям для світу, навіть сенсацією. Проведення численних виставок, за участю сучасних українських артистів і художників також сприяє ознайомленню французького глядача з національним колоритом і багатою культурою українського народу[6].  

Таким чином, культурний діалог України та Франції має не тільки багату історію, яка  сприяла взаємопроникненню обох культур, а й створив передумови і подальші перспективи для його розвитку в майбутньому. 

Література:

1. Галяс О. В. Французи в Одесі = Les Français à Odessa / Олександр Галяс. — К. : Наш час, 2012. — 245 с.

2. IV Міжнародна Конференція «Франція та Україна, науковопрактичний досвід у контексті діалогу національних культур: Матеріали /– Дніпропетровськ: Поліграфіст, 1997. Т. 2, Ч. 1.

3. Донченко Є. В. Розвиток українсько-французького співробітництва // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2006. – № 4. – С. 117.

4. Іваненко О.А. Українсько-французькі зв’язки: наука, освіта, мистецтво (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.). – К.:Інститут історії України НАН України, 2009. – 320 с.

5. Українсько-французькі художні зв'язки 20-30х років ХХ ст. Front Cover. N. I︠U︡ Asi︠e︡i︠e︡va. Наукова думка, 1984 - Art, French - 123 p.

6.  https://apostrophe.ua/ua/article/kyiv/cultura/2021-07-18/dolgiy-put-v-pompidu-kak-frantsuzyi-vlyublyalis-v-ukrainskoe-iskustvo/4076

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота