СТРЕСОСТІЙКІСТЬ ЯК ЧИННИК ЗДОРОВ'Я ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2014

СТРЕСОСТІЙКІСТЬ ЯК ЧИННИК ЗДОРОВ'Я ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

22.11.2024 20:25

[15. Psychological sciences]

Author: Білоус Руслана Миколаївна, кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри психології, педагогіки та філософії КрНУ імені Михайла Остроградського; Березюк Костянтин Ігорович, здобувач освіти ОС Магістрант КрНУ імені Михайла Остроградського


ORCID ID 0000-0003-3524-7823 Білоус Р.М.

Актуальність роботи. У сучасному світі стрес супроводжує людину все життя. Від нього не можна ні втекти, ні сховатися. Всесвітня організація охорони здоров’я називає стрес епідемією ХХІ століття. В умовах жорстокої війни, яку розв'язала російська федерація, всі українці знаходяться в постійному стресі. Науковці Каліфорнійського університету виявили, що тривалий стрес послаблює імунну систему людини приблизно на 60 %. Сьогодні найбільшого стресу зазнають наші захисники − військовослужбовці. Постійне перевтомлення, обстріли, тривога за близьких, фізичне й емоційне напруження,загибель побратимів, бойовий стрес виснажують організм, шкодять фізичному та психічному стану, знижують адаптаційні можливості організму, ведуть до депресії та нервової напруги. Тому нашим воїнам, та і нам усім, необхідно розвивати та підтримувати стресостійкість.

Актуальність даної роботи полягає у тому, що стресостійкість забезпечує спроможність особистості активно протистояти проблемам, труднощам, шоковим та неприємним ситуаціям, керувати своїми емоціями, зберігати високу боєздатність, адекватне функціонування і певну спрямованість своїх дій, долати значні емоційні та вольові навантаження без шкоди для фізичного та ментального здоров'я.

Сьогодні науковий інтерес до проблеми розвитку та підтримання стресостійкості військовослужбовців обумовлений специфікою військово-професійної діяльності та її високою соціальною значущістю щодо захисту державних інтересів і безпеки України.

Виклад основного матеріалу. Поняття «стресостійкість» тісно пов’язане з таким поняттям, як «стрес». Канадський учений Г.Сельє вперше ввів поняття стрес і визначив його як стан фізіологічної або психологічної напруги, зумовлений різноманітними чинниками (соматичними, розумовими, емоційними, зовнішніми або внутрішніми, частіше – їх сукупністю), які спрямовані на порушення функцій організму та яких організм намагається уникнути. У психологічному словнику «стрес» тлумачиться, як емоційний стан особистості, психічна перенапруга в гострій, загрозливій ситуації, яка може сприяти шоковому стану; захисна реакція організму на будь-який збуджувальний вплив. У 1972 р. Всесвітня організація охорони здоров’я прийняла таке визначення: стрес – це неспецифічна (тобто одна і та сама на різні подразники) реакція організму на будь-яку висунуту до нього вимогу.

Термін «стресостійкість» був уперше застосований у 1939 р. в дослідженнях Г. Гартмана з метою описання конструктивних способів подолання стресу. Вчений охарактеризував стресостійкість як здатність особистості ефективно протистояти стресовим ситуаціям і зберігати своє психологічне благополуччя [3]. 

Розробка проблеми стресостійкості має тривалу історію та відноситься до однієї з ключових проблем дослідження індивідуальності людини.

З’ясовано, що в психологічній науці немає чіткого й однозначного розуміння змісту поняття «стресостійкість». Здебільшого феномен стресостійкості розглядається вченими як індивідуальна здатність організму зберігати нормальну працездатність, як необхідний ступінь адаптації до впливу екстремальних факторів середовища і професійної діяльності, як здатність до соціальної адаптації, забезпечення успішної самореалізації, досягнення життєвих цілей, збереження працездатності й здоров’я[4].

Для В. М. Геньковської стійкість є особливою організацією існування особистості як системи, що забезпечує максимально ефективне її функціонування [1].

Р. В. Корольчук, яка розглядала психологічні засади дослідження стресостійкості, визначає це поняття як «структурно-функціональну, динамічну, інтегративну властивість особистості, як результат трансактного процесу зіткнення індивіда зі стресогенним фактором, що поєднує в собі когнітивну репрезентацію, об’єктивну характеристику ситуації та вимоги до особистості». Дослідниця зазначає, що стресостійкість формується в процесі життєдіяльності і професіоналізації особистості [2].

За результатами досліджень науковці розглядають стресостійкість, як: властивість особистості, що відображає змістові характеристики, пов’язані зі здатністю людини протистояти стресу; процес, що визначає динамічні характеристики стійкості людини до стресу; стан, що відображає функціональні характеристики людини в стресових ситуаціях [5].

Необхідно відзначити сучасні роботи вітчизняних і закордонних учених, які досліджували тему стресостійкості, зокрема: Коротка І.В. та Магдич В.О. з Національного університету "Києво-Могилянська академія" проводили дослідження "Стресостійкість як складова саморегуляції особистості". Ковальчук О.В. та Яременко О.Є. з Львівського національного університету імені Івана Франка провели дослідження "Стрес та стресостійкість: психологічний аспект". На закордонних платформах можна відзначити праці Дж.М. Сілвестр та К.М. Коннор з Університету Центральної Флориди.

Стресостійкість є важливою якістю для військовослужбовців і визначає готовність його до дій в ситуаціях, пов’язаних зі значними фізичними, інтелектуальними, вольовими і емоційними навантаженнями і обумовлена особливостями військової служби.

Військовослужбовці повинні мати позитивний підхід до життя, бути гнучкими та адаптивними, вірити у свої здібності, керувати своїми емоціями, мати підтримку оточуючих, соціальну й психологічну.

Розвиток стресостійкості є нагальною потребою для військових, оскільки вони знаходяться в екстремальних умовах і постійно піддаються гострому стресу. В умовах бойового стресу дуже індивідуально проявляється поведінково-діяльнісна активність військовослужбовців. Стрес та погіршення стресостійкості серед військових можуть призвести до ряду негативних наслідків, таких як тривожність, депресія, посттравматичний стресовий розлад, втрата боєздатності та інші психологічні проблеми.

Доведено, що високий рівень стресостійкості допомагає військовослужбовцям керувати своїми емоціями та реакціями на стресові ситуації, зберігати зосередженість та увагу в умовах надмірного навантаження та несприятливих умов, а також швидко адаптуватися до змінних обставин. Завдяки розвитку стресостійкості, військові можуть зберегти свою ефективність та збалансованість навіть у найбільш небезпечних і стресових ситуаціях, що допомагає зберегти життя та фізичне і ментальне здоров'я, а також підвищити здатність до виконання бойових завдань. Низький рівень стресостійкості зумовлює різноманітні прояви посттравматичних стресових розладів, фізичне, емоційне і психічне виснаження військових, психосоматичні захворювання.

Військовослужбовці з високим рівнем стресостійкості при виконанні звичайних завдань досить спокійні, а під впливом потужніших стресорів – підвищують продуктивність діяльності. Особистості з нижчим рівнем стійкості до стресу більш тривожні і їх суттєво виводять з рівноваги відносно прості завдання, викликаючи дистрес.

Розвиток і підтримка стресостійкості військовослужбовців є важливим завданням для їх успішного функціонування та збереження фізичного та психічного здоров’я.

Висновки. Стресостійкість – це властивість особистості, що охоплює комплекс когнітивних, емоційних, адаптивних та особистісних властивостей, що забезпечують здатність людини протистояти стресу, чинити опір негативному впливу стресових факторів із метою збереження фізичного та психічного здоров’я людини.

Стресостійкість переважно розуміється як психофізичний стан людини, який забезпечує оптимальну адаптацію до екстремальних умов, що дозволяє вирішувати покладені на неї службові та побутові завдання, перебуваючи в стані психофізичної рівноваги, а адаптивність розглядається як здібності, які включають у себе підсистеми індивідних, особистісних і суб’єктних властивостей, що забезпечують ефективне соціальне та професійне функціонування в умовах сильного стресу з мінімальними затратами індивідуальних психофізіологічних ресурсів і збереження психічного та соматичного здоров’я.

Стресостійкість і навички управління стресом забезпечують військовослужбовцю здатність здійснювати ефективну діяльність у стані стресу, зберігаючи при цьому своє здоров’я і дієздатність під час виконання  нової або складної для себе діяльності в умовах високої невизначеності, небезпечності, коли він знаходиться в стані тривоги, втоми, недосипання, дискомфорту, емоційного збудження чи апатії тощо.

Розвиток стресостійкості у військовослужбовців під час війни є складним і багатогранним процесом, який потребує постійного самовдосконалення та психологічної підтримки. 

Висока стресостійкість допомагає зберігати емоційний баланс, знижувати ризик розвитку психологічних розладів і  покращувати загальну якість життя. Навпаки, низька стресостійкість може спричиняти появу різних проблем, таких як тривога, депресія, втрата енергії, проблеми взаємин з оточуючими. 

Здатність до стресостійкості може бути розвинена та вдосконалена. Деякі методи включають практику медитації, саморегуляції, техніки глибокого дихання, релаксаційні техніки, фізичну активність та зміна підходу до стресових ситуацій.

Стресостійкість допомагає військовослужбовцям зберегти фізичне та ментальне здоров'я.

Список  використаної літератури

1. Генковська В.М. Особливості саморегуляції як норми психічної стійкості у стресових ситуаціях: Автореф. дис. канд. психол. наук. Київ, 1990 – 59 с.

2. Корольчук В. М. Психологічні засади дослідження стресостійкості особистості. Наукові студії із соціальної та політичної психології. 2011. Вип. 26. С. 183–192.

3. Мартинюк С. Р. Аналіз зумовленості стресостійкості її первинними характеристиками. Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка. Київ: Логос, 2007. Т.7, вип. 10. С. 178–183.

4. Назаров O., Сенько А.. Стресостійкість та її особливості у працівників ДСНС в умовах воєнного стану. / / Журнал «Проблеми екстремальної та кризової психології». 2023. № 2(6). С. 43-49. 

5. Шпак М. М. Стресостійкість особистості в дискурсі сучасних психологічних досліджень // Науковий журнал «Габітус». 2022. Вип. 39. С. 199–203.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021

Conference 2020

Conference 2019

Conference 2018

Conference 2017

Conference 2016

Conference 2015

Conference 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота