ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ УХВАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ УХВАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

30.10.2018 11:28

[Секція 2. Менеджмент]

Автор: Шашко Вікторія Олександрівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри менеджменту, Донбаська державна машинобудівна академія; Валуйська С.В., студентка, Донбаська державна машинобудівна академія


За роки незалежності України сформовано організаційно-правові основи прийняття управлінських рішень на регіональному рівні. Під будь яким управлінським рішенням можна розуміти набір дій, спрямованих на ліквідацію проблеми й досягнення мети керованої системи.

Управлінські рішення, що приймаються на регіональному рівні, мають запобігати збільшенню асиметрії розвитку регіонів, скороченню кількості та погіршенню якісних характеристик трудового потенціалу, посиленню міграції працездатного населення, намаганням окремих політичних структур використати економічні, соціальні, культурні, ментальні та інші відмінності між регіонами для загострення політичного протистояння в суспільстві.

Ухвалення адміністративних рішень, як різновиду управлінських рішень, − більш систематизований процес, ніж ухвалення буденних рішень. Адміністративні рішення, як правило, є життєво важливими для територіальних громад, організацій, їх підрозділів, а способи вибору альтернатив не очевидні і самі по собі є важливою проблемою. Ризики і наслідки помилок можуть бути досить суттєвими, оскільки керівник, наприклад, місцевого органу державної виконавчої влади вибирає напрям дій не тільки для себе, але і для всього органу державного управління. Таким чином, ці рішення можуть сильно впливати на особисті плани, мотивацію, поведінку в цілому багатьох людей. Тому відповідальність керівників як за долю органу державного управління, так і за долю окремих співробітників значно зростає.

Взагалі, визначальним критерієм ефективності управлінської праці доцільно вважати якість розв’язання управлінських ситуацій, а також кількість якісно вирішених управлінських ситуацій певним керівником або колективом, який він очолює [1, с. 97].

Наукові джерела дають [2, с. 16] визначення технології прийняття рішень як відповіді на низку запитань (що, кому, як, де робити; хто буде робити; у які терміни; у якій кількості; що це дасть) та їх узгодження у просторі, часі, за ресурсами та виконавцями. Таке узгодження передбачає наявність певної логічної моделі прийняття рішень, елементами якої є інформація, отримана за допомогою відповідей на зазначені вище запитання. 

Серед останніх маємо: 

ситуацію прийняття рішення та час для його підготовки; ресурси, необхідні для реалізації рішення; 

ресурси, які є в розпорядженні організації (або особи, що приймає рішення); 

систему управлінських параметрів; 

систему зв'язку між контрольованими і неконтрольованими параметрами; 

альтернативні варіанти рішень; 

систему критеріїв (оціночну систему) для оцінки очікуваних результатів [2, с. 52].

Усвідомлення виникнення проблемної ситуації не є початком процесу ухвалення рішення. Між цими процесами може існувати певний лаг. Під «прийняттям рішень» часто розуміють завдання, до якого входить побудова раціональних схем вибору альтернативних дій, або сукупність процедур вибору найкращого рішення [3]. Таке визначення є досить універсальним.

Для обрання найбільш прийнятних варіантів рішень необхідно, щоб їх підготовка й ухвалення велися з урахуванням відповідних класифікаційних ознак, з дотриманням заздалегідь установленого порядку, на базі науково обґрунтованих принципів, що узгоджуються з об'єктивними закономірностями [3, с. 20]. Суб’єкт управління, як носій процесу ухвалення рішення, по суті є результатом синергії фізіології, інтелектуальних ресурсів, поведінкових переваг і хронологічного опису життя. При цьому, фізіологія суб’єкта управління – це матеріальна реалізація конкретних антропометричних властивостей індивіда або групи, а інтелектуальні ресурси суб’єкта управління – це матеріальна реалізація властивостей його інтелектуальної бази [4].

Механізм прийняття рішень ґрунтується на інтуїції, судженні й раціональності [5]. Так, суб’єкт управління, (наприклад, місцеві органи державної виконавчої влади), що орієнтується на інтуїцію, стає заручником випадковості, і з погляду статистики його шанси на правильний вибір не досить високі. В основі рішень, заснованих на судженнях, лежать знання й осмислений досвід минулого. Використовуючи й опираючись на здоровий глузд, з виправленням на актуальну ситуацію, вибирається той варіант, що приніс найбільший успіх в аналогічній ситуації за старих часів. Рішення, засновані на методах економічного аналізу, обґрунтування й оптимізації, приймаються для стратегічного й тактичного управління і є раціональними.

В умовах трансформації ринкових відносин об'єктивно ускладнюються завдання прийняття управлінських рішень. Сучасна соціально-економічна ситуація в Україні характеризується досить високим ступенем складності відносин, невизначеності інформації щодо характеристики економічних об'єктів, динаміки процесів, що відбуваються. Усі перераховані фактори, що характеризують соціально-економічне середовище розвитку регіонів в Україні, висувають підвищені вимоги до якості управлінських рішень, оперативності їхнього прийняття й реалізації.

«Якісне рішення» є складним комплексним поняттям, що відображає багато аспектів, а тому і навряд чи може мати єдине формалізоване тлумачення. Умови і чинники, що впливають на якість управлінського рішення – різноманітні, багатопланові, знаходяться в дуже складному взаємозв'язку, взаємозалежні [5].

Дуже важливо, щоб державні службовці місцевого органу державної виконавчої влади були упевнені в тому, що вони при ухваленні управлінських рішень використовують дійсно правильні методики, ретельно обґрунтовуванні і такі, що постійно розвиваються [6]. Якщо для прийняття рішень в умовах, що змінилися, застосовуються застарілі методики, то це може призвести до небажаних чи навіть катастрофічних наслідків. Тому процедури прийняття управлінських рішень повинні безперервно удосконалюватися й оновлюватися, враховуючи нові чинники, що впливають на прийняття рішень, і нові ситуації, як зовнішні, так і внутрішні.

Література:

1. Кхол Й. Эффективность управленческих решений: / Й. Кхол; [пер. с чешск.]. – М.: Прогресс, 1975. – С. 167.

2. Карданская Н.Л. Основы принятия управленческих решений: [учеб. пособие] / Н.Л. Карданская. – М.: Рус. деловая лит-ра, 2006. – 288 с.

3. Литвак Б.Г. Управленческие решения / Б.Г. Литвак. – М.: Ассоциация авторов и издателей "Тандем", Изд-во ЭКМОС, 1998. – 248 с.

4. Цвєтков В.В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект) / В.В. Цвєтков. – Х.: Право, 1996. – 164 с.

5. Гупал А.М. Методы индуктивного вывода и их применение в экспертных системах / А.М.  Гупал // Управляющие системы и машины. – 1991. – № 7. – С. 112 – 114.

6. Евланов Л.Г. Экспертные оценки в управлении / Л.Г. Евланов,   В.А. Кутузов. – М.: Экономика, 2008. – 133 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота