СТАНОВИЩЕ РЕФОРМАТСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УНГ В 1920-25 РОКАХ НА ОСНОВІ ПРОТОКОЛІВ ЧЕРГОВИХ ТА ПОЗАЧЕРГОВИХ ЗБОРІВ ПРЕСВІТЕРІАТУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

СТАНОВИЩЕ РЕФОРМАТСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УНГ В 1920-25 РОКАХ НА ОСНОВІ ПРОТОКОЛІВ ЧЕРГОВИХ ТА ПОЗАЧЕРГОВИХ ЗБОРІВ ПРЕСВІТЕРІАТУ

24.11.2023 12:17

[5. Історичні науки]

Автор: Ферков Клаудія-Штефанія Олександрівна, аспірантка кафедри модерної історії України та зарубіжних країн, ДВНЗ« Ужгородський національний університет», м.Ужгород



Після Першої світової війни та змін кордонів угорські реформатські громади на Закарпатті опинилися в повному відокремленні від керівництва Угорської Реформатської Церкви. 

Відносини між Реформатською церквою та Чехословацьким урядом з перших днів були напруженими. Влада вимагала розірвати відносини з органом реформатів в Угорщині[5, с. 8], що спричинило ще більшу розсіяність в керівництві реформатів Підкарпатської Русі. 

Серед активістів реформатської церкви, що залишилася в новоствореній Чехословаччині, виникли два табори щодо майбутнього Реформатського Церковного округу Підкарпатської Русі. Деякі з них, у тому числі новообраний єпископ Цінке, розглядали можливість приєднання закарпатських єпархій до Притисанського церковного округу в Словаччині. Інші висловлювалися за відокремлення і створення самостійного церковного округу в межах Підкарпатської Русі. Урядові кола «заохочували» саме таку можливість.

12 жовтня 1920 року на зборах пресвітеріату, що відбулася в Ужгороді, суддя єпархіальної ради Ґабор Ком’яті про стан реформатських церков, які опинилися в складі Чехословаччини сказав: «священики через відсутність законних виплат: конгруа, надбавки за віком, родинні виплати – збідніли; церкви, через відсутність державної допомоги не могли платити своїм священикам та вчителям…»[1, с. 5]. З його виступу стало відомо, що фінансові проблеми виникли не тільки в парафіях єпархії Унг, а по всій Підкарпатській Русі. 

Складнощі були не тільки в плані фінансування, статус єпархії Унг довгий час був невизначеним, оскільки кілька сіл, тобто реформатських парафій, адміністративно не увійшли до Підкарпатської Русі. У січні 1921 року, після переговорів з губернатором Григорієм Жатковічем, декан Ґабор Ком’яті порадив деканам єпархій Берег та Марамарош-Угоча дочекатися остаточного рішення щодо створення окремого округу або приєднання до словацького Притисанського округу[3, с. 26]. Губернатор запевнив, що автономія церкви не буде порушена і реформати регіону можуть приймати рішення щодо своїх дій без зовнішнього втручання. Однак Жаткович радив почекати остаточного встановлення кордонів Підкарпатської Русі, що по його словам мало статися протягом двох місяців[6, с. 129].

Питанням заснування єпархії Унг зайнявся Габор Ком'яті. Він звернувся до священиків Унг у листі, з якого стає зрозуміло, що не тільки в силу виниклих обставини стає цей крок необхідним, але і уряд Підкарпатської Русі закликав громади створити свою власну єпархію та разом з іншими єпархіями утворити незалежний Карпатський церковний округ [4, с. 80]. 

На загальних збори єпархії Унг 7 жовтня 1921 р. підтримали ініціативу відокремити від словацьких 13 реформованих парафій Унг, які адміністративно належали до Підкарпатської Русі: «Реформатська єпархія Унг Підкарпатської Русі» просить прийняти до відома і затвердити єпархіальними зборами рішення зборів від 5 вересня 1921 р. була, що «Церкви, які вимушеним впливом обставин приєднані до Підкарпатської Русі справді перетворюються на окрему єпархію, щоб захистити матеріальні та моральні інтереси своїх священиків, шкіл і вчителів» [1, с. 11-12].

Офіційна реєстрація реформатської єпархії Унгі відбулося дещо пізніше. До його складу входило 13 населених пунктів: Велика Добронь, Есень, Чомонин (стара назва Чонгор), Соловка, Мала Добронь,  Тісаагтелек, Малі Геївці, Великі Геївці, Холмець,  Тисаашвань, Минай, Тарнівці та Ужгород[2, с. 120]. 

Питання фінансів і після утворення окремої єпархії було актуальним. З тексту зборів за 25 липня 1922 рік бачимо, що державні допомоги священикам і надалі не є врегульованими: «Громадські збори подають таку пропозицію до загальних зборів церковного округу щодо встановлення зарплати священиків: Є лише два чинники, які можна взяти до уваги, організовуючи зарплату священиків по-сучасному і відповідно до важких життєвих умов: це церкви і держава. Як відомо, очільники нашої церкви зробили все можливе для того, щоб державна допомога була регулярною та збільшеною, результат їхніх зусиль, якщо такий є, має суто ефемерну цінність, оскільки допомога та її обсяг коливаються залежно від зміни урядів»[1, с.21].

В тексті загальних зборів 7 вересня 1925 року «декан подає опис 46,337/1. в. № 1925 щодо виконання частини частини II Закону № 286 від 1924 року Міністерства національної культури та шкільництва: заходи економії в галузі освіти в Чехословаччині. Відповідно до міністерської стенограми Закону №286 заходи економії застосовуються до державних шкіл і релігійних народних шкіл. Відповідно, декан наказує:

1. До визначення нормальної кількості педагогічних посад створення нових шкіл і наймання нових учителів неможливо;

2. Якщо кількість учнів невелика, педагогічний колектив, який зараз працює, має бути звільнений, а школа повинна бути об’єднана зі школою, що працює в громаді – можливо, іншої конфесії – або повинна бути об’єднана з школою в сусідньому селі;

3. Для шкіл, де не укомплектовані необхідні посади вчителів, вжити заходів щодо їх заповнення до 15 серпня;

4. Викладацькі посади, зайняті педагогічними працівниками з невідповідною кваліфікацією, втратять державну допомогу;

5. Якщо в перелічених випадках заходи або пропозиція щодо заходів не надійдуть до 15 серпня до Міністерства національної культури та шкільництва, то міністерство вжитиме заходи;

6. Заяви на вакантні посади вчителів згідно пунктів 3 і 4. подати до 15 серпня;

7. Якщо заявка не задоволена, міністерство забезпечить відповідний викладацький склад і працевлаштування викладацького складу, який став надлишковим відповідно до пункту 2; 

8. Про виконання закону Міністерство подбає шляхом  застосуванням заходів примусу (припинення державної допомоги, відставка, звільнення, тощо)»[1, с.82-83].

Отже, як бачимо ситуація Реформатської церкви в складі Чехословаччини було не однозначним. Тривалий час статус реформатських громад був невизначеним, це негативно впливало на діяльність священників, церковних шкіл та й на загальні настрої населення. Офіційно влада не забороняла діяльність церкви, але і тривалий час не виконувала дані обіцянки. 

Список використаних джерел та літератури:

Опубліковані Джерела:

1. Sárospataki Református Kollégium Tudományos Gyűjteményei. Az Ungi református egyházmegye 1920-1925 években tartott rendes és rendkívüli közgyűléseink jegyzőkönyve. 59 szám 

Література:

2. Fedinec, Cs., 2002. A kárpátaljai magyarság történeti kronológiája 1918 – 1944. Nostra tempora (7.). Fórum Intézet, Lilium Aurum, Galánta, Dunaszerdahely.

3. Harsányi, B., 2016. Az egyházkerületi szervezkedés késedelmének okai Kárpátalján, Tavaszi szél. Szerk. Keresztes Gábor. II. Köt., Budapest.

4. Peyer–Müller, F., 1995. A Kárpátaljai Református Egyház története a két világháború között – kitekintéssel a jelenre, Budapest.

5. Radvánszky, F. (főszerk.), 2000, Kárpátaljai református templomok, Ungvár-Beregszász: Tárogató Kiadó.

6. Tömösközy, F., 2020. A református egyház önszerveződésének folyamata Csehszlovákiában 1918 – 1923 között, Múltúnk.

_______________________

Науковий керівник: Скиба Іванна Іванівна, кандидат історичних наук, доцент, ДВНЗ «Ужгородський національний університет», м.Ужгород



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота